924 Майже половина жінок в 57 країнах, що розвиваються, позбавлені права вирішувати, чи займатися сексом зі своїм партнером, чи користуватися контрацептивами або звертатися за медичною допомогою. Про це йдеться в опублікованій сьогодні доповіді UNFPA про стан народонаселення світу 2021.
Вперше в доповіді Організації Об'єднаних Націй основна увага приділяється тілесній автономії. Це влада і повноваження робити вибір щодо свого тіла, не боючись насильства або того, що хтось інший прийме рішення за вас. Відсутність тілесної автономії має значні наслідки: крім шкоди для окремих жінок і дівчаток, це потенційно знижує економічну продуктивність, обмежує професійний розвиток і призводить до додаткових витрат на охорону здоров'я і судову систему.
Ключові висновки: моє тіло - моє діло
У цій доповіді Фонд ООН у галузі народонаселення (UNFPA) вимірює здатність жінок приймати рішення щодо свого тіла, та ситуацію з законодавством в країнах – чи вони підтримують, чи перешкоджають праву жінок приймати ці рішення. Дані показують очевидний зв'язок між повноваженнями в прийнятті рішень і більш високим рівнем освіти.
У доповіді заявлено, що в країнах, які надали дані:
- Тільки 55% жінок здатні приймати власні рішення щодо звернення за медичною допомогою, вибору контрацепції та можуть сказати «так» чи «ні» сексу.
- Тільки 71% країн гарантують доступ до послуг у сфері охорони материнства.
- Тільки 75% країн юридично забезпечують повний і рівний доступ до протизаплідних засобів.
- Тільки 80% країн мають закони, що підтримують сексуальне здоров'я жінок.
- Тільки близько 56% країн мають закони і впроваджують комплекси заходів, що підтримують комплексну сексуальну освіту.
«Той факт, що майже половина жінок досі не може самостійно приймати рішення про те, чи варто займатися сексом, користуватися протизаплідними засобами або звертатися за медичною допомогою, має викликати обурення у кожного з нас, - говорить Виконавча директорка UNFPA д-р Наталя Канем. - Фактично, сотні мільйонів жінок і дівчат не мають права розпоряджатися своїм власним тілом. Їхнім життям керують інші».
У доповіді також йдеться про безліч інших способів порушення тілесної автономії жінок, чоловіків, дівчаток і хлопчиків, які свідчать про те, що:
- У двадцяти країнах або територіях діють закони «заміжжя за своїм насильником», за якими чоловік може уникнути кримінального переслідування, якщо одружується на згвалтованій ним жінці або дівчині.
- У сорока трьох країнах немає законодавства, яке регулює проблему зґвалтування в шлюбі (згвалтування чоловіком).
- Більше 30 країн обмежують право жінок пересуватися поза домом.
- Дівчатка і хлопчики з інвалідністю майже в три рази частіше стають жертвами сексуального насильства, причому найбільшому ризику піддаються дівчатка.
Право сказати «так», право сказати «ні»
У доповіді міститься інформація про те, як зусилля по боротьбі зі зловживаннями можуть привести до подальших порушень тілесної автономії. Наприклад, для порушення кримінальної справи про зґвалтування система кримінального правосуддя може вимагати, щоб жінка, яка пережила насильство, пройшла так звану інвазивну «перевірку на невинність».
Реальні рішення, як наголошується в доповіді, повинні враховувати потреби та досвід постраждалих. Наприклад, в Монголії люди з інвалідністю створили організацію для того, щоб безпосередньо інформувати уряд про свої потреби в області сексуального і репродуктивного здоров'я. В Анголі молоді люди, які обізнані про своє тіло, здоров'я і права, можуть звернутися за медичною допомогою скористатися послугами планування сім'ї, відмовитися від сексу і шукати правосуддя після сексуального насильства.
«Відмова від тілесної автономії є порушенням основних прав жінок і дівчаток, це посилює нерівність і підсилює насильство, що виникає в результаті дискримінації за ознакою статі. - каже д-р Канем. - Це ніщо інше, як знищення духу, яке необхідно припинити».
«Навпаки, - говорить д-р Канем, - жінка, яка має контроль над своїм тілом, швидше за все, буде мати повноваження і в інших сферах свого життя. Вона отримує переваги не тільки в питанні автономії, а й завдяки вільному доступу до досягнень в галузі охорони здоров'я та освіти, доходів і безпеки. У такої жінки більше можливостей досягти успіху в житті і у її сім'ї».
Доповідь «Народонаселення світу» є щорічною знаковою публікацією UNFPA. Звіт видається щорічно з 1978 року і вивчає існуючі проблеми в області сексуального і репродуктивного здоров'я та прав, привертаючи до них увагу і досліджуючи проблеми і можливості, які вони представляють для міжнародного розвитку.
