18 березня, 2019

Женщины в политике: новые подходы к политическому. Выпуск 4. Приватное: (не)видимое публичное

19 липня 2018
Завантажити у форматі: PDF (3 МБ)
Альманах «Женщины в политике: новые подходы к политическому» – это новое феминистское по духу образовательно-аналитическое издание, в котором ведется поиск новых подходов к политическому. В альманахе обсуждаются проблемы политики и пола, поднимаются вопросы женского политического участия, а также всего остального, связанного с приходом женщин в политическое пространство – будь оно научным или практическим. Альманах – это интеллектуальное поле, которое ориентировано на практику.

Женщины в политике: новые подходы к политическому. Выпуск 4. Приватное: (не)видимое публичное

Читайте також:

В этом выпуске альманаха «Женщины в политике: новые подходы к политическому» продолжается ранее начатая тема приватного/публичного и, отталкиваясь от личной истории Мэрилин Монро, предлагается задуматься о (не)видимом вмешательстве публичного в пространство приватного.

Женщины в политике: новые подходы к политическому. Феминистский образовательный альманах. Вып. 4. Приватное: (не)видимое публичное / Ред. Е. М. Иванова и А. Ю. Першай. – Прага: Адлiга, 2014. – 98 с.

19 липня 2018
Завантажити у форматі: PDF (3 МБ)
Репліки Спільноти
Реплік ще немає, Ваша репліка може бути першою
Матеріали по темі
Світ без жінок: стать у польському громадському житті
Агнешка Графф має надзвичайну здатність дивуватися явищам, з якими ми повсякденно стикаємось, але через повсякчасне їхнє повторення вважаємо нормальними. Проте ці явища – суспільна патологія. Треба тільки вміти бачити. Виявляється, в країні "матері-польки" жінки вилучені з мови, закону, суспільного життя, з цілої сфери суспільної свідомості. Книга Агнешкі Графф – це бравурний, яскравий, переконливий аналіз мови масової пропаганди, що упродовж років розвивається в демократичній Польщі.
Теми-2019 на «Гендер в деталях»: що ми зробили, чого хочемо і як цього досягнемо?
Як швидко пролетів час! П’ять років тому героїчна боротьба Майдану закінчилася перемогою, а здається, це було лише вчора. Країну і всіх нас кинуло в такий стрімкий вир подій, що ми рятували і волонтерили, ініціювали і допомагали, а інколи просто виживали. Ми й не помітили, як бійчині стали ветеранками, а волонтерки — депутатками і міністерками. Що ми помітили і помітила вся країна, так це величезну кількість сильних, активних жінок, які з’явилися в публічному просторі і почали змінювати свої царини. Ці жінки вже не були «поодинокими квітками» в чоловічому царстві. Емансиповані і продуктивні, вони відмовилися від п’єдесталу пошан (часто лицемірних) на користь реформ. Громадські діячки, бізнесовиці, політикині почали проговорювати також свій жіночий досвід, звертати увагу на становище жінок у суспільстві, і виявилося — сюрприз сюрприз, — що дискримінація існує і пронизує все наше життя.
Село і гендер. Кому належить українська земля: чоловікам чи жінкам
Індекс гендерної рівності входить до системи показників, на основі яких міжнародні організації складають рейтинги, які відображають в тому числі рівень захисту прав людини. Такі рейтинги суттєво впливають на імідж країни, перспективи залучення іноземних інвестицій, можливості отримання грантових та кредитних коштів. «Доступ жінок до землекористування, контролю та власності на землю» (Women’s access to land use, control and ownership) – один із важливих показників гендерного індексу і включає користування, володіння та контроль над землями. Він входить до загального показника доступу до активів.
Гендерно-орієнтоване бюджетування в Україні: теорія та практика
Сьогодні політика гендерної рівності є важливим чинником глобального розвитку і фундаментальним правом людини. Більшість урядів узяли на себе зобов’язання щодо досягнення цілей гендерної рівності і впровадження гендерних аспектів у державну політику. З цією метою були створені численні інструменти і підходи. Починаючи з 1995 року ряд міжнародних організацій та інституцій, зокрема Фонд розвитку для жінок ООН (ЮНІФЕМ, зараз ООН Жінки), Програма розвитку ООН (ПРООН), Європейська економічна комісія ООН (ЄЕК ООН) та інші, виступили ініціаторами інтегрування гендерного підходу до бюджетів і таким чином сприяли розвитку концепції і стратегії гендерно-орієнтованого бюджетування (ГОБ).
Залученість жінок у політику в Україні: суспільні, партійні та індивідуальні чинники
У дискусіях про участь жінок у великій політиці зазвичай фігурують аргументи на зразок «жінка сама не хоче чи боїться йти у політику, їй ніхто не заважає». На підкріплення цих тез наводять приклади окремих відомих політикинь. Авторка пропонує подивитися на ситуацію комплексно і розглянути, крім мікрорівня (індивідуальних чинників), макро- (суспільний) і мезо- (партійний) рівні. Може, одного лише бажання чи фаховості замало?
Дрес-код влади. Чи обов’язково політикиням «одягати штани»?
Заголовки на зразок «ТОП–5 суконь Верховної Ради» трапляються у ЗМІ частіше, ніж обговорення робочих досягнень політикинь. Жінок, навіть при владі, часто оцінюють за зовнішністю. Чому так? Як відрізняється ставлення до жінок у політиці нині і сто, п’ятсот, тисячу років тому? Як змінювався дрес-код політикинь на довгому шляху жінок до виборчого права? Як жінки використовували свій зовнішній вигляд — коли одягали чоловіче вбрання, а коли, навпаки, стратегічно підкреслювали свою жіночність? Про це далі в статті. Хоча вона про моду, але насправді це крок до заголовків «ТОП–5 законопроектів, ініційованих жінками».
Інтерв’ю з Тетяною Ісаєвою про феміністичну просвітницьку діяльність і жіночі музеї
Тетяна Ісаєва[1] — засновниця першого в Україні музею, присвяченого історії жіночого руху і темі забезпечення гендерної рівності. Вона, зокрема, авторка ідеї і директорка проекту «“Створимо музей про себе!”: створення першого в Україні гендерного музею» — Музею жіночої й гендерної історії[2]. Презентувала український Музей жіночої й гендерної історії під час П’ятої (Мехіко, Мексика), Другої (Бонн, Німеччина) і Третьої (Буенос-Айрес, Аргентина) міжнародних конференцій жіночих музеїв світу.
Підйом антигендерних рухів? (Anti-Gender Movements on the Rise?)
Концепція "gender backlash” (що можна перекласти як «опір гендерним перетворенням») охоплює діяльність великої кількості різноманітних локальних ініціатив по всій Центральній та Східній Європі, які пропагують ідею, що традиції важливіші за рівність. У багатьох випадках з’ясовується, що ці групи з’являються та підтримуються як впливовими «пролайферськими» організаціями з США, так і кремлівською пропагандою про «Гейропу», які мають на меті дискредитувати Європейський Союз як місце морального розпаду. Авторки цієї публікації дуже стурбовані поточною ситуацією з гендерною рівністю в Центральній та Східній Європі, але так само дають причини сподіватися на краще.