Чому зменшився гендерний розрив в оплаті праці і що з цього випливає

Нещодавно Державна служба статистики оприлюднила найсвіжіші дані щодо оплати праці жінок і чоловіків. Як повідомила одна інформаційна агенція, «В Україні в 1 півріччі 2017 року середньомісячна заробітна плата чоловіків перевищила заробітну плату жінок на 26,6%» .

Почну з того, що агенція відверто помилилася у своїх обрахунках – якщо порівняти середню зарплату жінок і чоловіків за перше півріччя 2017 року, то різниця становить 19.7%. Тобто чоловіки в середньому заробляють на 19.7% більше за жінок. На жаль, інші ЗМІ некритично передрукували повідомлення інформагенції, навіть не перевіривши обрахунки самостійно. По друге, поки жодне ЗМІ, наскільки мені відомо, не порівняло гендерний розрив в оплаті з попередніми роками і не спробувало зробити з цього жодних висновків.

Ну що ж, спробую я.

Отже, що ми маємо? По-перше, якщо порівнювати з 36 країнами ОПЕК, то ситуація гірша лише в Туреччині, Ізраїлі, Японії, Естонії і Кореї. І то – до 2017 в Україні було гірше, ніж в Ізраїлі і Туреччині. По-друге, доволі чітко видно, що розрив у оплаті праці чоловіків і жінок зростає у період кризи (2014-2016 роки). І по-третє, в 2017 році розрив у оплаті праці доволі різко скоротився – від 25.3% до вже згаданих 19.7%.

Що ж такого сталося у 2017 році? Безперечно, без ретельного дослідження цього питання (зокрема по галузях) можна лише спекулювати. Мені найбільш вірогідною видається наступна спекуляція: гендерний розрив у оплаті праці різко скоротився через підвищення мінімальної зарплатні з 1600 гривень (встановлена 1 грудня 2016 року) до 3200 гривень (встановлена 1 січня 2017 року). Таке подвоєння мінімалки є безпрецедентним в українській історії і досі викликає багато дискусій. Багато хто стверджував, що це буде непосильний тягар для бізнесу. Про виживання громадян і громадянок опоненти підвищення мінімалки, мені здається, мало думали. Адже якщо конвертувати мінімальну зарплатню у іноземну валюту по курсу відповідного періоду, то насправді навіть після безпрецедентного підняття «чиста» зарплатня зараз менша, ніж була наприкінці 2013 року: близько 89 євро проти 96 євро.

Однак, повернемося до гендерного розриву в оплаті. Як підняття мінімальної зарплатні могло на ньому сказатися? Оскільки жінки частіше працюють у низькооплачуваних галузях та на нижчих посадах, вони частіше отримують мінімальну зарплатню, якою б вона не була в даний момент. Тож її підняття непропорційно більше вплинуло саме на зарплатню жінок. Якщо ця гіпотеза правильна, то вона є аргументом на користь твердження, що загальна боротьба за покращення ситуації найманої праці має дуже важливе значення для становища жінок.

Думаю, що гіпотеза і твердження правильні. Але є кілька застережень від надмірного оптимізму. По-перше, треба пам’ятати, що мінімум 40% економіки у нас в тіні, а в тіні гендерний розрив у оплаті праці, підозрюю, більший. По-друге, таке відносне покращення ситуації жінок може мати короткотерміновий ефект. Особливо якщо мінімальна зарплатня буде надовго заморожена. Ну і по-третє – не треба забувати про інші структурні чинники. Ті чинники, через які жінки часто працюють у низькооплачуваних галузях і на низькооплачуваних посадах. До них, в першу чергу, відноситься нерівний гендерний розподіл репродуктивної праці і все, що з нього витікає. Все, що зумовлене перетином капіталізму і патріархату.