2076 
Чимало з нас проходили чи проходять цю фазу в житті, коли «я не така, як усі» і «мої смаки специфічні». І, напевне, всі бачили (а, може, й постили) меми на зразок цього:
або цього:
Сюди входять і золоті хіти «я завжди дружу тільки з хлопцями» та «жіночої дружби не буває». Як згадаю власні перли такого періоду, стає фізично боляче. Насправді нічого страшного в цій фазі немає — вона лише індикатор того, як сильно нам хочеться бути особливими і виділятися з натовпу, і головне — перехворіти та перерости її. Дитинність цієї позиції — в переконаності, що твої смаки в музиці, кіно, їжі, одязі чи принт на футболці унікальні й неповторні. Вони кращі, химерніші, на відміну від того, що обирають «усі інші дівчата», — бойовий макіяж, рожевий колір, брязкальця, тісний одяг.
Дівчат, які вперто відмежовуються від інших дівчат, називають іще (дещо зневажливо) pick-me girls («вибери мене»): вони ніби стараються показати (головно чоловікам), що вони не такі, вони унікальні, а всі інші жінки ___ (підставте самі).
Здавалося б, дивно припускати, що всі інші дівчата не читають книжок, не грають у «Відьмака» чи слухають тільки російський реп. Ще дивніше вважати, ніби все, що роблять жінки, вони роблять заради чоловіків. Однак патріархальне суспільство так наполегливо вчить, що осердя життя жінки — її стосунки з чоловіками, що багато з нас інтерналізують установку: все дівчаче й жіноче — це щось несерйозне і робиться не для власної насолоди, а щоб когось (насамперед чоловіків) вразити. Макіяж, короткі спідниці, підбори тощо — це все, звичайно, для Нього (і байдуже, що чоловіки часто геть не розбираються в моді й інших «дівчачих штуках»).
Підозрюю, що свого часу це не обійшло і мене, бо скільки себе пам’ятаю, я силкувалася мати невимушений вигляд, щоб не дай боже хтось не помітив, що я старалася, довго сиділа над зачіскою чи макіяжем, бо інакше почувалася недолуго намарафеченою, незграбною і помітною, як одне-єдине опудало серед голого поля.
Отже, з одного боку маємо дівчину, яка не-така-як-усі. На іншому кінці таких протиставлень часто опиняються так звані «дівчачі» дівчатка — стереотипні любительки рожевого кольору й губ «качечкою», інколи ще ботоксу, пластичної хірургії і філлерів. Такого добра і в ютубі, і в телевізорі вистачає: карикатурні блондинки з надутими червоними губами в гумористичних телешоу, презирливі коментарі блогерів і блогерок про таких дівчат та їхні розумові здібності. Такі жінки — легка мета, їх надто просто втоптувати в багно, проте набагато складніше критикувати систему, яка породжує потребу жінок із юного віку в постійному, насамперед чоловічому схваленні їхньої зовнішности й поведінки, культуру, яка сексуалізує їх із самого дитинства й винагороджує, коли ті діють як бажаний об’єкт.
Про мене, то прекрасна відповідь на такі явища — це реапропріація «дівчачого» образу самими жінками і переплавлення його в естетику чи політичну позицію, як-от бімбо — в минулому зневажливий і знецінювальний сленговий термін. Bimbo — це така, грубо кажучи, суміш Барбі і стереотипного образу «тупої блондинки», найвідоміші приклади естетики — Доллі Партон, Памела Андерсон, Періс Гілтон, Брітні Спірс. Бімбо знають, що вони бімбо, ба більше, самі себе так називають, їх цим не образиш. Вони руйнують патріархат і критикують капіталізм на високих підборах, у повному макіяжі і з глибоким декольте. Це не вичерпний список, в інстаграмі й тіктоці можна ближче познайомитися з цією естетикою. На українських бімбо я ще не натрапляла, але не відкидаю, що щось таке вже є і, можливо, під іншою назвою; ймовірно, активізм групи Фемен можна розглянути з цього ракурсу.
@ramonaxslick And they’re girlfriends! ????✨ Original illustration by Sortimid, both models are me ✨ #fyp #bimbo #bimbotiktok #lgbtq #plasticsurgery #newbody
♬ GIMME MORE SLAYYYTER REMIX - For the Children
@chrissychlapecka plz just let us enjoy things omfg #ihatecapitalism #femininityispower #bimbo #shutup !!!!!!
♬ original sound - chrissy
Ця естетика, хоча вона геть традиційно «дівчача», — це одночасно опір шовіністичному чоловічому погляду, який об’єктивує. У феміністичній теорії поняття male gaze позначає зображення жінок і світу у візуальному мистецтві та в літературі з чоловічого, гетеросексуального погляду, що представляє жінок як сексуальні об’єкти для задоволення гетеросексуального глядача-чоловіка. Стиль бімбо — це іронічна гіперфемінність як відповідь на стереотипи про «гарненьких, але дурненьких» жінок, а також спосіб повернути собі свободу насолоджуватися речами, за які жінок часто шельмують. Адже жінок шельмують за все: за «надмірну» і так само за «недостатню» увагу до зовнішности. А якщо намагаєшся триматися золотої середини, то за «посередність».
Крім присвоєння сексуалізованих образів, є ще одне рішення проблеми — розмаїта репрезентація. Багатьом жінкам здається, ніби вони не вписуються в рамки ідеалу саме через відсутню або малу репрезентацію різних людей у ЗМІ, соціальних мережах і найрізноманітніших платформах. Що більше різних тіл та ідентичностей ми бачимо, то спокійніше сприймаємо свої й чужі тіла. То більше маліє й розчиняється одиничний образ конвенційно привабливих і популярних людей, яким можна себе протиставити. Якщо всі різні, значить немає оцих-от «усіх інших».
Насамкінець скажу, що можна почуватися особливою чи особливим, не применшуючи при цьому досвід інших людей. Один добрий друг колись розповів мені про sonder — раптове усвідомлення, що кожна випадкова людина на вулиці живе так само складним, наповненим життям, як і ти. Я не краща за якусь іншу жінку, бо майже не фарбуюся, не люблю довгі нігті чи рожевий колір, — я просто без осуду мушу прийняти той факт, що в нас із нею різні вподобання й смаки, от і все. Тому пропоную прості речі — взаємопідтримку, взаємодопомогу й солідарність, горизонталь замість вертикалі. Пропоную відучуватися від шкідливих патернів і не ділитися на «не таких, як усі» та «всіх інших».
От вам кілька чудових прикладів до теми.
«Інші дівчата: Макіяж, довге волосся, накладні нігті, прикраси, дизайнерська сумочка, тісний одяг.
Я: Підтримую її, бо дівчат постійно шеймлять за те, що їм подобається, а нам не можна шельмувати одна одну».
А цю мізогінну картинку, яка натякає, що гіперфемінна жінка не любить читати, краще замінити на таку.
— Вибачте, що спізнилася, не могла вибрати книжку.
— Та нічого! Ми тебе чекали!
— Не знали, що й думати. Ти ж ніколи не пропускаєш засідання нашого книжкового клубу.
