10 жовтня, 2024

Українська політика - іменник нежіночого роду?

22 серпня 2018
Поширити в Telegram
3085
Завантажити у форматі: PDF (541 КБ)
Тамара Марценюк

Тамара Марценюк – кандидатка соціологічних наук, доцентка кафедри соціології Києво-Могилянської академії, гостьова дослідниця низки міжнародних програм, зокрема,  програми ім. Фулбрайта у Колумбійському університеті (США, 2017-2018). Авторка більше 100 наукових праць (у міжнародних і українських фахових виданнях), низки публіцистичних статей, розділів підручників і книг, зокрема «Гендер для всіх. Виклик стереотипам» (2017), «Чому не варто боятися фемінізму» (2018), «Захисники галактики: влада і криза в чоловічому світі» (2020). Викладає на кафедрі соціології Національного університету «Києво-Могилянська академія» з 2004 року. Близько 20 років займається дослідженнями на гендерну тематику. Сфера наукових інтересів – соціальна структура суспільства і гендерні відносини, гендер і політика, різноманітні форми жіночого активізму (у період від ЄвроМайдану 2013-2014 років до повномасштабного вторгнення) тощо. 

Має популярний онлайн курс на платформі «Прометеус» «Жінки і чоловіки: гендер для всіх». Поділяє ідею публічної соціології – науки і досліджень заради суспільних змін, тому постійно залучена у різноманітні міжнародні дослідницькі або викладацькі проекти. Із 2015 року разом із дослідницькою командою провела серію із пʼяти соціологічних досліджень «Невидимий батальйон» про становище жінок у Збройних силах України. У 2023 році за внесок у дослідження на тематику фемінізму і гендерної нерівності отримала міжнародну нагороду ім. Емми Голдман.

У цій статті соціологиня Тамара Марценюк пробує дати відповідь на запитання: чому у Верховній Раді України протягом останніх двадцяти років ніколи не було хоча б 10% жінок? що заважає жінкам піднятися на найвищий щабель влади, адже вони мають не нижчий, аніж чоловіки, рівень освіти й однаковою мірою залучені до ринку праці, – у тому числі й до державної служби? Щоби відповісти на них, Тамара розглядає стан гендерних відносин у сфері політики на різних рівнях аналізу: міжнародному (порівняльному); локальному (української гендерної політики); партійному (ставлення українських партійних лідерів до питань інтеграції жінок на найвищі рівні влади); суспільному (громадська думка про участь жінок у політиці); активістському (залученість жіночих/феміністичних організацій до питань пропагування представництва жінок у політиці); • індивідуальному (на рівні окремих важливих політичних акторів чи акторок, зокрема, найвідомішої політикині України Юлії Тимошенко). Стаття написана за кілька місяців до виборів 2012 року. 

Марценюк Т. Українська політика – іменник нежіночого роду? // Критика. – Липень-серпень 2012. – Рік ХVІ, Число 7-8 (177-178). – С. 8-12.

22 серпня 2018
Поширити в Telegram
3085
Завантажити у форматі: PDF (541 КБ)
Репліки Спільноти
Реплік ще немає, Ваша репліка може бути першою