666 Жінки не такі слабкі, як це нав’язало нам суспільство, і 20 років досліджень Шарона Моалема доводять цілком протилежне. Сильніший імунітет, більша витривалість, менша схильність до деяких хвороб і швидше одужання — ось далеко не повний перелік переваг, які жінки мають перед чоловіками. То хто ж тоді «слабка стать»?
Нова книжка доктора наук Шарона Моалема «Генетичний джекпот. Чому жінки насправді сильніші за чоловіків» (видавництво бестселерів Vivat) розвінчує стереотипи й міфи про жіноче здоров’я та розкриває, яку потенційно складну напругу може витримати їхній організм. Це наукова відповідь сексизму та доказ, що дівчата справді можуть усе.
УРИВОК
РОЗДІЛ 4
ВИТРИВАЛІСТЬ: ЧОМУ ЖІНКИ ЖИВУЧІШІ ЗА ЧОЛОВІКІВ
В історії людства чимало прикладів того, що жінки мають перевагу у виживанні. Ось, скажімо, історія Марґерит де ла Рок. У двадцять шість років Марґерит вирушила в подорож, яку запам’ятала на все життя. У квітні 1542 року вона відпливла з Франції до краю, який ми тепер називаємо Канадою, разом із родичем і капітаном корабля Жаном-Франсуа де ла Роком де Робервалем. Зважаючи на те, як просто здійснити навколосвітню подорож у наші часи, мабуть, складно уявити захват і хвилювання Марґерит, коли вона залишила позаду старе життя у Франції, щоб почати все заново в геть іншому світі.
Подорож Марґерит почалася без пригод, і це дивовижно, зважаючи на всі небезпеки такої дальньої дороги. Однак усе ускладнилося тим, що в Марґерит виникли романтичні стосунки з одним пасажиром корабля. Щоб покарати Марґерит, Роберваль вирішив залишити її на безлюдному острові біля узбережжя Канади. З французького корабля Марґерит висадили разом із коханим і вірною служницею, на ім’я Дам’єнн, бо обоє не схотіли кидати молоду жінку в біді. Роберваль наказав дати трійці мушкет і трохи харчів. У такий спосіб він, вірогідно, сподівався очистити себе від учинку, що був, по суті, смертним вироком для всіх трьох.
Жорстоку розправу Роберваля над родичкою і пасажирами пояснюють і його прагненням суворо дотримуватися кальвіністських поглядів, які він тримав у таємниці, і просто жадобою до грошей. Останнє ймовірніше, бо, щойно повернувшись до Франції, Роберваль проголосив, що Марґерит мертва, і згодом став претендувати на всі її статки.
Отож троє знедолених опинилися самі на маленькому кам’янистому безлюдному шматку землі неподалік затоки Святого Лаврентія. Острів Демонів (сьогодні вважають, що це острів Бел-Айл) — ця назва добре пасувала їхній новій домівці, адже там було майже неможливо роздобути їжу і знайти прихисток. Харчі, які їм дали, швидко скінчилися, і Марґерит разом із коханим і служницею стали голодувати. До того ж незабаром мав з’явитися ще один голодний рот, бо Марґерит завагітніла.
За якийсь час коханий і служниця Марґерит померли. Покинута на острові жінка вперше в житті залишилася сама самотою. Якось їй вдалося без чужої помочі народити дитину, і, на диво, вижили обоє. Та згодом у неї зникло молоко, і її одномісячний малюк помер. Однак для Марґерит то був не кінець.
За три роки її врятував екіпаж рибалок-басків, що пропливали повз острів. Як розповідають, жінка була загорнута шкуру застреленого ведмедя. Рибалки не могли второпати, як же їй вдалося так довго жити самій у такому непривітному місці.
А Роберваля невдовзі наздогнала кара. Ідучи з таємної зустрічі гугенотів, він зіткнувся з розлюченим натовпом католиків. На нього напали і забили до смерті. А Марґерит повернулася до Франції і відкрила школу для дівчат.
Історія експедиції Доннера — ще один так само неймовірний приклад жіночої переваги у виживанні. Хоча багато хто знає про цю історію в загальних рисах, з подробицями вона стає ще цікавіша. Пропозиція виїхати зі штату Іллінойс до Каліфорнії у замаскованому вагоні напередодні зими вкрай злякала деяких учасників експедиції. Їхні побоювання виявилися пророчими: через заметіль 1 жовтня 1846 року всі вісімдесят сім людей опинилися в пастці серед диких гір Сьєрра-Невада.
Примітно, що чоловіків померло вдвічі більше, ніж жінок: близько 57 відсотків чоловіків проти 28 відсотків жінок. Крім того, чоловіки вмирали значно швидше, ніж жінки. За таких обставин дивовижно, що взагалі хтось із групи Доннера вижив. Як відомо, на жаль, брак харчів і стихія змусили декого з них вдатися до канібалізму.
Марґерит, що вижила на безлюдному острові, і жінки з експедиції Доннера, що залишилися живими, а також демографічні дані Ґраунта можуть видатися винятками з історії. Тож перейдімо від розгляду прикладів виживання окремих людей і ранніх демографічних даних до нещодавніх прикладів виживання цілих народів.
За часів радянської влади на території сучасної України за наказом Йосипа Сталіна було розпочато колективізацію. Влада проголосила, що ліквідація індивідуальних господарств селян на користь колективних має на меті збільшити виробництво продуктів харчування і завдяки цьому підвищити доступність продукції для працівників міста.
Вилилося це в одну з наймасштабніших у недавній історії людства штучних демографічних криз. Замість збільшення виробництва продуктів харчування настав жахливий голод. Особливо постраждали частини сучасної України, де впродовж 1932—1933 років померло, за оцінками, від шести до восьми мільйонів людей. Тепер відомо, що серед мільйонів осіб, які потерпали від лиха радянської колективізації, усетаки вижило більше жінок, ніж чоловіків. Тривалість життя українців до цього нещастя становила 45,9 року в жінок і 41,6 року в чоловіків. Після того як настав голод, тривалість життя стрімко впала до неймовірних показників: 10,9 року в жінок і 7,3 року в чоловіків. Зауважуєте щось?
Ще раз подумайте про те, що у світі серед людей похилого віку значно більше жінок, і побачите, що їхня перевага у виживанні беззаперечна.
Раніше вважали, що єдина причина раннього згасання чоловіків коріниться у поведінкових чинниках. Тепер відомо, що ця перевага у виживанні починається незадовго до народження. З-поміж двох статей жінки живуть довше, незалежно від наявного рівня освіти, економічних чинників, уживання алкоголю, наркотиків, тютюнокуріння. Якщо порівняти з біологічними жінками, біологічні чоловіки, може, й вищі на зріст, мають більшу м’язову масу, більші габарити й фізично сильніші, проте у переживанні життєвих труднощів жінки майже завжди перевершують чоловіків.
Звісно, що між біологічними статями існують відмінності у поведінці, наприклад готовність ризикувати. Проте це не все. Існують датовані дев’ятнадцятим і початком двадцятого століття відомості про мормонів зі штату Юта, що уникають наркотиків, тютюну й алкоголю. З них очевидно, що жінки з цієї церкви все одно жили довше, ніж чоловіки. Це навіть попри те, що в той час жінки-мормони народжували частіше, ніж решта жіночого населення, а отже, з кожною вагітністю збільшувався ризик смерті.
У найнебезпечніших професіях чоловіків дійсно більше, ніж жінок. Згідно з даними Федерального бюро статистики праці США, у період з 2011 по 2015 роки серед працівників, що загинули на місці роботи, 92,5 відсотка становили чоловіки. Крім того, у дослідженні, проведеному в Німеччині на основі винятково великої вибірки з 11 тисяч ченців і черниць католицьких монастирів, також виявили перевагу жінок у виживанні. Порівнюючи дані про смертність католицького чернецтва в орденах у Баварії з 1890 по 1995 роки з даними про смертність німецького населення, дослідники виявили різницю у тривалості життя на користь жінок. Це навіть попри те, що ченці жили у відносно закритій спільноті, а тому не виконували такої самої роботи й не наражалися на ті самі чинники ризику, що пересічні німецькі чоловіки. Очевидно, процеси, які призводять до такої разючої різниці між здатністю до виживання, розвитком і старінням статей, ґрунтуються на чомусь іншому, а не на поведінці.
