3376 
Скандал в українському фейсбуці
У жовтні 2020 року видавництво «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» випустило книжку, яка, за словами директора Івана Малковича, «давно мала з’явитися в Україні». Це науково-популярне видання, авторки якого — докторки медичних наук Оксана Ромащенко, Марлена Буш та Світлана Возіанова. Це справді актуальна книжка, яка порушує важливі для підлітків питання, як-от зовнішність, стосунки, секс і сексуальність, контрацепція, захворювання, що передаються статевим шляхом, та ін.
Іван Малкович представив книжку на «Українській правді», й одразу після появи його колонки книжку почали активно обговорювати. Читачки й читачі звернули увагу на суперечливі й застарілі рекомендації авторок, а співзасновник видавництва «Видавництво» Ілля Стронґовський у пості на фейсбуку заявив, що текст частково переписано з російських джерел. Стронґовського обурило й те, як у книжці розкрито питання гомосексуальности: «Мені вже днями горіло, але було малувато матеріялу. Аж тут я тут побачив фотки з абабівської книжки в Книжкове море і соррі, ШТА? Про те, що гомосексуалізм називали “мовчазною вадою”, “педерастією” і “содомією“ підліткам, на думку авторок, знати треба, а що це нічим таким уже не є — ні».
На критику зреагував Іван Малкович і в коментарі виданню «Громадське» заявив, що цю фразу вирвано з контексту. Наступного дня, 23 листопада, на критику відреагувало видавництво. У пості там-таки на фейсбуку «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» повідомила, що друк нового накладу планують відкласти: «Єдина втіха, що критика з’явилася тоді, коли закінчився початковий наклад і ми саме збиралися замовляти більший тираж. Тепер друк нового накладу відкладено.
Зберемо авторів, молодих психологів, будемо знову вчитуватися, радитися, щось, можливо, удосконалювати, або врешті-решт обмежимося лише тим початковим виданням.
Дякуємо всім за пильну “ядучість”, але не забувайте застосовувати її й до себе», — завважило видавництво в ображеному дописі.
Обкладинка
Судити книжку за скрінами й постами неправильно. Тому я вирішила її прочитати і самій скласти враження про те, наскільки вона корисна чи шкідлива.
Про що йдеться в книжці
Не можна сказати, ніби в книжці зовсім немає важливої інформації. Там справді є адекватні розділи про контрацепцію, ВІЛ та інші хвороби, які передаються статевим шляхом, доволі нейтрально висвітлено питання конфліктів із батьками, розумно описано, що варто вважати насиллям у родині і школі.
На жаль, корисну інформацію перемішано зі шкідливою, що знижує довіру до книжки. На мою думку, головна проблема навіть не в тому, про що йдеться у виданні, а в тому, як книжка висвітлює актуальні підліткові питання і на чому робить акценти.
Зміст
Далі послідовно і детально розповім про розділи, до яких виникають питання. Не всі розділи мені здалися сумнівними. Пояснення про ВІЛ, контрацепцію, куріння, наркоманію і захворювання, що передаються статевим шляхом, в книжці описано цілком адекватно.
Розділ «Я і я»
Починається книжка нейтрально й розмірено. Авторки розмірковують на філософські теми, як-от навіщо думати, у чому сенс життя, що таке щастя тощо. Розповідають, чому ми всі різні. Вживають такі наукові терміни, як генотип, фенотип, онтогенез. Цитують філософів і митців доби Відродження, наводять короткі біографії відомих українців-довгожителів — Бориса Патона, Ліни Костенко, Левка Лук’яненка, Дмитра Гнатюка. На жаль, біографії викладено сухо, як у класичних шкільних підручниках. Не можна сказати, що це вада книжки, частині читацької публіки такий стиль викладу точно буде до вподоби.
Про відомих українців
Перші питання виникають, коли авторки зачіпають теми стресу і настрою. Самé явище стресу описано грамотно, і не можуть не тішити вправи на розслаблення, що їх радять авторки для зняття напруги. Та після цього йдуть такі ось арттерапевтичні поради:
«якщо відчуваєш втому, малюй квіти;
якщо сердишся, малюй лінії;
якщо тебе образили і на душі боляче — ліпи;
якщо ніщо не цікавить, розмалюй аркуш паперу різними яскравими фарбами;
якщо сумно, намалюй веселку...»
Що з цим не так? Ці поради є в інтернеті, ще з 2015 року. Пошуки виводять на сайт арттерапевтки Вікторії Назаревич. Подекуди в джерелах співавтором методики вказано також Дениса Хломова, психолога з Московського Гештальт Інституту.
Одразу постає два питання: на яких наукових твердженнях базуються ці вправи і чому не вказано авторок/-ів методик?
Арттерапевтичні поради
У розділі про стрес і настрій є корисні поради, які стосуються інформаційного перенавантаження: авторки радять молодій людині аналізувати свій стан і що саме засмучує. Проте дуже бракує чіткішого означення того, що таке депресія та інші ментальні хвороби, не вистачає пояснень, чому ці хвороби виникають, як їх розпізнати, чому депресія — це не про лінощі і не про примхи.
Підлітковий період — складний етап життя, і не все можна вирішити завершальною порадою розділу: «усе в цьому світі швидкоплинне. На зміну ночі приходить день, а радість витісняє смуток...»
Розділ «Я і моя зовнішність»
У цьому розділі впадають у вічі застарілі рекомендації. Наприклад, порада вилучити з раціону певні продукти, щоб запобігти акне, — це давній медичний міф. Щоб це зрозуміти, досить зайти на сайт Американської академії дерматології і прочитати, що їжа, зокрема шоколад і навіть фастфуд, майже не впливає на появу акне. Авторки ж наводять такий аргумент: «Серед 1200 мешканців острова Кітава, Папуа-Нова Гвінея та 115 мисливців племені аче в Парагваї не було виявлено жодного випадку акне. Представники цих популяцій не вживають молока і молочних продуктів, а також вуглеводів із високим глікемічним індексом».
Що ця інформація має довести підліткам? Стиль життя 115 мисливців племені аче настільки відрізняється від стилю життя середньостатистичного українського підлітка, що на наявність чи відсутність вугрів може впливати все, що завгодно, — від генетичних до природних чинників. До речі, мисливці племені аче точно не вмиваються гелями й пінками, як це радять робити авторки книжки.
Про догляд за шкірою
Далі інформація про харчування: «Підліткам краще віддавати перевагу цільнозерновим продуктам, овочам, зелені, фруктам (яблука, ягоди, цитрусові), нежирним сортам м’яса, птиці». Не можна заперечити, що перераховані продукти — це основа здорового харчування. Проте нічого не зроблено, щоб показати юнакам і юнкам, що це справді класно і смачно.
Те, що не варто їсти чипси, підлітки чують на кожному кроці, але аргументів на користь того, що здорове харчування — це не просто «правильно», а може справді принести задоволення, немає. Натомість є приклади, як харчуються кінозірки, яких підлітки можуть і не знати: «Пелтроу з юності полюбляє свіжі фрукти. Вона відмовилася від консервованих і заморожених продуктів, а також цілком прибрала з раціону солодощі»; «Анджеліна Джолі віддає перевагу білковій дієті й вживає лише м’ясо та рибу. Це вже позитивне правило життя».
Увесь прогресивний світ говорить про те, що треба боротися з розладами харчової поведінки і не ділити їжу на хорошу й погану. І менше за все вразливим у цьому сенсі підліткам варто читати про Анджеліну Джолі, яка їсть лише м’ясо і рибу. А ще в книжці згадано «завжди струнку Клаудію Шифер», яка не радить дієти.
Розділ «Я і моє кохання»
Узагалі, суперечливі рекомендації — це головна проблема книжки. Наприклад, у цьому розділі є такий уступ: «Запроси в гості (просто так або на день народження) своїх друзів. Не намагайся сміятися голосніше за всіх і найвище стрибати під час танців.
Будь собою. Краще розкажи щось захопливе, розпитай гостей про їхні інтереси, новини, запропонуй цікаву тему для розмови. І всі зрозуміють, що з тобою цікаво спілкуватись».
То як діяти юній дівчині? Бути собою? А якщо вона емоційна натура і «бути собою» для неї — це гучно сміятися й високо стрибати? Або, навпаки, скромно мовчати?
Поради для того, щоб сподобатись хлопцеві
Хлопці не люблять зелений колір волосся?
Наступна порада для дівчат, які переймаються тим, що хлопці не звертають на них увагу: «Не роби нічого незвичайного, коли намагаєшся привернути увагу хлопців. Не варто фарбувати волосся в зелений колір і яскраво виділяти губи». Ця порада вже йде врозріз зі сказаним на початку книжки про те, що одяг варто підбирати так, щоб він підкреслював твою особистість.
Складається враження, що авторки не зовсім узгодили між собою основні цінності, які хочуть транслювати підліткам. То якою має бути дівчина — скромною, цікавою чи просто собою? Творити свою зовнішність під свою особистість, своє бажання самовиразитися чи під гіпотетичного хлопця, який, на думку авторок, не любить зелений колір волосся?
Розділ «Сексуальність»
У цьому розділі авторки занадто нехтують потребами дівчини і забагато фокусуються на тому, як дівчина повинна догоджати.
«Спробуй привернути увагу своєю зовнішністю, а також інтересом до свого обранця, зацікавленістю важливими для нього справами, хобі.
Спробуй стати приємним співрозмовником.
Це допоможе тобі більше дізнатися про його вподобання. Не бійся розпочати розмову і цим привернути увагу привабливого хлопця. Під час дружньої бесіди ти можеш зазначити, що тобі цікаво з ним, легко, весело, приємно.
Сказати про це краще у вигляді легкого жарту, не надто на цьому акцентуючи».
Або
«Не слід вважати, що сексуальні стосунки у хлопців простіші, ніж у дівчат. Саме вони активніше проявляють ініціативу в таких стосунках, дещо раніше пізнають своє тіло та його особливості.
Тож під час першого сексуального досвіду вони емоційно вразливіші, ніж дівчата.
Дівчата простіше підлаштовуються під особливості сексуальних стосунків.
Вони незрідка копіюють те, що бачили в кіно чи в інтернеті або ж чули від однолітків (часто далеке від реальності). Хлопці болісніше переносять перші невдачі в сексуальному дебюті, і тому це робить їх вразливими».
Ніде не сказано, як важливо, що об’єкт твоєї уваги цікавився саме тобою, а не сексом як таким. Ніде не сказано, що секс передусім має бути за згодою. Так, у книжці згадано про те, що стосунки — це повага й довіра, а секс — це спільне рішення, але в таких моментах хотілося б більше конкретики. Адаптуйся, підлаштовуйся, йому важче — невже це ті поради, на які заслуговують дівчатка-підлітки?
Фрагмент із розділу «Сексуальність»
Найбільші дискусії довкола книжки стосувалися викладу в ній такого питання як гомосексуальність. Задля справедливости треба сказати, що авторки прямо не заявляють, ніби гомосексуальність — це погано або ненормально, вони справді висвітлюють тему всебічно. Питання виникає саме до акцентів.
Спочатку авторки закономірно зазначають, що: «Сексуальність може проявлятись у будь-якому з елементів сексуальности та в їх сукупності.
Це визначення, прийняте ВООЗ (Всесвітня організація охорони здоров’я), принципово виводить гомосексуальність за межі психо- та сексопатології».
Написано правильно, але дуже складно. Чому б просто не написати, що ВООЗ не вважає гомосексуальність чимось ненормальним? Чому б не додати, що Американська академія психології вважає гомосексуальність нормальним проявом людської прив’язаности? Чи не це важливо почути підліткові/-ці, який/яка підозрює, що може бути геєм або лесбійкою?
Далі авторки стверджують, що сексуальну орієнтацію визначають соціальні чинники, зокрема вплив масмедіа (!): «Формування сексуальної орієнтації кожної людини — це складний, тривалий, індивідуальний процес.
Виникнення пристрасти до своєї статі може бути викликане різними чинниками: неправильно зорієнтованим сімейним вихованням, проблемами у спілкуванні з батьками, конфліктами в родині, власними комплексами, страхами, опосередкованим або ж безпосереднім впливом масмедіа».
Те, що це може бути зумовлено біологічними чинниками, лише припускається, та й то одним реченням: «Сучасна наука також припускає можливість існування біологічних передумов виникнення такого потягу».
Звісно, наука стверджує, що на сексуальну орієнтацію впливають різні чинники. Проте жоден із них поки що не має панівної ролі в тому, подобаються нам хлопці чи дівчата. Натомість наука однозначно довела, що сексуальну орієнтацію людина не обирає. І це теж важливо було б зазначити.
Про гомосексуальність
Про гомосексуальність
У відгуках на книжку лунала думка, з якою особисто мені важко не погодитись: «Гомосексуальні підлітки й так у нашому суспільстві зазнаватимуть дуже сильної дискримінації та стигматизації. Я не хочу, щоб мій син, прочитавши цю книжку, вважав, що, наприклад, його знайомий гомосексуальний тому, що в нього проблеми в родині. Чи, наприклад, я розлучилася з чоловіком, тому наш син думатиме, що в нього є “ризик” стати гомосексуальним. Хочеться якось, коли купуєш книжки улюбленого видавництва, почуватися в безпеці і спокійно давати читати їх своїй дитині».
Підсумки
По всій книжці розкидано фрази, які транслюють різні закоренілі стереотипи:
- «Не переходь на теми, які їй [дівчині] не цікаві (наприклад, комп’ютери)».
- Щоб привернути увагу хлопця: «займись танцями».
- «Усі чоловіки небайдужі до гарного волосся».
Після кожної такої фрази хочеться зупинитися і запитати:
- Чому одразу вирішили, що дівчатам не цікаві комп’ютери?
- Чому дівчина повинна займатися танцями лише через хлопця? А якщо вона захоплюється тенісом?
- Чи є якісь дані, хоча б опитування, що волосся таке важливе для чоловіків?
Дуже добра новина — те, що на дискусію навколо книжки зреагували у видавництві. Можливо, зміст справді переглянуть, відгуки перечитають, книжку доповнять і почасти перепишуть і вона стане на своє гідне місце на полиці підлітків і підліток. Адже на якісну підліткову літературу в Україні є попит, на неї чекають. «Посібник з виживання для дівчат» або «13 ключів для розуміння себе, свого оточення та своїх стосунків» — приклади того, як суспільство дедалі активніше переглядає цінності, що їх належиться передати дітям.
Недавно в Україні опублікували результати дослідження «Обізнаність та ставлення спільноти вчителів до комплексної сексуальної освіти». Згідно з результатами опитування, майже 84 % батьків і вчителів та вчительок уважають, що в школах має бути сексуальна освіта.
Результати опитування «Обізнаність та ставлення спільноти вчителів до комплексної сексуальної освіти»
Ми хочемо, щоб не було табуйованих тем, які потім ускладнюватимуть життя. Не хочемо підганяти своїх дітей під стандарти. Кожен і кожна з нас по-своєму переживали тиск і токсичність суспільства, які часто позбавлено логіки і тримаються вони лише на застарілих традиціях і стереотипах. Очевидно, тому навіть натяк на стереотипи стає потужним тригером для аудиторії.
