190 
Уявіть собі, що ви йдете вулицею звичним маршрутом, заглиблені у власні думки. З навушників звучить улюблена пісня, яку раптом перериває крик ззаду. Ви ледь встигаєте зняти навушники, коли вас збивають з ніг, ви відчуваєте різкий біль від удару. Нападник вигукує образливі слова про вашу зовнішність, натякає на вашу сексуальну орієнтацію, коментує зачіску та одяг. Удари не припиняються, люди навколо чомусь не наважуються втрутитися, а ви не можете збагнути, чому він вас б’є, наче безкарний…
Те, що сталося, має назву «злочин на ґрунті нетерпимости». Кожен такий випадок — не просто статистика, за ним стоїть життя людини, чиє базове право на безпеку було порушене.
Ненависть, яка стосується кожного та кожної
Злочини на ґрунті ненависти часто не пов'язані з особистою неприязню до конкретної людини, а радше відображають упередження й стереотипи щодо певної групи людей. Мотиви таких злочинів зазвичай стосуються невіддільних характеристик, які людина не може або не бажає змінювати. Це можуть бути національність, сексуальна орієнтація, гендерна ідентичність або інші особистісні ознаки.
Упередження часто визначають вибір «жертви» або проявляються під час самого нападу. Наприклад, людина, яка просто випадково опинилася поруч із Прайдом, може стати об’єктом нападу лише через свою присутність на події, що викликала гнів нападників. Злочинці можуть націлюватися на правозахисни_ць або учасни_ць ЛГБТ+ спільноти, навіть не маючи особистої неприязні до конкретної людини, а через її ідентифікацію з певною групою. Або, скажімо, якщо власники крамниці вивісили райдужний прапор, це може стати приводом для вандалізму чи руйнування вітрини. Такі дії є безпосередньою та часто непередбачуваною загрозою, що робить боротьбу з цими злочинами особливо важливою.
Злочини через мотиви ненависті є яскравим проявом соціальної несправедливости й дискримінації, яка негативно впливає не лише на конкретну людину, а й на суспільство загалом. Вони підривають довіру в спільноті та сприяють поширенню атмосфери страху та напруги.
Ці акти агресії часто супроводжуються серйозним психологічним тиском і залишають тривалий травматичний досвід у постраждалих. Нападники прагнуть не лише завдати фізичної шкоди, але й підірвати впевненість людини у власній безпеці, що може негативно вплинути на психічний стан, соціальну активність та якість життя.
Тому важливо розуміти, що боротьба з такими злочинами — це не лише питання захисту окремих груп, а й створення більш безпечного та інклюзивного суспільства, де кожна людина має право на життя без страху перед насильством і дискримінацією.
Як війна посилює агресію до ЛГБТ+ україн_ок
Агресія та ненависть глибоко коріняться в стереотипах і упередженнях, що існують у суспільстві. Ці установки формуються через виховання, освіту та медійний вплив. Негативні ставлення до певних груп людей можуть підкріплюватися релігійними, політичними або культурними переконаннями. Війна посилює ці установки, створюючи атмосферу страху й недовіри, що ще більше загострює соціальні конфлікти.
Невизначеність і страх за майбутнє підштовхують людей до пошуку «ворогів» серед тих, що мають інший вигляд або по-іншому поводяться. В часи соціальної нестабільности і конфліктів представники ЛГБТ+ спільноти опиняються в особливо вразливому становищі через дискримінацію на базі сексуальної орієнтації, зовнішности, гендерної ідентичности.
Протягом останніх двох років в Україні спостерігається тривожне зростання злочинів на ґрунті ненависти, зокрема гомофобії та трансфобії. В своєму звіті за 2022 рік Freedom House наголошує на почастішанні випадків насильства й дискримінації щодо ЛГБТ+ осіб під час війни. Зазначено, що війна посилила ксенофобські настрої та сприяла збільшенню злочинів на ґрунті ненависти. Проте реальна кількість таких інцидентів залишається невідомою через нерегулярний моніторинг і недостатню обізнаність постраждалих про свої права. Багато випадків насильства й дискримінації проти ЛГБТ+ людей не реєструють через недовіру до правоохоронних органів та потенційну загрозу повторної травматизації.
У публікації «Становище ЛГБТК в Україні у січні — червні 2024 року» було зафіксовано 39 випадків таких злочинів, що вже перевищує показники за весь 2023 рік. Це зростання, ймовірно, пов’язане як із активізацією ЛГБТ+ організацій, так і з антиЛГБТ+ угрупованнями. Часто стаються випадки фізичного насильства, напади на ЛГБТ+ центри і активісток/активістів, а також умисне знищення чи пошкодження майна в межах заходів на підтримку ЛГБТ+ спільноти, таких як прайд-місяць і кінофестиваль Sunny Bunny. Варто зауважити, що ця статистика відображає лише розголошені випадки. Реальна кількість злочинів на ґрунті нетерпимости значно більша через труднощі в отриманні інформації з окупованих територій та загальні проблеми з документуванням таких випадків.
Правоохоронні органи часто кваліфікують мотив ненависти як звичайні випадки завдання тілесних ушкоджень, не враховуючи гомофобний або трансфобний мотив. Лише два випадки притягнення злочинців до відповідальности з урахуванням мотиву ненависти за 2023 рік залишаються єдиними в судовій практиці України.
Правовий вакуум у боротьбі з проявами нетерпимости
В українському законодавстві бракує чітких визначень і специфічних покарань за акти насильства, мотивованих ненавистю до раси, національности, особливо сексуальної орієнтації чи гендерної ідентичности. Цей правовий вакуум дозволяє злочинцям уникати справедливого покарання.
Експертки з департаменту адвокації Gender Stream зазначають, що універсальні статті кримінального кодексу не враховують особливості злочинів на ґрунті ненависти. Це призводить до того, що такі злочини вважають просто насильством або хуліганством без урахування мотивів. Отже, виявлення й розслідування дискримінаційних злочинів, які можуть мати більш глибокі соціальні причини, ускладнюються. Відсутність спеціальних підрозділів у системах МВС для таких справ також створює проблему, адже часто бракує досвіду й ресурсів для належного реагування.
У законодавстві України вже є стаття, дотична до злочинів за дискримінаційною ознакою. Чинна стаття 161 Кримінального кодексу України визначає відповідальність за порушення рівноправности громадян залежно від їхньої расової, національної належности, релігійних переконань, інвалідности та інших ознак. Але ця стаття має кілька суттєвих обмежень, які ускладнюють ефективну боротьбу зі злочинами на ґрунті ненависти. Зокрема, не містить конкретних згадок про сексуальну орієнтацію та гендерну ідентичність, що є критично важливими для захисту ЛГБТІК+ спільноти.
Унаслідок цього випадки дискримінації та насильства проти ЛГБТ + осіб не отримують повної юридичної оцінки та покарання. Такі злочини вимушено залишаються поза увагою правоохоронних органів і судової системи. Це не лише ускладнює процес покарання злочинців, але й створює ситуацію, коли особи, які постраждали від дискримінації або насильства через свою ідентичність, можуть почуватися незахищеними законом, що, натомість, знижує їхню довіру до правової системи.
Для ефективного розв’язання проблеми злочинів на ґрунті ненависти необхідно не лише доповнити статтю 161 Кримінального кодексу ознаками сексуальної орієнтації та гендерної ідентичности, але й забезпечити всебічний підхід до боротьби з такими злочинами.
Законопроєкт №5488 як комплексна система протидії нетерпимости
Законопроєкт №5488 був ініційований Кабміном України чинним прем’єром Денисом Шмигалем саме з метою впровадження кримінальної відповідальности за злочини на ґрунті ненависти. Його ухвалення стане важливим кроком у боротьбі з дискримінацією та насильством в Україні. Основна мета цього законопроєкту — створити правовий механізм, який дозволить чітко визначати й карати за злочини, мотивовані ненавистю на основі раси, національности, сексуальної орієнтації, гендерної ідентичности або інших особистих характеристик. Цей законопроєкт не лише заповнює наявні прогалини в Кримінальному кодексі України, але й забезпечує правову основу для захисту вразливих груп населення, які часто стають мішенями для насильства й дискримінації.
Законопроєкт №5488 пропонує комплексний підхід до боротьби з ненавистю. Це передбачає створення чітких механізмів для реєстрації і розслідування злочинів на ґрунті ненависти, навчання правоохоронців, розробку національних стратегій для протидії дискримінації та насильству, а також підвищення обізнаности суспільства. Для того, щоб забезпечити захист від подібних випадків, необхідно ввести систематичний моніторинг та оцінку ситуації.
Громадські організації як рушійна сила змін
Шлях до ухвалення законопроєкту №5488 в Україні виявився складним і тернистим. З моменту реєстрації в травні 2021 року цей документ пройшов численні обговорення, доопрацювання й перешкоди. Комітет з питань правоохоронної діяльности рекомендував його до ухвалення в травні 2023 року, але ще належить пройти чимало етапів, перш ніж законопроєкт набуде чинности чи навіть буде винесений на голосування.
Наразі законопроєкт №5488 перебуває в порядку денному у Верховній Раді України. Його подальша доля залежить від голосування у другому і третьому читаннях, підписання головою Верховної Ради та затвердження президентом, а також від того, чи винесуть його взагалі на голосування. Громадський сектор не перестає активно працювати над підтримкою законопроєкту, залучаючи міжнародну допомогу та мобілізуючи ресурси для досягнення остаточного успіху. Повномасштабне вторгнення відкинуло увагу та пріоритет у просуванні законопроєкту №5488. Але вже з 2022 року адвокаційна робота була поновлена.
У цьому процесі громадські організації відіграють критичну роль у промоції антидискримінаційного законодавства. Одна з провідних організацій у процесі адвокації №5488 — Gender Stream активно працює над просуванням законопроєкту. Впродовж останніх двох років команда Gender Stream на основі власної адвокаційної стратегії ініціювала створення коаліції правозахисних організацій для просування проєкту закону №5488, провела низку стратегічних зустрічей для його підтримки як в Україні, так і на міжнародній арені. Це, зокрема, зустрічі з європарламентар_ями та міжнародними організаціями, звернення до міжнародних інституцій, офіційні та неформальні зустрічі з ключовими особами в Україні та партнерами країни, робота з Європарламентом та Єврокомісією і тісне партнерство з Радою Європи, участь у тіньових звітах тощо.
З липня 2024 року Gender Stream увійшла до складу Експертної ради з питань дотримання рівних прав при представникові Уповноваженого з рівних прав і свобод, прав національних меншин, політичних та релігійних поглядів. Це ще одна можливість впливати на ухвалення рішень і політичний контекст в Україні, щоби потреби та виклики ЛГБТ+ були враховані на державному рівні.
Завдяки цим та іншим крокам у міжнародній адвокаційній діяльности Gender Stream просування законопроєкту №5488 пожвавилося. Станом на сьогодні результатами цієї роботи вже стали партнерства організації з народними депутат_ками, потужна робота з МВС, інформаційна підтримка Ради Європи, національних та міжнародних партнерів. Із офіційною позицією щодо необхідности ухвалення законопроєкту виступають окремі міністерства, Офіс омбудсмена, голова партії «Слуга Народу» Олена Шуляк, ряд народних депутатів і депутаток, а також міжнародні організації.
Паралельно з адвокаційною роботою Gender Stream продовжує надавати допомогу постраждалим від злочинів на ґрунті ненависти. Маючи успішний досвід єдиного в Україні прикладу, де суд виніс вирок про злочин на ґрунті трансфобії, організація не перестає супроводжувати постраждалих, надаючи їм юридичну підтримку. Після ухвалення законопроєкту наші зусилля будуть зосереджені на забезпеченні його ефективної імплементації. Ми плануємо співпрацювати з державними установами для створення чітких інструкцій і протоколів для правоохоронних органів, що передбачатимуть кроки для реєстрації, розслідування та вирішення випадків злочинів на ґрунті ненависти. Це стане гарантією, що нові норми будуть правильно впроваджені на практиці та відповідатимуть міжнародним стандартам.
Робота в цьому напрямку також триває: в квітні був підписаний меморандум про співпрацю між Gender Stream і Департаментом головної інспекції Національної поліції України, що дозволило створити робочу групу з превенції злочинів на ґрунті ненависти. Цей крок є важливим для забезпечення ефективного реагування на злочини і виявлення тенденцій дискримінації. Організація проводить тренінги і семінари для поліцейських, адвокатів, суддів та інших ключових фахівців, щоб забезпечити їх належну підготовку до застосування нових норм закону. Це також передбачає розробку навчальних матеріалів і ресурсів, які допоможуть краще зрозуміти вимоги та процедури, що будуть впроваджені.
Міжнародний досвід боротьби з нетерпимістю
Злочини на ґрунті ненависти – глобальна проблема. Навіть у країнах з високим рівнем захисту прав людини, таких як США, Канада або країни Західної Європи, вони трапляються регулярно. Проте ці країни мають розвинені правові механізми для протидії таким злочинам і забезпечення справедливости. Україна може багато чого почерпнути з їхнього досвіду, адаптувавши найкращі практики до своїх реалій.
Міжнародний досвід боротьби зі злочинами на ґрунті ненависти демонструє важливість комплексного підходу до цього явища, що включає законодавчі ініціативи, спеціалізовані органи й активну участь громадськости. В США, наприклад, існує Закон про злочини на ґрунті ненависті (Hate Crimes Prevention Act), ухвалений у 2009 році. Цей закон дозволяє розширити визначення злочинів на ґрунті ненависти, зокрема й насильство, вчинене через расову, релігійну, етнічну належність, сексуальну орієнтацію або гендерну ідентичність. Він також надає федеральним правоохоронним органам більше повноважень для розслідування таких злочинів і забезпечення належного покарання злочинців.
У Європейському Союзі боротьба зі злочинами на ґрунті ненависти є частиною загальної стратегії захисту прав людини. Європейська Комісія постійно переглядає й удосконалює законодавство, що стосується таких злочинів, забезпечуючи його відповідність міжнародним стандартам. Наприклад, Директива ЄС 2012/29/EU про права жертв передбачає, що кожна країна-членкиня повинна мати чіткі правові норми, які охоплюють злочини на ґрунті ненависти, та забезпечувати адекватний захист постраждалих. Важливою складовою є також національні стратегії та програми, які підтримують розслідування й судове переслідування таких злочинів.
Швеція є прикладом країни, яка систематично підходить до питання рівности й недискримінації. Уряд Швеції запровадив систематичну стратегію боротьби зі злочинами на ґрунті ненависти, яка передбачає навчання правоохоронних органів, покращення обізнаности населення і запровадження чітких процедур для фіксації та розслідування таких злочинів. У Швеції також діє омбудсмен з питань рівности, який розглядає скарги на дискримінацію та проводить розслідування. Такий підхід сприяє зниженню рівня злочинів на ґрунті ненависти та підвищенню рівня довіри до інституцій.
Нідерланди відомі своєю толерантністю та прогресивними законами щодо ЛГБТ+ спільноти. Уряд цієї країни активно працює над упровадженням програм інтеграції та толерантности, спрямованих на підвищення обізнаности про права ЛГБТ + осіб та боротьбу зі злочинами на ґрунті ненависти. В Нідерландах діють спеціалізовані поліцейські підрозділи, які розслідують злочини на ґрунті ненависти, також існує система моніторингу таких злочинів. Завдяки цьому в країні вдалося значно зменшити кількість злочинів на ґрунті ненависти й створити безпечне середовище для всіх громадян.
Канада є однією з країн, яка активно впроваджує антидискримінаційну політику та протидіє злочинам на ґрунті ненависти. Канадське законодавство передбачає суворі покарання за злочини, мотивовані ненавистю. Закон про права людини забороняє дискримінацію на основі сексуальної орієнтації та гендерної ідентичности, а Кримінальний кодекс Канади містить положення про злочини на ґрунті ненависти. Ба більше, там діє програма підтримки жертв злочинів на ґрунті ненависти, завдяки якій надають психологічну допомогу та юридичні консультації. Такий підхід допомагає знизити рівень повторних злочинів і підтримує жертв у складних ситуаціях.
Необхідний крок для євроінтеграції
Ухвалення законопроєкту №5488 є необхідним кроком для євроінтеграції України, оскільки цей документ відповідає основним стандартам і вимогам Європейського Союзу щодо прав людини та антидискримінаційного законодавства. “Дорожня мапа” від UNDP показує, як саме усунути основні прогалини в українському представництві, використовуючи потенціал роботи громадянського суспільства, синергію рекомендацій міжнародних органів і волю урядових органів, котрі потенційно можуть очолити процес. Інтеграція чітких норм, які захищають права ЛГБТ+ осіб від дискримінації та злочинів на ґрунті ненависти, є невід'ємною складовою європейських принципів рівности та захисту прав людини. Імплементація таких стандартів не лише наближає Україну до європейського правового поля, але й демонструє її прихильність до загальних цінностей ЄС та прагнення до створення суспільства, в якому всі громадяни мають рівні права і можливості.
Посібник з європейського антидискримінаційного права наводить низку прикладів дискримінаційних порушень за ознакою сексуальної орієнтації, що стосуються основних життєвих аспектів кожної людини: освіти, сімейного життя, соціальної допомоги і трудових відносин. Всі ці сфери мають бути захищені від дискримінації, і законопроєкт №5488 дозволить зробити це більш ефективно. Його ухвалення стане суттєвим кроком у розвитку української правової системи, що забезпечить захист ЛГБТ+ осіб на рівні з іншими вразливими групами.
Окрім того, ухвалення проєкту закону №5488 сприятиме покращенню іміджу України на міжнародній арені, наголошуючи, що наша країна готова до системних змін і виконує свої зобов'язання перед міжнародними партнерами. Підтримка антидискримінаційних законів також створить більш сприятливі умови для розвитку бізнесу й соціальних ініціатив, оскільки інвестори та міжнародні організації зацікавлені в країнах з прогресивним та стабільним правовим полем.
Важливо, що законопроєкт №5488 не тільки має значення для міжнародних відносин, але й відіграє ключову роль у забезпеченні соціальної стабільности в Україні. Він дозволить більш ефективно боротися зі злочинами на ґрунті ненависти, зміцнюючи правову захищеність уразливих груп населення та підвищуючи рівень безпеки в суспільстві. Це суттєво сприятиме покращенню якості життя, особливо тих, що потерпають від дискримінації та насильства.
Ухвалення законопроєкту №5488 є не просто формальним кроком у вдосконаленні законодавства, але й потужним сигналом для всіх громадян, що Україна рішуче виступає проти дискримінації та насильства. Це законодавча ініціатива, яка не лише дасть захист ЛГБТ+ спільноті, але й підвищить рівень правової захищености всіх людей, які можуть стати жертвами ненависти через свою національність, релігію, гендерну ідентичність чи інші ознаки. Підтримка цього законопроєкту є важливою для створення суспільства, де кожен може почуватися безпечно, без страху зіткнутися з агресією або дискримінацією.
