799 
Визнання фактів злочинів сексуального насилля та розслідування
Координатор SEMA – Україна, колишня полонена Ірина Довгань наголосила, що сексуальне насилля є найбільш руйнівним за своїми наслідками. Водночас постраждалі не мають жодного офіційного статусу попри те, що більшість постраждалих від СГОН будучи цивільними особами надавали допомогу СБУ та Збройним силам України.
«Ви зараз бачите перед собою громадян України, яким випала надзвичайно важке випробування. Кожна з цих жінок має свою страшну історію. Всі в тій, чи іншій мірі зазнали сексуального насильства. Не кожна з нас може говорити про це вголос. Багатьох жінок з присутніх в полоні було зґвалтовано. Наслідки пережитого залишаються на все життя. Ми чекаємо від держави визнання факту цих злочинів, початку належного розслідувань і ведення статистики», - заявила вона.
Підтвердити роботу та співпрацю на користь України
Колишня полонена Марина Чуйкова розповіла, що в окупації вона допомагала українським силовим органам, які відхрестилися від неї коли та потрапила до полону. Вона звернулася до Голови СБУ Івана Баканова з вимогою визнати таких, як вона учасниками бойових дій, підтвердити роботу та співпрацю на користь України. Жінка зазначила, що отримана допомога у розмірі 100 тисяч, які надавали звільненим в рамках офіційних обмінів з 2017 року, є недостатньою. Звільнені з полону не є ВПО та не можуть повернутися на окуповані території до власних домівок бодай за речами, тому змушені купувати все з нуля - постільну білизну, посуд, одяг.
«Багато жінок, які постраждали від сексуального насилля – це волонтери, журналісти, блоги, жінки з різних регіонів України, дружини військовослужбовців. Ми перенесли приниження, катування, погрози, примусове оголення, побиття, зґвалтування, сексуальне насильство, цілодобовий відеонагляд без нашого дозволю, оголення, побиття. Ми просимо звернути на нас увагу, почути наші проблеми та знайти рішення», - зазначила Марина Чуйкова.
Надання статусу та медичної допомоги
Жінки заявили, що в залежності до індивідуальних ситуацій держава має надати статуси постраждалим (учасника бойових дій для тих, хто співпрацював з СБУ чи Міноборони; статус учасників війни для цивільних постраждалих, які потрапили в полон за свою громадянську позицію; статус постраждалих від сексуального насилля тощо).
Серед озвучених потреб також надання медичної та психологічної допомоги, сприяння у забезпеченні роботою, зарахування часу полону до трудового стажу.
Держава не хоче чути постраждалих
Голова «Східноукраїнського центру громадських ініціатив» Володимир Щербаченко, який модерував захід, наголосив на його важливості:«Війна триває вже сьомий рік. Багато говорять про проблеми в цілому, про постраждалих і час від часу згадують сексуальне та гендерно-обумовлене насильство. На жаль, дуже часто місця в цих обговореннях, дискусіях, державних документах, які розробляються безпосередньо для самих постраждалих не знаходиться.І особливість цього заходу в тому, що самі жінки виступили з ініціативою його проведення і є ключовими особами на сьогоднішньому заході».
На заході були присутні представники офісу Генерального прокурора, МВС, офісу урядової уповноваженої з питань гендерної політики, представники депутатського корпусу.
СБУ відмовилось брати участь в заході.
Запрошення від постраждалих проігнорували Міноборони, МОЗ, Мінсоцполітики та Міністерство реінтеграції тимчасово окупованих територій.
Визнання фактів злочинів сексуального насилля та розслідування
Координатор SEMA – Україна, колишня полонена Ірина Довгань наголосила, що сексуальне насилля є найбільш руйнівним за своїми наслідками. Водночас постраждалі не мають жодного офіційного статусу попри те, що більшість постраждалих від СГОН будучи цивільними особами надавали допомогу СБУ та Збройним силам України.
«Ви зараз бачите перед собою громадян України, яким випала надзвичайно важке випробування. Кожна з цих жінок має свою страшну історію. Всі в тій, чи іншій мірі зазнали сексуального насильства. Не кожна з нас може говорити про це вголос. Багатьох жінок з присутніх в полоні було зґвалтовано. Наслідки пережитого залишаються на все життя. Ми чекаємо від держави визнання факту цих злочинів, початку належного розслідувань і ведення статистики», - заявила вона.
Підтвердити роботу та співпрацю на користь України
Колишня полонена Марина Чуйкова розповіла, що в окупації вона допомагала українським силовим органам, які відхрестилися від неї коли та потрапила до полону. Вона звернулася до Голови СБУ Івана Баканова з вимогою визнати таких, як вона учасниками бойових дій, підтвердити роботу та співпрацю на користь України. Жінка зазначила, що отримана допомога у розмірі 100 тисяч, які надавали звільненим в рамках офіційних обмінів з 2017 року, є недостатньою. Звільнені з полону не є ВПО та не можуть повернутися на окуповані території до власних домівок бодай за речами, тому змушені купувати все з нуля - постільну білизну, посуд, одяг.
«Багато жінок, які постраждали від сексуального насилля – це волонтери, журналісти, блоги, жінки з різних регіонів України, дружини військовослужбовців. Ми перенесли приниження, катування, погрози, примусове оголення, побиття, зґвалтування, сексуальне насильство, цілодобовий відеонагляд без нашого дозволю, оголення, побиття. Ми просимо звернути на нас увагу, почути наші проблеми та знайти рішення», - зазначила Марина Чуйкова.
Надання статусу та медичної допомоги
Жінки заявили, що в залежності до індивідуальних ситуацій держава має надати статуси постраждалим (учасника бойових дій для тих, хто співпрацював з СБУ чи Міноборони; статус учасників війни для цивільних постраждалих, які потрапили в полон за свою громадянську позицію; статус постраждалих від сексуального насилля тощо).
Серед озвучених потреб також надання медичної та психологічної допомоги, сприяння у забезпеченні роботою, зарахування часу полону до трудового стажу.
Держава не хоче чути постраждалих
Голова «Східноукраїнського центру громадських ініціатив» Володимир Щербаченко, який модерував захід, наголосив на його важливості:«Війна триває вже сьомий рік. Багато говорять про проблеми в цілому, про постраждалих і час від часу згадують сексуальне та гендерно-обумовлене насильство. На жаль, дуже часто місця в цих обговореннях, дискусіях, державних документах, які розробляються безпосередньо для самих постраждалих не знаходиться.І особливість цього заходу в тому, що самі жінки виступили з ініціативою його проведення і є ключовими особами на сьогоднішньому заході».
На заході були присутні представники офісу Генерального прокурора, МВС, офісу урядової уповноваженої з питань гендерної політики, представники депутатського корпусу.
СБУ відмовилось брати участь в заході.
Запрошення від постраждалих проігнорували Міноборони, МОЗ, Мінсоцполітики та Міністерство реінтеграції тимчасово окупованих територій.
