290 
Чому вирішили займатися сироварінням?
Ця історія почалась з мрії і великого бажання, в маленькій квартирці в центрі Львова. З двох молодих людей і їхнього хвостатого друга — Гарбузика. Пробували багато різного: розведення кіз, консервування … — все підряд. Але в якийсь момент зрозуміли, що неможливо займатись усім, і щоб досягти результату, потрібно обрати щось конкретне для розвитку. Аналізували, що саме є на ринку і що саме більше подобається покупцям та покупчиням у нашому асортименті, і таким чином зупинились на виготовлені сиру. Ми прийняли рішення жити між люблячими людьми в мальовничій місцині, подалі від шумного міста, і хочемо поділитися відчуттям, коли ти стрибаєш від радості, отримуючи свіженьку порцію фермерського молока — це справжній Гарбузовий Рай. А згодом додали виготовлення трояндового конфітюру. Але це вже інша історія — про неймовірно смачний та ароматний конфітюр з пелюсток галицької ружі.
Що змінилося після повномасштабного вторгнення?
Розуміння того, що всього, над чим ти працював роками, може в одну мить не стати. І що щастя в дрібницях: в людях, які підтримали; в покупцях, які продовжували купувати нашу продукцію; в постачальниках, які працювали попри все. Разом з тим, знайшлись і партнери, які поставили свою особисту вигоду над усім — це теж нам був хороший урок.
Перед війною ми писали бізнес-плани на кілька років, а зараз навчились планувати на один день, тиждень, місяць. Дуже швидко адаптуватись. Розуміємо, що є багато моментів, на які ми вплинути не можемо, і маємо швидко реагувати, щоб працювати далі. Ми стали сильнішими та витривалішими.
Який стан справ зараз і як долучилися до Бізнес Мережі Сільських Жінок?
Війна спричинила багато викликів, але не зупинила процеси. Зараз ми розвиваємось, нарощуємо об'єми, формуємо команду, постійно шукаємо нові ринки збуту, активно розвиваємо туризм у нас на локації.
Я долучилася до Бізнес Мережі Сільських Жінок не за підтримкою в чомусь одному, а для того, щоб не бути самій. Це постійна підтримка: консультації з будь-яких питань, допомога у їх вирішеннях, дуже багато навчання і особистого розвитку. Фінансова підтримка в час війни — це надзвичайно цінно. Завдяки Мережі у нас з весни з'явиться новий вид продукту, якого дуже мало на ринку, але є великий запит від наших споживачів. У нас покращилась ефективність праці і якість продукції, зменшилось фізичне навантаження, особливо на жінок. А ще, ми стали вільнішими завдяки блоку безперебійного живлення та акумулятору — тепер можемо працювати незалежно від того, є електроенергія чи немає.
Усе в комплексі, наша жіноча взаємопідтримка, дає мені шалену мотивацію рухатись вперед!
Для чого мережуєтеся?
Чи вірили ви коли-небудь у жіночу дружбу? І не просто таку, щоб раз в якийсь час сходити на каву і порозмовляти. Постійна віра, підтримка, обміном досвідом, допомога. Це — бути корисними одна одній, нові партнерства, створення нових цікавих продуктів. А ще завдяки мережі можна творити зміни у більших масштабах, що наодинці я б не змогла.
Чи є відмінність бути жінкою-підприємицею у молочному секторі порівняно з чоловіками?
Найбільше, з чим стикаюсь по сьогоднішній день, це коли замість до мене — дзвонять до мого чоловіка для вирішення питань. І навіть коли він говорить, що у нас розділені зони відповідальності на підприємстві і конкретно з цим питанням потрібно звертатись до мене, то наступного разу знову телефонують йому. Відчувається, що до сьогодні чоловіки в бізнесі сприймаються органічніше і компетентнішими.
Яке ставлення ви зустрічаєте при веденні справ?
Часто це несерйозне ставлення, як до жінки-керівниці чи жінки-партнерки. Потрібно докласти більше зусиль, щоб тебе почали сприймати дійсно серйозно, як професіоналку. Подібна ситуація була і серед працівників та працівниць: коли чоловіка слухали одразу, а мене сприймали більше як подругу і навіть ображались на зауваження.
У молочному бізнесі багато жіночої ручної праці, як ви механізуєте чи розподіляєте?
Ми починали з сироварного котла та двох столів. Тоді було дуже багато фізичного навантаження. Зараз у нас дуже багато процесів виконується за допомогою спеціального обладнання.
У нас є сиророзподільна ванна, з якої дістається сирне зерно і рівномірно розподіляється у форми, спеціальний візок, на якому ми перевозимо сири з сироварного залу до визрівальної камери. Ми виготовляємо багато кислоферментних сирів — це постійне замішування великої кількості сирного тіста зі спеціями, порційне розважування та ручне формування сиру. Ми механізували більшу частину процесу, придбавши тістоміс та спеціальний шприц, який замінює нам розважування сиру. Також для нарізки сиру використовуємо гільйотину, і це набагато легше і якісніше, ніж вручну. Якщо порівнювати з початком нашої діяльності, то зараз у нас багато техніки, яка замінює важке фізичне навантаження для жінок. І я хочу й надалі працювати над покращенням умов праці, бо те, що можна забрати із рук жінки і механізувати, дає можливість розвивати і творити нові смаки і продукти.
Яку пораду дасте молодим дівчатам, які хочуть спробувати себе у молочному бізнесі?
Вірити у себе, в свою мрію і впевнено йти до мети. Вам обов’язково зустрінуться люди, які будуть розказувати, що ви не зможете або що цим взагалі не вартує займатись. Але паралельно з ними ви будете зустрічати неймовірних людей, які подарують вам натхнення, підтримку, поради і допомогу.
