20 вересня, 2018

Женщины в политике: новые подходы к политическому. Выпуск 4. Приватное: (не)видимое публичное

19 липня 2018
Завантажити у форматі: PDF (3 МБ)
Альманах «Женщины в политике: новые подходы к политическому» – это новое феминистское по духу образовательно-аналитическое издание, в котором ведется поиск новых подходов к политическому. В альманахе обсуждаются проблемы политики и пола, поднимаются вопросы женского политического участия, а также всего остального, связанного с приходом женщин в политическое пространство – будь оно научным или практическим. Альманах – это интеллектуальное поле, которое ориентировано на практику.

Женщины в политике: новые подходы к политическому. Выпуск 4. Приватное: (не)видимое публичное

Читайте також:

В этом выпуске альманаха «Женщины в политике: новые подходы к политическому» продолжается ранее начатая тема приватного/публичного и, отталкиваясь от личной истории Мэрилин Монро, предлагается задуматься о (не)видимом вмешательстве публичного в пространство приватного.

Женщины в политике: новые подходы к политическому. Феминистский образовательный альманах. Вып. 4. Приватное: (не)видимое публичное / Ред. Е. М. Иванова и А. Ю. Першай. – Прага: Адлiга, 2014. – 98 с.

19 липня 2018
Завантажити у форматі: PDF (3 МБ)
Репліки Спільноти
Реплік ще немає, Ваша репліка може бути першою
Матеріали по темі
Жінок — у політику!
Політичні рішення залежать від наявних знань, а фокус уваги — від повсякденного досвіду. Досвід чоловіків і жінок відрізняється з огляду на закріплені в суспільстві гендерні ролі, тому рівне представництво обох статей в органах влади необхідне для гармонійного управління спільними справами. 5–10 % жінок у «чоловічій» політичній сфері змушені посміхатися на сексистські жарти і доводити, що вони «мужики». 30–40 % жінок становлять критичну масу, здатну змінити правила гри і винести нові питання й ідеї на публічне обговорення. Ми хочемо бачити вчетверо більше жінок у політиці, аніж тепер. Як цього досягнути — розповімо в матеріалах нової теми сезону. Запрошуємо до співпраці!
Політика і материнство: quo vadis?
За всю історію модерного державотворення жінки стояли на чолі 56 зі 146 держав світу (38 %). Із 15 жінок, які керували державами станом на березень 2017 року, восьмеро досягнули цього вперше в історії своїх країн. Новозеландка Джасінда Ардерн — друга у світі жінка, яка народила дитину на посаді голови держави. Першою була Беназір Бхутто, котра стала матір’ю 1990 року, обіймаючи посаду прем’єр-міністерки Пакистану. Засаднича різниця між Бхутто й Ардерн — те, що Бхутто народжувала таємно, вийшла на роботу, щойно їй дозволив лікар, і продовжувала керувати країною, ніби нічого не сталося. У Ардерн була можливість узяти відпустку по догляду до дитиною. Усі, хто народжує, обіймаючи в цей час високі політичні посади, — передвісниці нової ери в політиці та нової ролі жінок, матерів у політичних процесах.
Политическая теория феминизма. Введение
В книге описываются исторические корни женского движения, его бурное теоретическое и общественное развитие в 20-м веке, споры и противоречия внутри самой феминистской традиции вплоть до сегодняшнего дня. Это самая популярная книга по 400-летней истории феминистской мысли.
Воспроизводство материнства: Психоанализ и социология гендера
В своей книге Н.Чодороу делает попытку исследовать материнство как феномен и проанализировать, как оно воспроизводится от поколения к поколению. Главный вопрос исследования - каким образом женщина усваивает материнскую мотивацию и материнское поведение. По сути, это вопрос о том, как изменить существующее распределение труда по половому признаку, при котором материнские функции выполняет исключительно женщина. Автор попыталась написать социологическую работу, сохраняя при этом тонкость и сложность психоаналитического подхода. Книга адресована тем, кого интересуют проблемы неравенства в семье и полового неравенства, а также психоаналитикам - как приглашение обратить внимание на социологические и структурные основы того, что они наблюдают в основном в рамках индивидуальных клинических случаев.
Гендер, релігія і націоналізм в Україні
Колективне дослідження, виконане групою українських авторок, аналізує суспільні процеси, що супроводжують ріст та зміцнення праворадикальних та релігійних об’єднань в Україні, та описує, послуговуючись феміністичною оптикою, репресивний дискурсивний апарат, присутній в українському медійному просторі та публічній сфері, намагаючись знайти відповідь на питання «Чи/як можливий демократичний спротив у консервативному політичному кліматі?».
Гендерні медійні практики
Навчальний посібник з гендерної рівності та недискримінації для студентів вищих навчальних закладів. У посібнику на основі аналізу вітчизняного та світового досвіду розглянуто проблему впровадження гендерного підходу і застосування гендерно-орієнтованих практик у медіа. Зокрема, читачі зможуть знайти відповідь на запитання: чому гендер та гендерна рівність є важливими для журналістів і для медіа; який існує взаємозв’язок між гендерними питаннями і нерівністю та роботою ЗМІ; якою є роль ЗМІ та рекламної індустрії у підтримці та просуванні гендерної рівності; якими є гендерно-чутливі практики у роботі ЗМІ, а також яким чином вони можуть допомогти у формуванні професійного профілю успішних медівників. Посібник буде корисним як для практикуючих медівників та рекламістів, так і для викладачів і студентів журналістських вишів.  
Дослідження поширеності насильства щодо дівчат та жінок
У фокусі даного дослідження – вимірювання поширення насильства за допомогою статистичних індикаторів, рекомендованих Статистичною комісією ООН, які жодного разу не були виміряні в Україні до 2007 року. Офіційна статистика включає тільки записи випадків насильства та кількість зареєстрованих осіб, що вчинили акт насильства, але цього недостатньо для вичерпного аналізу поточної ситуації та для відстежування тенденцій. Відсутність актуальної інформації щодо поширеності та характеристик насильства стосовно жінок та дівчат є одним з найбільш значущих факторів, що стримують розробку та впровадження цільових програм попередження насильства. Тому мета дослідження – отримати свідчення і конкретні дані щодо рівня поширеності насильства стосовно дівчат і жінок, щодо контексту насильства та щодо факторів ризику, які стосуються як індивідів, так і домогосподарств. Результати дослідження є співставними із результатами опитування МДОУ-2007.
Українська політика - іменник нежіночого роду?
У цій статті соціологиня Тамара Марценюк пробує дати відповідь на запитання: чому у Верховній Раді України протягом останніх двадцяти років ніколи не було хоча б 10% жінок? що заважає жінкам піднятися на найвищий щабель влади, адже вони мають не нижчий, аніж чоловіки, рівень освіти й однаковою мірою залучені до ринку праці, – у тому числі й до державної служби? Щоби відповісти на них, Тамара розглядає стан гендерних відносин у сфері політики на різних рівнях аналізу: міжнародному (порівняльному); локальному (української гендерної політики); партійному (ставлення українських партійних лідерів до питань інтеграції жінок на найвищі рівні влади); суспільному (громадська думка про участь жінок у політиці); активістському (залученість жіночих/феміністичних організацій до питань пропагування представництва жінок у політиці); • індивідуальному (на рівні окремих важливих політичних акторів чи акторок, зокрема, найвідомішої політикині України Юлії Тимошенко). Стаття написана за кілька місяців до виборів 2012 року. 
Гендерные квоты в Украине: быть или не быть
Существует немало дискуссий о гендерных квотах, поскольку плюсов и минусов их введения — практически одинаковое количество. В этой статье авторка не убеждает читателей в том, что от введения квот общество выигрывает. Внимание сосредоточено на современной гендерной ситуации в Украине, анализе существующих проблем и предоставлены данные исследований об отношении украинского общества к гендерным квотам. Чтобы проиллюстрировать мировую ситуацию с квотами, были использованы результаты шведских исследований и данные международных проектов о гендерных квотах. Кроме этого, авторка кратко охарактеризовала два направления использования квот: скандинавский путь — "поступательный" и так называемый "быстрый путь". В заключение изложены авторские мысли о введении партийных квот в Украине.