3821 
90% домашнього насильства - це насильство чоловіків над жінками. Всього 10% повідомлень про насильство в сім'ї потрапляє до правоохоронних органів. Лише в Україні від домашнього насильства щороку помирають близько 600 жінок. Як написала на своїй сторінці авторка проекту Марина Москальова, "Акция 16 дней каждый год обращается ко всем со словами повлияй на происходящее...Мне очень интересно исследовать себя и мир, аудиторию через перформативные действия. И я решила попробовать привязаться к 16 дням, я хочу каждый день делать 16 минутные перформансы".
Відтак кожен день вона викладає на свой сторінці в Фейсбуці пости з 16-хвилинними відео й описами емоцій, відчуттів та ідей, що пов'язані з ними. Перформативні дії стали способом і водночас засобом розуміння себе та світу. З кожним відео можна ознайомитися на сторінці мисткині, "Я почему-то уверенна, что надо столкнутся со своими лимитами, увидеть их и не знаю что дальше. Это может быть травматично, опасно".
А 5 та 7 грудня в львівській Галереї АртСвіт, де до неї приєднаються художниці Алена Загребельная, Galia Gurova, Darja Lukjanenko та Irina Kharlamova, перформанси можна буде спостерігати наживо, а, можливо, навіть взяти участь.
У одному з перформансів, які авторка виклала на своїй сторінці, вона забивала цвяхи в мило, яким потім мила руки.
Пізніше вона виклала фото з зображенням своїх рук і написала про один із можливих варіантів інтерпретацій "состояние рук женщин после стирки, уборки". Користувачі(-ки) Фейсбуку, що переглянули відеоролик, окрім слів вдячності, ділилися й власними думками: це метафора тіла, метафора життя.
У перформансі від 5 грудня (11 день) авторка використовувала золотий гліттер, щоб намалювати на скатертині, яка символізує обідній стіл, слова "сама виновата", а опісля вона опинилася під "столом" - притиснута болем. У коментарях до відео глядачки та глядачі писали про свої асоціації. Це біль і власні спогади чи просто рефлексії, пов'язані з насильством та віктим-блеймінгом.
Під кожним з постів авторка згадує дивіз цьогорічної акції "16 днів активізму проти гендерно зумовленого насильства" - "Не залишати нікого позаду". Використовуючи перформативні дії, як спосіб самовираження, комунікації і спонукання до думок, перетворюючи особистий досвід на тло для проблеми соціального масштабу, Марина Москальова звертається до публіки не зі словами, а з емоціями.
