5898 На Донбасі це розпочалося ще в 2014 й триває досі. Цей аспект і досі не був достатньо висвітлений у мистецтві, зокрема з позиції жінки. У новій п’єсі «Погані дороги» підлітки сплять з солдатами, тому що це робить їхні життя більш гламурними. Як пише Саша Дагдейл, авторка статті в The Guardian і перекладачка п’єс Наталки Ворожбит, «Загроза насильства нависає над кожною сценою, але в кінцевому результаті сила стосунків між молодою жінкою і сепаратистським солдатом, шокує: інстинктивні спроби заручника гуманізувати, дружити, тягнутися до людини, жорстоко відбиваються людиною «без лиця», грубою і брутальною через війну. Діалоги тут пишуться з такою силою і нюансами, що ми миттєво можемо уявити себе в такій ситуації. І потенціал Стокгольмського синдрому поширюється на всіх нас»
Підкреслюючи роль сексуальності та фемінності у вивченні війни, Наталія вражає всіх нас силою конфлікту, яке викривляє сучасне суспільство: війна повертає нас до найсильніших почуттів ненависті та любові. Участь Наталки Ворожбит у подіях на Майдані, роботу «Театру переселенця» в зоні бойових дій і в Києві, написання двох текстів, які потрапили на британську сцену Дагдейл називає політичним актом, «життєво важливим під час інформаційної війни».
Прем'єра проекту «Погані дороги» відбулася на сцені театру Royal Court 21 та 22 листопада 2017 року.
Наталка Ворожбит – одна з найвідоміших українських драматургинь течії «нова драма», яку, за великим рахунком, відкрив світові британський театр Royal Court. Тут у різні роки відбувалися читання та постановки її творів «Хроніки сім’ї Хоменко», «Щоденники Майдану» та «Зерносховище».
«Погані дороги» – нова п’єса авторки, написана у 2017 році спеціально для Royal Court. Це шість історій про викривлені людські стосунки, про спотворену війною любов, інакшу дружбу й зовсім інший секс. Тут поруч з п'ятьма історіями у вигляді окремих коротких новел, авторка наводить шосту історію й називає її монологом. Наталка Ворожбит звертає увагу не на форму цієї частини твору (мова ведеться від першої особи), а скоріш на ієрархію сюжетних ліній п’єси. Зачинаючи текст монологом автора, драматургиня доводить читачеві свою крайню причетність до актуальних подій, про які йдеться – війну, життя в прифронтовій зоні, й життя поза нею. Щоб довершити художнє висловлювання, авторка вводить у п'єсу абсурдну новелу про життя до війни, фіксуючи зміну цінностей і орієнтирів, які відбуваються в сучасній Україні.
Інформація про виставу на сайті "Погані дороги" на сайті RoyalCourtTheatre.
Джерело: театральний портал TEATRE.
