4926 
Майже 70% жінок зазнають різних форм знущань і принижень. За даними МВС, 23% тяжких насильницьких злочинів відбуваються в родинах. За останні кілька років в Україні потроїлася кількість зафіксованих випадків домашнього насилля.
6 та 7 грудня Верховна рада прийняла два нових закони: "Про внесення змін до деяких законів України у зв'язку з ратифікацією Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами»" та "Про запобігання та протидію домашньому насильству".
Анастасія Мельниченко ділилася з користувачами та користувачками Фейсбуку своїми враженням від того, що відбувалося.
Також цікаво проглянути поіменний список голосування за поправки до закону Про Запобігання та протидію домашньому насильству, які не були прийняті. На сайті Верховної Ради України чітко видно: більшість чоловіків-депутатів просто не голосували,також частина з них була відсутня під час засідання, або утрималися.
Найбільше занепокоєння викликало вилучення з закону усіх норм, що стосуються понять «ґендер» та «сексуальна орієнтація». Мисткиня та феміністка Марина Москальова виклала на своїй сторінці в Фейсбуці власну реакцію на цей крок у формі відео, в якому вона "зв’язалася" з Небесною канцелярією і передала від них послання. Воно звучало наступним чином: «В начале было Слово. И слово это было гендер».
На інформаційному порталі «Повага» з’явився матеріал «Верховна Рада сказала «Ні» домашньому насильству: крок уперед чи в сторону?», в якому зібрано реакції правозахисниць, народних депутаток України та держслужбовиць в соціальній мережі Фейсбук на прийняття закону. Вони розчаровані змістом закону й вважають його недостатньо розробленим. Зокрема, Народна депутататка України Світлана Заліщук назвала подібну вітчизняну аналогію до Стамбульської Конвенції «ампутованою», адже суть конвенції у тому, що від домашнього насильства найбільше потерпають жінки, тому це, перш за все, гендерне насильство, спричинені відсутністю рівних прав жінок і чоловіків у суспільстві. Тому цим законом "Стамбульську конвенцію як потужний рамковий документ боротьби з домашнім насильством поставлено під загрозу. Спроба підмінити його вітчизняним «сурогатом» не рівноцінна, адже законопроект 5294 не містить тих системних пропозицій, які є в тексті конвенції" - написала на свой сторінці Народна депутатка України Ірина Суслова .
Депутат від Радикальної партії Ігор Мосійчук вважає, що цей закон та питання гендеру не на часі: «Я вважаю, що термін «гендер» не притаманний ні українському традиційному суспільству, ні українському законодавству. Проти цього виступає найбільш шановні в суспільстві інституції: українська церква і українське військо. Давайте проведемо референдум, або я візьму членів МФО «Рівні можливості» та поїдемо в село і пояснимо там, що гендер важливіший від роботи», — заявив він Громадському радіо.
Що зміниться?
Однак, позитивні речі в законодавстві таки є. Перш за все, це запровадження самого терміна «домашнє насильство», а також термінів «економічне насильство», «психологічне насильство» та «сексуальне насильство». Раніше, якщо шлюб не був зареєстрований, то злочин могли не кваліфікувати як домашнє насильство.
Порушникам закону загрожує покарання у вигляді 150-240 годин громадських робіт, арешт до 6 місяців або обмеження волі до 5 років.
Юристка ГО «Жіночі перспективи» Галина Федькович коментує: «Введений новий розділ у Кримінальний кодекс, який стосується обмежувальних заходів: коли суд буде розглядати кримінальні справи, пов’язані з домашнім насильством, то буде призначено покарання та обмежувальні заходи. Наприклад, заборона перебувати у місті спільного проживання, обмеження спілкування з дитиною, заборона наближатися на визначену відстань до місця, де особа, яка постраждала від домашнього насильства».
Обмеження встановлюватиме суд разом з вироком по кримінальній справі. Обмежувальні заходи встановлюватимуть на термін від 1 до 3 місяців, а за потреби вони можуть бути продовжені.
Раніше кривдника чекала адміністративна відповідальність, його могли затримати у в'язниці на 15 діб.
Також раніше жертва зґвалтування мала доводити, що її примусили до стосунків силою або шантажем. Відтепер зґвалтуванням називатимуть вчинення дій сексуального характеру з проникненням в тіло іншої особи без добровільної згоди особи.
Законопроект передбачає створення Єдиного державного реєстру випадків домашнього насильства, створення програм для постраждалих і їхніх кривдників. Органи місцевого самоврядування повинні організовувати соціальні послуги, можна їх замовляти, брати участь у підготовці фахівців, які будуть боротися з домашнім насильством і визначати, які спецслужби з підтримки постраждалих потрібні регіону, забезпечувати їхнє створення і роботу. Нацполіція отримала право контролювати поведінку кривдника, щоб не допустити повторного насильства, правоохоронці також можуть стежити, щоб порушник дотримувався накладених на нього тимчасових обмежень.
Коли освітяни виявлятимуть факти домашнього насильства у дітей чи отримуватимуть про це заяви чи повідомлення, вони повинні повідомити про це службу у справах дітей та Нацполіцію не пізніше ніж за 1 добу, організувати роботу практичного психолога або соціального педагога з постраждалими дітьми. Медики повинні повідомляти місцевій владі та Нацполіції про ушкодження, які пацієнт міг отримати через домашнє насильство.
Загалом, ці зміни демонструють позитивну тенденцію. Однак, українські законодавці показали також свою неготовність до розширення світогляду і розуміння концепту "гендеру" як такого, що обмежує гарантію безпеки й повного забезпечення усіх прав людини громадянам України. Також це спотворення суті Стамбульської конвенції і нерозуміння її лексичного апарату та правової сфери.
Огляд підготувала: Антоніна Рибка.
