18 квітня, 2019

Річниця ухвалення Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків»: реалії застосування, проблеми, перспективи. Матеріали круглого столу 21 вересня 2006 року

18 липня 2018
Завантажити у форматі: PDF (933 КБ)
21 вересня 2006 року в м. Києві Комітетом з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин за підтримки Програми розвитку ООН та Програми сприяння парламенту України Університету Індіани було проведено круглий стіл «Річниця ухвалення Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків»: реалії застосування, проблеми, перспективи». Дана збірка містить виступи учасників круглого столу та рекомендації, висловлені під час обговорення запропонованої теми.

Річниця ухвалення Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків»: реалії застосування, проблеми, перспективи. Матеріали круглого столу 21 вересня 2006 року

Читайте також:

Річниця ухвалення Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків»: реалії застосування, проблеми, перспективи. Матеріали круглого столу 21 вересня 2006 року.

18 липня 2018
Завантажити у форматі: PDF (933 КБ)
Репліки Спільноти
Реплік ще немає, Ваша репліка може бути першою
Матеріали по темі
Інтерв’ю з Ларисою Кобелянською про результати гендерних проектів в Україні
Лариса Кобелянська[1] — кандидатка філософських наук, доцентка, експертка й дослідниця з гендерних питань, консультантка міжнародних проектів. Закінчила філософський факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Ступінь кандидатки філософських наук здобула в Інституті філософії НАН України. Викладала в Українському транспортному університеті, Дніпровському гірничому інституті, працювала в Академії наук України. Заступниця віце-президента Національної академії державного управління при Президентові України (2012–2013).
Світ без жінок: стать у польському громадському житті
Агнешка Графф має надзвичайну здатність дивуватися явищам, з якими ми повсякденно стикаємось, але через повсякчасне їхнє повторення вважаємо нормальними. Проте ці явища – суспільна патологія. Треба тільки вміти бачити. Виявляється, в країні "матері-польки" жінки вилучені з мови, закону, суспільного життя, з цілої сфери суспільної свідомості. Книга Агнешкі Графф – це бравурний, яскравий, переконливий аналіз мови масової пропаганди, що упродовж років розвивається в демократичній Польщі.
Права і тюльпани: чому ми досі відзначаємо 8 березня?
8 березня залишається одним з найпопулярніших свят в пострадянській Україні, яке пересічні громадян(к)и масово відзначають як «жіночий день» квітами-цукерками-дрібними подарунками. Однак первісно воно було Міжнародним днем солідарності у боротьбі за права жінок. Як відбувалася деполітизація цього свята в СРСР, де «жіноче питання» вважали вирішеним? Чи справді 8 березня святкують лише в країнах соцтабору? Чому політичні лідери і посадовці в незалежній Україні продовжують вітати жінок у брежнєвському дусі зі «святом весни, краси і ніжності»? Чи можливо і потрібно сучасним українським жінкам повернути собі украдене свято? Про сучасні феміністичні ініціативи з відновлення політичного смислу 8 березня – у цій статті.
Теми-2019 на «Гендер в деталях»: що ми зробили, чого хочемо і як цього досягнемо?
Як швидко пролетів час! П’ять років тому героїчна боротьба Майдану закінчилася перемогою, а здається, це було лише вчора. Країну і всіх нас кинуло в такий стрімкий вир подій, що ми рятували і волонтерили, ініціювали і допомагали, а інколи просто виживали. Ми й не помітили, як бійчині стали ветеранками, а волонтерки — депутатками і міністерками. Що ми помітили і помітила вся країна, так це величезну кількість сильних, активних жінок, які з’явилися в публічному просторі і почали змінювати свої царини. Ці жінки вже не були «поодинокими квітками» в чоловічому царстві. Емансиповані і продуктивні, вони відмовилися від п’єдесталу пошан (часто лицемірних) на користь реформ. Громадські діячки, бізнесовиці, політикині почали проговорювати також свій жіночий досвід, звертати увагу на становище жінок у суспільстві, і виявилося — сюрприз сюрприз, — що дискримінація існує і пронизує все наше життя.
Село і гендер. Кому належить українська земля: чоловікам чи жінкам
Індекс гендерної рівності входить до системи показників, на основі яких міжнародні організації складають рейтинги, які відображають в тому числі рівень захисту прав людини. Такі рейтинги суттєво впливають на імідж країни, перспективи залучення іноземних інвестицій, можливості отримання грантових та кредитних коштів. «Доступ жінок до землекористування, контролю та власності на землю» (Women’s access to land use, control and ownership) – один із важливих показників гендерного індексу і включає користування, володіння та контроль над землями. Він входить до загального показника доступу до активів.
Гендерно-орієнтоване бюджетування в Україні: теорія та практика
Сьогодні політика гендерної рівності є важливим чинником глобального розвитку і фундаментальним правом людини. Більшість урядів узяли на себе зобов’язання щодо досягнення цілей гендерної рівності і впровадження гендерних аспектів у державну політику. З цією метою були створені численні інструменти і підходи. Починаючи з 1995 року ряд міжнародних організацій та інституцій, зокрема Фонд розвитку для жінок ООН (ЮНІФЕМ, зараз ООН Жінки), Програма розвитку ООН (ПРООН), Європейська економічна комісія ООН (ЄЕК ООН) та інші, виступили ініціаторами інтегрування гендерного підходу до бюджетів і таким чином сприяли розвитку концепції і стратегії гендерно-орієнтованого бюджетування (ГОБ).
Інтерв’ю з Тетяною Ісаєвою про феміністичну просвітницьку діяльність і жіночі музеї
Тетяна Ісаєва[1] — засновниця першого в Україні музею, присвяченого історії жіночого руху і темі забезпечення гендерної рівності. Вона, зокрема, авторка ідеї і директорка проекту «“Створимо музей про себе!”: створення першого в Україні гендерного музею» — Музею жіночої й гендерної історії[2]. Презентувала український Музей жіночої й гендерної історії під час П’ятої (Мехіко, Мексика), Другої (Бонн, Німеччина) і Третьої (Буенос-Айрес, Аргентина) міжнародних конференцій жіночих музеїв світу.
Підйом антигендерних рухів? (Anti-Gender Movements on the Rise?)
Концепція "gender backlash” (що можна перекласти як «опір гендерним перетворенням») охоплює діяльність великої кількості різноманітних локальних ініціатив по всій Центральній та Східній Європі, які пропагують ідею, що традиції важливіші за рівність. У багатьох випадках з’ясовується, що ці групи з’являються та підтримуються як впливовими «пролайферськими» організаціями з США, так і кремлівською пропагандою про «Гейропу», які мають на меті дискредитувати Європейський Союз як місце морального розпаду. Авторки цієї публікації дуже стурбовані поточною ситуацією з гендерною рівністю в Центральній та Східній Європі, але так само дають причини сподіватися на краще.