"Не переживай, зате у тебе дупа гарна"

Ксенія Чубук написала статтю про те, що переживає жінка з великими грудьми. Ця тема дає змогу почути жіночий голос за отією горою картинок, жартів, приколів і сексуалізації, які оточують нас щодня на тему грудей. І раз вже ми почали спілкуватися відверто останніми днями, я б хотіла розповісти про досвід з протилежного боку шкали.

Отже, що переживає жінка з малими грудьми? (не кожна, звісно ж, бо знову припишуть узагальнення. Пишу про себе, про свій 75А)

1. Її утішають.

При чому як явно, так і неявно. Коли вона потребує і коли не потребує. І навіть у випадку повного прийняття жінкою свого тіла і своїх грудей, обов'язково знайдеться якийсь партнер, який запевнить десь після сексу, чи до, чи під час: "Та у тебе чудові груди!" чи "Як мені подобаються жінки з такими сісєчками". Це, певно, моє викривлене сприйняття, що я бачу в цих словах втішання. Але й справді, мені було б приємніше, аби підкреслювали не красу маленького розміру, а красу МОЇХ грудей. Ну і, крім того, трохи дивно отримувати такі непрохані ремарки. Дуже важко провести ту межу між щирим захватом і втішанням. Це все одно, що я під час сексу скажу вам "Ой, мені так подобаються чоловіки із таким милим членчиком" чи "Люблю малі розміри, вони так гарно лягають в руку". Типу комплімент зробила, да? Оптимально було б: "Твої груди такі гарні!". І просто так, а не щоразу у відповідь на мої самостьобання про розмір.

2. Вона дуже довго не можемо прийняти своє тіло.

Дехто з нас (як я) проходять через підліткові цькування щодо розміру грудей. Нам весь час ніби соромно, ми почуваємося злегка "винуватими" за свою "неповноцінність", "недожіночність". Роздягаючись перед чоловіком, ти ніяковієш, що "не така".

3. Приховує власне тіло.

До того моменту, як вона приймає своє тіло, вона приховує розмір грудей пуш-апами, ліфчиками-протезами та іншими штуками. І в спеку +37 також. Силует без грудей видається неповноцінним і хочеться його доповнити, виправити. А що іще робити? Що робити, коли тобі з дитинства втовкмачують, що там "щось має бути", за що око могло би зачепитися.

4. Знецінення.

О, так. Жінки з малим розміром читають купу коментарів про сіськи і жінок без сісьок, знецінюючі коментарі під кожною фотографією жінки з малими грудьми. Фотографія спортсменки з малими грудьми викликає не обговорення її досягнень в спорті, а оце "ну і де?".

5. Вони вважаються ніби "недожінками".

У порнографії акторки з малими грудьми грають ще недозрілих жінок, жінки з малою груддю весь час чують оцей меседж про те, що справжня жінка має бути з груддю.

6. Вони не можуть підібрати одяг та білизну так просто.

Коли у Києві була мода на плаття з декольте, охо-хо-хо, як же я мріяла купити бодай одне плаття, щоб без душі нарозпаш! А скільки є плать, які безумно личили б, але ти не можеш, бо. Ксенія пише у своїй статті про випадок, коли їй в магазині зневажливо сказали "на таких не шиють", то така історія є і у мене. Коли я прийшла з мамою купляти свій перший ліфчик, мені саме це і сказали: "на такой размер не шьют". А оскільки я була зацькована саме за розмір грудей (див п. 2), то для мене такі слова були ДУЖЕ БОЛЮЧИМИ.

7. З них відверто насміхаються навіть у дорослому віці, щойно вони відрізняються або виділяються.

Мене обзивали "дошкою" коли я роздувала скандал щодо мудака на лексусі, через якого я попала в аварію і 7 років не сідала за кермо. Історія з дошкою повторювалася, коли була акція ЯНеБоюсь, коли з'являлися яскраві і резонансні пости про фемінізм. Ну, тобто це такий вічний привід обізвати і принизити жінку.

Але, знаєте, це проходить. Оце неприйняття себе. Я прийняла себе, коли змогла вигодувати двох синів. А потім - коли просто зрозуміла, що мої груди гарні. А потім, коли зрозуміла, що це не грає ніякої ролі для тих людей, які дійсно близькі і цінні мені. І для яких я цінна. І що я - це не лише мої груди. А потім - що весь цей шум довкола - марнота марнот і гонитва за вітром. Як же мене пре моє тіло і мої груди зараз!