Навчання ромських дівчат у школах та вишах: виклики та перемоги

Про проблему з «перших вуст»

Каріна, школярка (розмова з дівчиною відбувалася з дозволу батьків, ім’я змінене за їхнім проханням):

Я навчаюся у 8 класі та нетерпляче чекаю закінчення школи. Ні, не для того, щоб піти навчатися. Я хочу працювати. В нашому селі немає вищих закладів освіти, а їхати навчатися та жити в місто — дорого. Принаймні, для моєї родини.

Пам’ятаю, коли навчалася в молодших класах, мої однокласники, приходячи до школи, могли зненацька почати штовхатися або обзиватися. Дивувало, що вони говорили такими дорослими фразами, — одразу зрозуміло, що так їх навчили батьки. Дітям 8-ми років навряд чи цікаве матеріальне становище друзів чи подруг. Проте це питання дуже хвилювало їхніх батьків.

В мене небагата родина — вистачає на їжу та деякий одяг. Зазвичай я доношую одяг старшої сестри або купую речі в секонд-хенді, коли ми їдемо до міста. Я не скаржуся — так було завжди, тому я не знаю іншого життя і для мене це нормально. Але раніше однолітки сміялися з цього, а я намагалася всім пояснити, що в нас просто матеріальні труднощі. Згодом, це минуло. Я з багатодітної родини, тому ми живемо на ті гроші, які держава дає на утримання дітей. Мама не працює, а батько їздить на заробітки на захід країни.

Найжахливіший спогад зі школи — це коли моя однокласниця загубила 10 гривень. Для нас, малих, це було надзвичайно велика сума. Вчителька одразу вирішила перевірити наші кишені — мої перевіряла найдовше. Хоч нічого і не знайшли, бо я нічого не брала, вирішили, що вкрала все ж таки я. «Вона ж циганка», — головний аргумент вчительки. Близько року зі мною не спілкувався абсолютно ніхто з класу. А дівчина, яка загубила гроші, знайшла їх вдома у той же день, але нікому з класу про це не сказала.

Батьки ніколи не ходили до школи, аби захистити мене. Вони змирилися, бо їхнє шкільне життя було таким самим. «Терпи, це в селі завжди так. Виростеш — переїдеш до міста, там люди інші, просунуті. І вже ніхто тебе не цькуватиме», — запевняє мене мама. І я щиро сподіваюся, що колись так і буде.

«У практиці протидії булінгу, що наявна в мережі REYN-Україна, на даний момент більш популярною є практика роботи з наслідками, і полягає вона в індивідуальному реагуванні на кожен окремий випадок. Перш за все, ми працюємо з батьками, розповідаємо що таке булінг, як його виявити і які кроки можуть бути прийняті, якщо він є. Звісно, важливо зважати на рівень та глибину проблеми. У випадках, коли бачимо, що це політика школи чи поширена практика — звертаємось до Управління освіти, до Міністерства освіти і науки України, до Омбудсмена з захисту прав дітей. Але ми завжди зважаємо на інтерес дитини та батьків. Багато хто боїться визнати наявність проблеми, можлиих наслідків. Тому частіше за все намагаємось просто говорити зі шкільною адміністрацією, не називаючи імені конкретної дитини та імені вчителя. Тоді вони розуміють, що ромські діти не беззахисні, а батьки не настільки неосвічені»,

— зауважує Елеонора Кулчар, національна координаторка REYN-Україна.

Діана, студентка Ніжинського державного університету ім. Миколи Гоголя (прізвище не вказане за проханням героїні):

Я закінчую магістратуру на очному відділенні, а ще навчаюся заочно на бакалавріаті. Від викладачів ЗВО інколи звучали фрази на зразок «ви ж не якісь там невиховані цигани». Навіть в автошколі колись казали: «вчіть правила, бо будете їздити, як цигани». Були також і жарти, але не злі.

У моїй групі є люди, які реагують на такі жарти чи вирази швидше, ніж я сама — захищають ромів, хоча й не належать до цієї етнічної групи. У таких випадках викладачі просто змінюють тему, і більше її не порушують.

Щоправда, на моєму досвіді був тільки один викладач, який висловлювався щодо ромів в позитивному сенсі — відстоював позицію, що не буває поганих чи хороших національностей, це все залежить тільки від людини.

Проте, якщо порівнювати, то позитиву було більше. Випадки з жартами чи негативним ставленням зустрічалися мені справді рідко. Мені здається, викладачі вже бояться розмовляти з нами на такі теми, тому що ромська молодь стала дуже розумною.

Вікторія, студентка Запорізького національного університету (прізвище не вказане за проханням героїні):

На одній з перших пар в університеті нас запитали, чи є серед нас роми. Ніхто не відповів, і я теж промовчала. Просто було цікаво подивитися, що буде далі. Побачивши, що серед нас немає «чужих» — викладачка почала розповідати історії з життя про те, як її загіпнотизували, обікрали, прокляли і ще безліч жахливих речей, які, за її словами, робили з нею роми. Потім усі поспівчували їй, а вона порадила триматися від «них» подалі. Я виходила з заняття з неприємним відчуттям. Я нічого не зробила, але чомусь почувалася винною. Хотілося плакати. Мені було 16. І цей випадок змінив моє життя.

Як для ромки, в мене нетипова зовнішність. Русяве волосся, зелені очі. А також яскравий макіяж та якісний одяг. Руйную усі стереотипи, які почула в стінах університету за 4 роки. Одного разу нам навіть розповідали, як «вирахувати» ромів за зовнішніми показниками та поведінкою. А також зазначали місця, де в нашому місті «вони» бувають найчастіше. Ні, це не стосувалося теми заняття. Просто викладач ділився своїм «цінним» досвідом та спостереженнями. Я сиділа в такій напрузі, що мене зараз «вирахують» та почнуть булити. Але ніхто зі студентів навіть не намагався цього зробити.

Я вже на 4 курсі. За ці роки я почула багато нового про ромів. Нового, неправдивого, стереотипного та упередженого. Інколи я плакала після пар, скаржилася батькам. Вони розуміють мене і підтримують те, що я не розповідаю про належність до ромської спільноти. Мої викладачі ще не готові до такого «потрясіння». Адже це саме вони впродовж усього навчання закликали уникати ромів, ненавидіти їх. Після отримання диплому планую розповісти в університеті про те, що я ромка. Хочу подивитися на реакцію.

«Це дуже типова історія, як для українських ЗВО. Ромські дівчата та хлопці дуже часто під час навчання стикаються з такими «опитуваннями» та порадами про те, як уникати ромів. Такі речі порушують етику навчання та не мають бути в закладах освіти будь-якого рівня, бо таким чином формується упереджене ставлення до представників певних національних спільнот. Коли студенти починають працювати, вони одразу згадують усе те, що їм розповідали на заняттях, і вже не можуть адекватно розцінювати ситуацію»,

— каже Зола Кондур, ромська правозахисниця, посланниця толерантності ПРООН в Україні.

Що каже статистика?

Серед значних проблем ромського народу, відзначають такі як відсутність ідентифікаційних документів, ускладнений доступ до освіти, медицини, соціальних послуг та працевлаштування, а також стигматизацію та дискримінацію. 

За даними дослідження щодо соціально-економічного та суспільно-правового аспекту ромських громад України (2015 р.), понад 60% представників ромської спільноти не мають роботи, близько 40% ромів не мають документів, і лише 1% ромських дітей отримують атестат про повну загальну середню освіту.

Тоді як за даними Українського кризового медіа-центру (2018 р.), кожен п’ятий представник ромського населення, а це 24%, взагалі не має освіти. 31% дітей ромів узагалі не ходять до школи. Майже кожен четвертий не вміє читати та писати українською. А частка тих, хто отримав вищу освіту — лише 1%. 

Ромські громадські організації підкреслюють високий рівень бідності — тисячі людей живуть у незадовільному та переповненому житлі, часто в ізольованих поселеннях, в яких немає доступу до медичних, соціальних та адміністративних послуг. Багато ромських домогосподарств не підключені до опалення, електроенергії та водопроводу, тому сегрегація в житловому секторі відображається на системі освіти, що виражається в незадовільних умовах навчання, прогулах та інших проблемах. 

Офіційних статистичних даних щодо ранніх шлюбів ромів в Україні не існує. Згідно дослідження Тамари Марценюк «Ранні шлюби у ромських спільнотах. Традиція чи проблема?», рівень дитячих шлюбів в Україні значно вищий саме серед ромського населення. Через те, що доволі мало ромських шлюбів реєструється, що частково пояснюється відсутністю документів та віком, неможливо дізнатися точні цифри. Згідно з даними статистики народжуваності у 2011 році, 141 дівчина народила до 15 років, 55 з них — із Закарпатської області, території з найбільшою чисельністю ромів в Україні, які мешкають у місцях компактного проживання. До сьогодні ситуація залишається незмінною. 

Створення родини — в пріоритеті?

Ромські дівчата знаходяться в особливо вразливому становищі, коли йдеться про випадки відмови від школи через постійну практику ранніх шлюбів у певних громадах та інші аспекти гендерної нерівності, зокрема уявлення про те, що навчання менш важливе для жінок, ніж для чоловіків. 

У багатьох ромських громадах, коли дівчата досягли підліткового віку, вони все частіше займаються домашніми справами та піклуються про своїх братів і сестер, поки їхні батьки працюють. На противагу цьому, хлопці зазвичай (навіть після одруження) за бажанням можуть продовжувати навчання у школі.

До ранніх шлюбів спричиняють і такі чинники як брак знань про планування сім’ї, відсутність доступу до контрацепції, низький рівень освіти, бідність, погані житлові умови. Проте, як зазначається у вище розглянутій праці Тамари Марценюк, якщо раніше ромські дівчата зазвичай виходили заміж у 13-14 років, сьогодні це відбувається дещо пізніше — у 17-18 років. 

У ромських громадах впроваджують деякі проєкти, метою яких є формування знань дівчаток з питань репродуктивного здоров’я, планування сім’ї та запобігання небажаної вагітності. Жіночий фонд «Чіріклі» започаткував для ромських жінок проект з питань репродуктивного здоров’я і сексуальності. У рамках проєкту «Кімната матері та дитини» ромські дівчатка і жінки могли приходити й обговорювати «табуйовані» питання (сексуальність, тілесність, статеві стосунки). Також прикладом успішної роботи в ромських громадах є соціально-медичні медіатори. Вони зазвичай походять із ромських громад і працюють посередниками між людьми, які живуть переважно у таборах, і соціальними та медичними державними службами.

Навчання під час карантину

Щорічно REYN Україна ініціює проведення дослідження щодо визначення доступу ромських дітей до соціальних послуг. У цьому році REYN-Україна спільно з Міністерством освіти та науки України провели дослідження щодо доступу ромських дітей до освіти в умовах пандемії та її наслідків. Дослідження охопило 7 областей України. Було опитано 1250 ромських батьків і 925 викладачів. 

Учениця центру «Благо» 

Згідно з результатами опитування, найбільш поширеним цифровим пристроєм є смартфон — ним володіють 25,3%. Планшетом забезпечені родини 4,1% респондентів, ноутбуком — 1,9%, а персональним комп’ютером — 0,2%. Найпопулярнішим засобом зв’язку в родинах є кнопковий телефон.

Ще складнішою є ситуація з доступом ромів до інтернету. 77,3% опитаних взагалі не користуються мережею інтернет, 7,4% — користуються інтернетом лише в публічних місцях. 4,9% мають інтернет через бездротове з’єднання роутером, а 3,1% мають дротове підключення через модем. Варіант «інше»  обрали 7,3% респондентів. 

Під час карантину майже в кожній третій родині (29,6%) домашні завдання не виконувалися взагалі. У 41% опитаних батьків ромів не було зв’язку з вчителями. 22% респондентів зауважили, що їхні діти переглядали Всеукраїнську школу онлайн по телебаченню, а 7,8% опитаних про це нічого не знають. За суб’єктивною оцінкою вчителів лише третина ромських дітей (32,2%) охоплена дистанційною освітою. 

Про перспективи

Стипендійна програма Ромського освітнього фонду, яка працювала в Україні, Молдові та Росії, завершує свою роботу у 2022 році, але вже зараз працює в обмеженому форматі, коли заявки від нових аплікантів/ок не приймаються, а продовжується підтримка лише тих стипендіатів/ок, які отримали допомогу до 2019 року і завершують навчання у закладах вищої освіти. В цілому ж Ромський освітній фонд продовжує працювати, але його діяльність обмежується Балканами. В Україні фонд надавав стипендії для навчання ромських дітей в державних і закордонних вишах, стипендіати/ки мали можливість відвідувати тренінги, стажування, курси, реалізовувати власні проєкти, а також було створено майданчик для знайомства й міжнародної колаборації. Проте від минулого року стипендіальна програма фонду для України обмежена, попри відкрите звернення випускників та стипендіатів програми, де українські стипендіати, ромські студенти виступали проти закриття діяльності Ромського освітнього фонду. Серед ініціаторок відкритого звернення ромського студентства — українські ромські активістки зі Львова та Запоріжжя, Галина Юрченко та Анжеліка Бєлова.

Деякі сучасні ініціативи щодо доступу ромів до освіти підтримує ромська програма Міжнародного фонду «Відродження». Серед таких ініціатив варто назвати діяльність Закарпатського обласного благодійного фонду «Благо» та громадської організації «Крок за кроком». Вони опікуються навчанням дошкільнят мови і навичок із залученням асистентів-викладачів з ромської громади.

Проблематикою освіти ромських дітей займається мережа педагогів та батьків ромських дітей REYN-Україна (Romani Early Years Network — Мережа раннього розвитку ромських дітей). Ця організація допомагає фахівцям, які працюють з ромськими дітьми раннього віку, а також створює центри підтримки для ромських батьків. До своєї роботи центри залучають місцеві громади та громадські організації ромських спільнот. Проєкт розрахований на успішне навчання ромських дітей в загальноосвітніх школах, тому в центрах також займаються просвітницькою роботою серед батьків — проводять тренінги, інструктажі, розроблять посібники для продуктивного навчання.

Представники/ці фонду REYN-Україна

Діяльність фондів також зосереджена на тому, щоб розробити ефективні механізми посилення дієвості існуючого законодавства у сфері захисту прав жінок і дівчаток (Ромський жіночий фонд «Чіріклі») особливо представниць маргінальних груп, запровадити освітні програми із захисту сексуального і репродуктивного здоров’я підлітків і молоді та долучитися до подолання патріархальних гендерних стереотипів про те, що жіноча самореалізація можлива лише шляхом заміжжя. 

«Недостатньо забезпечити всіх дітей планшетами (хоча з боку держави й це можна вважати фантастикою), необхідно ще й забезпечити доступ до електроенергії, інтернету і озброїти навичками використання пристрою. Крім цього, в умовах домашнього дистанційного навчання, дітям, скоріш за все, бракуватиме підтримки педагога, якого ромські батьки замінити не зможуть. Як мережа, ми оперативно перейшли до компенсаторних практик. Власне, влітку та восени цього року мережа REYN-Україна фінансово підтримала 6 проєктів, а також надала інформаційну підтримку ще двом. Ці проєкти придумали та реалізували члени мережі з різних міст України, і під час конференції вони ділилися своїм досвідом та апробованими моделями для роботи»,

— зазначає Елеонора Кулчар, національна координаторка REYN-Україна. 

Діяльність REYN-Україна

Серед цих проєктів — вулична школа первинної соціалізації для ромських дітей у тимчасових поселеннях на Львівщині (взаємодія соціальних працівників, офіцерів ювенальної превенції та ромських волонтерів); інтерактивний літній табір в Одеській області для ромських та українских дітей; центр дошкільного розвитку дітей на базі культурного ромського центру у Золотоноші; двомовні мультфільми, зошити та лепбуки для дошкільного розвитку ромських дітей та поступового вивчення української мови, що отримали визнання ЮНІСЕФ (Львів); посібник для полікультурного розвитку дітей (Херсонщина); альтернативна школа в умовах пандемії (Одещина); курси компютерної грамотності для батьків в умовах дистанційного навчання (Харківщина).

Як допомогти? 

Міжнародна благодійна організація Ромський жіночий фонд «Чіріклі» вже тривалий час працює у напрямку паспортизації ромського населення, а саме з 2011 року силами ромських посередників/ць. Проєкт реалізується за фінансової підтримки Європейського ромського центру. Ромські посередники/ці допомагають найбільш вразливим представникам/цям ромської громади у Кропивницькому, Одесі, Харкові та Ужгороді. Відповідно, ромські посередники/ці в громадах можуть надати консультацію щодо того, як отримати ідентифікаційні документи, такі як свідоцтво про народження та паспорт.

«Насправді, для того, щоб дитина пішла до школи, їй не потрібно мати документи або прописку. Усі міжнародні зобов’язання, які взяла на себе Україна і Конвенція захисту  прав дитини говорять про те, що дитина має право навчатися, навіть якщо в неї немає документів. Часто директори шкіл не хочуть згадувати про це положення, просто тому, що вони, як правило, не хочуть мати ромських дітей в своїх закладах освіти»,

— підсумувала Зола Кондур. 

У випадку, якщо ви чи ваші знайомі у закладах освіти стикнулися  з дискримінацію чи упереджене ставлення через етнічну приналежність, радимо звертатися по допомогу до: 

• ромських організацій, які є в багатьох містах та райцентрах;

• ромських медіаторів;

• правозахисних центрів; 

• юристів; 

• офісу Уповноваженого з прав дитини;

• офісу Уповноваженого з захисту прав дитини;

• Міністерства освіти України; 

• в обласні місцеві управління у справах дітей.

Створення цієї статті профінансовано в рамках проєкту «Розмаїття збагачує: висвітлення внеску етнічних, релігійних меншин та ЛГБТІ в українське суспільство» Фонду Прав Людини Посольства Королівства Нідерландів. Зміст та думки викладені в цій публікації є відповідальністю авторів та не обов’язково відповідають позиції Посольства.