1932
«Три тисячі доларів жінці треба? Який вихід? Або у неї чоловік і вона утриманка, або їй треба самій заробляти. Нормальна жінка, у якої в голові – «Три К», піде в парламент? Вона ж не піде, їй нахрін не треба трійка баксів, політика. А якщо жінка в бізнесі заробляє щось, але все кидає і йде в парламент, для чого? А манікюр треба зробити, педикюр, одягнутися треба, зачіска, макіяж, косметика, харчування, щось ще. Але жінка знайде чоловіка собі та якось влаштується. Особливо бойова, енергійна, ще й має гарну зовнішність, правильно? [...] Красивим жінкам-депутаткам, одиноким, досить троячки. 5 років протримається. А якщо взяти чоловіка, то йому мінімум п’ятірку треба дати. Тому що троячку дружині і дві собі».
Спростування:
Щоб мотивувати власну невіру в чесність новообраних депутатів/-ок, пан Коломойський відразу почав рахувати видатки на жіночу красу. Мовляв депутаткам і дружинам депутатів потрібно не менше трьох тисяч доларів, щоб гарно виглядати, а тому низька зарплатня неодмінно приведе народних обранців/-ок в корупцію. Ми, звісно, розуміємо, що пан Коломойський знається на грошах, але бачення «жіночих» потреб у нього явно архаїчне. Жінка-марнотратка, яка всю свою або чоловікову зарплату витрачає на послуги краси, є нічим іншим як принизливим стереотипом, зручним для патріархально мислячих чоловіків. У той же час нездорова і дискримінаційна увага до зовнішності жінок на будь-яких посадах є реальною проблемою (прочитати про контроль над стандартами жіночої зовнішності можна тут). Відкриємо секрет: «зайві» кілограми чи відсутність манікюру та макіяжу не роблять депутаток менш кваліфікованими, адже зовнішність до посади в парламенті не має ніякого відношення. Певна річ, поки у світі існує таке явище як «pink tax» [на товари «для жінок» (читай: у рожевій обгортці або зі словами «для неї») часто ставлять вищу ціну при тому, що вони зовсім не відрізняються від «чоловічих» товарів], жінці треба витрачати більше коштів на догляд за своїм зовнішнім виглядом, ніж вона могла би. Утім це не означає, що жінка не може обходитися без чоловіка, який її утримуватиме. Картинки сімейного життя із дешевих анекдотів, де дружина забирає в чоловіка «получку», які транслює пан Коломойський, теж уже не зовсім актуальні.
