3016 
Аби обговорити можливості розширення аудиторії, а також будівництво внутрішньомедійних містків, редакторки й журналістки гендереночутивих ЗМІ, а також представниці НДІ провели круглий стіл під назвою «Як вийти з бульбашки: робота гендерночутливої редакції».
«Базою дислокації» гендерночутливої журналістики в Україні став Інтернет. Більшість таких видань виникли через те, що їхнім засновницям просто нічого було читати. Так, наприклад, The devochki починалися зі звичайного блогу, де авторки обговорювали проблеми, зацензуровані медійним простором. Ресурс WoMo виник із ініціативи мам, які не хотіли миритися лише з роллю домогосподарок, і були певні, що такі не одні. Брак інформації про та для жінок у політиці надихнув Національний Демократичний Інститут створити проект «Жінки — це 50% успіху України», а сліпота українських ЗМІ до сексизму — кампанію «Повага». Бажання «виховати» майбутні покоління інакше стало причиною виникнення сайту Update. А от «Гендер в деталях» заповнив прірву між таблоїдами й академічними ресурсами для тих, хто цікавиться питаннями гендеру.
Попри те, що сукупна аудиторія цих ЗМІ й так невелика, про внутрішню конкуренцію тут не йдеться. У «бульбашці», що оточила гендерночутливі видання, місце знайшлося всім. Окрім того, у ресурсах приємно дивуються: ховатися від сексизму й дискримінації під «парасолькою» їхніх ЗМІ приходять і ті читачі й читачки, яких вони не очікували. Як зазначила з цього приводу редакторка Update Тая Герасимова: «Жесть була завжди, але тепер класно, що на неї реагують».
Своєрідна камерність гендерночутливої журналістики дозволяє виданням підтримувати одне одного й дає простір для спільних проектів. Так, наприклад, під час круглого столу редакторки «Гендеру в деталях» та «50%» припустили можливу співпрацю під час передвиборчої кампанії, аби допомогти жінкам уникнути мізогінії.
Обговорили на зустрічі й необхідність виданням об’єднуватися для ширшого впливу на медійну та політичну спільноту. Як зазначила членкиня правління ПАТ НСТУ Олександра Кольцова, доречно було би створити меморандум і з ним звертатися до журі премій, компаній-рекламодавців, аби ті уникали медій, чия репутація «підмочена» сексизмом. А у випадку з політичною верхівкою спільні звернення гендерночутливих видань могли би демонструвати наявність опору церковним об’єднанням (особливо в питаннях щодо ратифікації Стамбульської конвенції та захисту прав ЛГБТКІ).
