30 травня, 2024

Уривок із книги «Невже доросла: книжка для дівчат, які вже (майже) виросли»

18 квітня 2023
Поширити в Telegram
916

Придбати книгу можна на сайті видавництва «Віват» за цим посиланням.

Отже, тобі 18, 25 чи 30+. Уже не дитина, однак досі немає й відчуття дорослості, як її уявляють: мовляв, у тебе на все мав би бути чіткий план і ти мала би бути готова до будь-якого розгортання подій. Однак ідеальне розплановане життя буває тільки в серіалах і популярних історіях про дорослих-дівчат-які-все-знають. У реальності ж ми постійно сумніваємося. Чи вірити гінекологині, котра виписала довгий список медикаментів? Як шукати свою першу роботу? Чи варто спробувати навчання за кодоном? Де знайти сили для життя в мінливому та дуже нестійкому світі?

Хоч Ірина Славінська й каже, що не обіцяє готових відповідей на всі запитання, ця книжка містить роздуми, поради та інсайти. Сподіваємося, вони скерують (майже) дорослу читачку в напрямі більшої турботи про себе.

Розділ 5. Рюкзачок готовності. 

Фемінізм

Саме фемінізм є причиною написання цієї книжки. Кожна дівчина, кожна жінка для мене безцінні. Можливість дати кожній зі своїх читачок поштовх подумати про себе та із самою собою поговорити — це для мене велика честь і відповідальність.

Напевне, ти чула про фемінізм багато дурниць. Наприклад, що феміністки ненавидять чоловіків... Або якісь інші нісенітниці. Не хочу їх навіть повторювати.

То що ж таке фемінізм? Це переконання, що жінки й чоловіки є рівними у своїх правах і мають бути рівними у своїх можливостях. Саме останній пункт неймовірно важливий: фемінізм — це рух за створення рівних можливостей.

Думаєш, що фемінізм — це не про тебе? Пропоную маленький тест: перевірмо, якими насправді є твої думки.

  1. Жінці не потрібно мати власного банківського рахунку й вільно розпоряджатися коштами — про все подбає батько або чоловік. Так \ Ні
  2. Жінці не потрібна вища освіта, головне — просто вийти заміж. Уміє читати й писати — уже достатньо. Так \ Ні
  3. Жінці не потрібен спорт. Марафон та інші спортивні змагання — то для чоловіків. Так \ Ні
  4. Жінці не потрібні політика й кар’єра, бо головне — це сімейне вогнище. Так \ Ні
  5. Жінці не потрібна контрацепція. Нехай народжує стільки, скільки зможе. Так \ Ні
  6. Жінці не потрібно голосувати — нехай чоловіки самостійно обирають президента, парламент і місцеву владу. Так \ Ні
  7. Жінкам потрібно платити меншу зарплату чи стипендію: вони слабші й менше працюють. Так \ Ні
  8. Жінкам не можна самостійно подорожувати, треба виходити на люди лише в супроводі чоловіка. Так \ Ні
  9. Жінки не можуть бути мисткинями: малювати, писати, вести блоги під своїм іменем — це непристойно. Якщо прагнуть творчості, нехай вишивають. Так \ Ні
  10. Жінкам не місце в публічному просторі — нехай сидять удома. Так \ Ні
  11. Жіночий одяг — це сукні та спідниці. Штани та кросівки — це чоловічий одяг. Так \ Ні
  12. Жінкам не потрібна приватність, бо їм нічого приховувати від батька чи чоловіка. Так, пароль від соціальних мереж теж зайвий. Та й соцмережі жінкам ні до чого. Так \ Ні

Якщо більшість твоїх відповідей «ні», — вітаю, ти феміністка! Та маєш подякувати феміністкам попередніх поколінь за можливість вільно вчитися, голосувати, творити, брати участь у спортивних змаганнях.… Якщо не віриш, погугли історію світових марафонів та олімпіад і зверни увагу на роки, коли до змагань уперше допустили жінок.

Якщо більшість твоїх відповідей «так», — згадай свою реальну буденність і подумай, чи достатньо щиро ти відповідала на запитання.

У розділі про роботу ми вже говорили, що існує чимало пасток, які заважають жінкам досягати успіху так само легко, як чоловікам. Тому й побутує висловлювання «Я всього добилася сама». Проблема саме в цьому.… Мовляв, маєш добиватися і битися. Замість просто сумлінно працювати, просто добре вчитися, просто добре робити улюблену справу.

На нашому життєвому шляху нам усім дуже заважають стереотипи й різні форми дискримінації. Наприклад, сексизм — дискримінація за ознакою гендеру. Скажімо, коли викладач прикладної математики просторікує на лекції, що дівчата не можуть знати математику так само добре, як і хлопці, або коли на співбесіді тобі відмовляють у роботі з аргументом «Ти скоро вийдеш заміж і підеш у декрет, тому нам не підходиш», — це сексизм.

На жаль, сексизм дуже погано впливає не лише на окремі життя, але й на долю всієї країни. Скажімо, безграмотні політики старого зразка могли сказати: «Реформи — не жіноча справа» (це реальна фраза реального, та вже колишнього прем’єр-міністра Азарова) — і сформувати all male Кабінет міністрів. Та сучасні політики вже розуміють, що якісна робота має враховувати інтереси всіх виборців: і жінок, і чоловіків. Саме тому політичні партії під час виборів нині мають зобов’язання більш справедливої представленості жінок і чоловіків у своїх списках. Щоб направду вся країна була присутня в парламенті.

Також сексизм може критися в медіа. Хоча він не дуже й криється.… Наприклад, коли видання на Великдень збирає коментарі про святкування в сімейному колі та просить коментар про «ваш улюблений рецепт паски» саме в народних депутаток. Такий вибір теми не лише закріплює ганебний стереотип про «кухня — жіноча царина», але є несправедливим щодо чоловіків, яких позбавляють можливості поділитися своїми кулінарними талантами. Та й огляд спортивних автівок «для справжніх чоловіків» не враховує смакових уподобань тисяч жінок, які люблять їздити за кермом на високій швидкості.

Сексизм може критися й у дуже дрібних і начебто побутових ситуаціях. Під час лекцій мені часто ставлять одне й те саме запитання: «Що робити, якщо після обіду чи вечері чоловік наполегливо не дозволяє мені за себе заплатити?» Переважно запитують саме про робочий контекст — діловий обід, наприклад, який відбувається ніби на паритетних засадах… до моменту, коли співрозмовник-чоловік намагається за допомогою чека проявити свою зверхність. Мовляв, у мене більше грошей, тому я про тебе подбаю. Виходить, що моїх слухачок це тривожить, і я чудово розумію бажання не мати вигляду бідної дівчиноньки, яку потрібно нагодувати безплатно. Така «безплатність» часто має свою ціну: вона може бути інструментом флірту, тиску або й частиною стратегії, що не дозволяє тобі виявити свою суб’єктність. То що робити з тим клятим чеком? Дієвий варіант — одразу попередити офіціанта про те, що треба принести окремі рахунки за обід. Якщо соромишся це сказати вголос у присутності свого візаві, можна зробити це на вході в ресторан, ще до того, як сядеш за столик. А для систематичних робочих зустрічей (наприклад, якщо ми з колегою щодня разом ходимо купити кави на виніс чи регулярно обідаємо під час перерви) я особисто практикую опцію «сьогодні ти — завтра я». Це допомагає одразу в гумористичному тоні проговорити «тоді наступна кава — за мною», розставити акценти та не виходити на конфлікт. Це, можливо, не спрацює в контексті дружніх або романтичних посиденьок — там може бути своя атмосфера, інший настрій. Хоча під час побачень я ще студенткою без проблем пропонувала ділити рахунки або пригощати одне одного по черзі. І це було дієво, бо агресивна реакція типу «Я не дозволю дівчині платити за себе» ставала вчасним дзвіночком про те, що це побачення буде останнім. А ще сформувало золоту навичку ходити тільки в ті місця, де я можу дозволити собі бувати. Навіщо? Щоб недоступна вартість кави з тістечком або коктейлю не ставила мене в залежність від партнера та не ставала б на заваді моїй безпеці.

Можливо, ти читаєш ці слова й міркуєш, як можна посприяти створенню рівних можливостей? Дуже просто: враховувати інтереси жінок. Як виготовлення нових ліків і напрацювання протоколів терапії потребують урахування особливостей жіночого тіла (ми про це говорили в розділі про здоров’я), так і соціальне життя потребує врахування особливостей жіночої долі. Наприклад, материнство. Наприклад, практики та нюанси роботи в традиційно «чоловічих» царинах. Наприклад, ризики сексуальних домагань. Чутливі судді не ставлять жінці, котра зазнала домашнього насильства, огидного запитання: «Чим ви його спровокували?» Чутливі працедавці намагаються створити гнучке робоче середовище, що дозволить і чоловікам, і жінкам присвятити час родині (наприклад, на «Суспільному», де я працюю, і тати, і мами мають змогу брати додатковий вихідний 1 вересня, щоб провести дітей в школу в день початку навчального року). Чутливі працедавці намагаються створити безпечне робоче середовище, де інтереси й здоров’я всіх будуть однаково захищені (саме тому так важливо, щоб армія купувала бронежилети, скроєні по-різному, з урахуванням і жіночих, і чоловічих фігур). Чутлива освітня система створює можливості для висловлювання і жіночих, і чоловічих голосів — це не лише про можливості говорити на уроках або семінарах, але й про можливість читати і жіночі, і чоловічі тексти. Філософія, філологія, історія та інші науки створені і жінками, і чоловіками — і їхні тексти є однаково цінними. Жіночі, може, особливо цінними, тому що внаслідок репресивних суспільних правил жінки мали менше можливостей для навчання та публічної роботи. Згадай, навіть наша класикиня Ольга Кобилянська не здобула повної освіти в школі та університеті, тому що тодішня освітня система таких можливостей для жінок не передбачала. Мені свого часу глибше про це замислитися допомогла книжка Марти Богачевської-Хомяк «Білим по білому». Її перекладено українською в 1990-х, але цю книжку перевидавали, тому цілком можеш знайти її для своєї бібліотеки.

До речі, трохи більше про історію фемінізму в Україні я одного разу розповіла тут, спираючись саме на книжку «Білим по білому», тому вважай це її дуже стислим переказом.

Фемінізм — це прагнення справедливості. Саме тому я щороку, 8 березня, виходжу на мітинг за права жінок. До речі, у мене часто запитують, чи має бути цей день вихідним і святковим. Думки про це різняться. Особисто я вважаю, що вихідний день надає можливість багатьом жінкам долучатися до публічних подій на підтримку жіночих прав і свобод. Чому б і ні, якщо так?

Справедливий світ неможливий без взаємного сприяння. Саме тому дуже важливим є розвиток сестринства — взаємодії між жінками заради підтримки одна одної. Патріархальний світ довго намагався нас переконати, що дружби між жінками не існує (або існує лише «до першого мужика»), що жінки не бувають грамотними керівницями та в інших дурницях. Саме ці міфи заважають нам допомагати одна одній. Тому я рекомендую не вірити в старі казочки заради нової реальності. У цій реальності — у твоїй реальності — ми всі живемо разом, підтримуючи одна одну.

Саме тому я наважуся рекомендувати взяти фемінізм із собою. У фемінізму є різні відтінки — це не моноліт. Є радикальний фемінізм, є ліберальний, є інтерсекційний… і ще багато різних граней. Раджу про це більше прочитати та знайти саме той вияв, який тобі найбільше підходить. Для початку рекомендую звернути увагу на сайт кампанії «Повага» povaha.org.ua та на сайт divoche.media. А далі можна листуватися з феміністками з різних куточків світу — для цього існують щонайменше соцмережі, які допомагають стежити за актуальними темами та дописами.

Кожна з нас на своєму місці може допомогти іншій жінці. Мені видається, що це важливе житєве кредо, якому ми жінки маємо слідувати.

18 квітня 2023
Поширити в Telegram
916
Репліки Спільноти
Реплік ще немає, Ваша репліка може бути першою