11 
Хто така Лукреція?
Лукреція ді Козімо Медічі (14 лютого 1545 — 21 квітня 1561) була третьою донькою та п’ятою з одинадцяти дітей герцога Флоренції Козімо І Медічі та іспанської аристократки Елеонори Толедської (Леді Віслдаун точно б оцінила «найпліднішу родину у вищих верствах суспільства»).
Герцогиня подбала про те, щоб її діти отримали найкращу освіту: коли вчителі приходять до тебе в палаццо, «школу» прогуляти вже не вийде, тож всіх дітей Медічі долучили до наук, байдуже, хлопчик чи дівчинка.
Та який сенс в навчанні дівчини, якщо не можна продемонструвати свої знання чоловіку?
Тож 1552 року Лукреція була заручена з племінником папи Юлія ІІІ, Фабіо Даль Монте, але заручини довелося скасувати за три роки через смерть папи. Наче можна трохи видихнути, та чи буде далі краще?
1557 року після смерті старшої сестри Марії Медічі, Лукреція займає її місце нареченої майбутнього герцога Феррари Альфонсо ІІ д’Есте. Її придане складало 200 000 скудо – величезна сума по міркам того часу. На ці гроші можна було збудувати три Палаццо Пітті та ще лишити на шпильки і мереживо. Та що вартують гроші, якщо навіть найкращі медики виявилися безсилі і не змогли запобігти смерті Лукреції від туберкульозу 1560 року? Шістнадцятирічну дівчину поховали в монастирі тіла Господнього у Феррарі, та після її смерті ще довго ходили чутки, що молоду дружину отруїв власний чоловік.
А що ж у книзі?
Авторка подбала про те, щоб життя Лукреції на сторінках її роману було достовірним: вона допускає лише ряд фактологічних неточностей, виправданих де задумом, де турботою про читача, щоб не заплутати його в іменах та статусах. Так, лінія стосунків сестри Альфонсо ІІ д’Есте Елізабетти (в реальності також Лукреції) зсунута в часі на 14 років та стала важливим і яскравим епізодом оповіді.
Лукреція Медічі дійсно була освіченою та кмітливою дівчиною, проте щодо гострого слуху, незграбності в танцях чи хисту до малювання нам нічого не відомо. Це деталі, додані авторкою для об’ємності образу персонажа.
Чому тигриця?
У Палаццо Веккьо Козімо І Медічі був звіринець з екзотичними тваринами, серед яких були і величні тигри, але відомості про те, чи туди пускали дітей герцога Тосканського, якщо вони й були, – не збереглися.
При цьому варто зазначити, що проведена авторкою паралель трансформує звичний нам вираз «як пташка в клітці»: дівчина більше не розглядається як бідна безпомічна пташка. Вона – тигриця. Сильна, потужна, з надзвичайно великим потенціалом, з енергією і здібностями, які здатні підкорити собі світ, якщо вони будуть визнані та не будуть занедбані.
Тема пригнічення внутрішньої сили, здібностей та самореалізації стає однією з ключових в романі.
Чи мала Лукреція змогу та право бути щасливою?
Жіноче щастя мало кого турбувало в 16 столітті, адже, якщо ти жінка, твоя функція зводиться до ролі «дружини» й «матері». Від Лукреції очікували покірності, скромності та дотримання моральних норм. Вона мала стати електроном, що мав обертатися навколо чоловіка-ядра, без права існування в окремому від нього світі.
В Лукреції не було шансів стати вільною в суспільстві, де тебе вчать музиці й мистецтву лише, щоб розважити свого чоловіка. Про яке щастя мова, якщо тебе сприймають лише як розмінну монету для зміцнення статусу і впливу родини?
Свобода вибору – не те, що мала жінка тоді. І Лукреція – не виключення. Навіть одяг – і той обирали за неї.
Коли спочатку мати, а потім чоловік кажуть тобі, що одягнути, це трохи знімає головний біль. Принаймні, можна обманювати себе цією думкою. Меггі О'Фаррелл багато уваги приділяє одягу жінки того часу, тож давайте розберемо гардероб Лукреції.
Sottane – основний предмет вбрання герцогині. Така собі сукня-конструктор, що складалася зі спідниці, ліфу та рукавів (могли кріпитися стрічками, шнурками або ж ґудзиками). Лукреція носить її як під інший шар одягу, так і самостійно.
Zimarra – вільна сукня, яку дівчина носить поверх нижнього шару, на кшталт сучасного кардигану.
Giorneas – сукня-накидка, без рукавів, відкрита з обох боків та спереду. Оздоблення підкладкою з хутра робить її вбранням на будь-який сезон.
Camicia – спідня сорочка з білого льону, вовни, бавовни, коноплі або шовку. Вона захищає верхній одяг від поту та бруду. Camicia Лукреції гарантовано прикрашена шиттям та оздобленням.
Scuffia – сітка, в яке викладалося волосся. В Лукреції вона сплетена з золотих ниток, прикрашена камінням та перлами.
Звучить і виглядає дуже красиво.
Чи готові ви були б повернути ренесансну моду ціною власної свободи? Адже не всім жінкам вдавалося потрапити в прогресивні кола однодумців. Зазвичай вони так і проводили життя в золотій клітці тигриці.
