Про авторку

У статті авторка аналізує інтелектуальну продукцію чотирьох українських центрів гендерних досліджень, щоб показати, як ставляться різні школи фемінізму до дискурсу націоналізму та "відродження нації", яку роль вони вбачають для себе у процесах націєтворення і як реагують на проблему "незавершеної" і "розмитої" української національної ідентичності. Дослідниця намагається відійти від від поширеного підходу до націоналізму як ідеології, що маніпулює інтересами жінок, і розглядає проблему з іншого боку: як різні напрями українського фемінізму беруть участь у "винайденні" української нації, у визначенні її нових меж, у формуванні колективної пам'яті та національної ідентичності. 

Используя категорию «гендера», авторка рассматривает противоречия национального строительства и рыночных реформ в пограничье Центрально-Восточной Европы. На примере Украины она показывает, что эти процессы не только по-разному влияют на социальный и экономический статус женщин и мужчин, их доступ к власти и возможности реализации гражданских прав, но и неразрывно связаны с трансформацией гендерных ролей и гендерных идентичностей, а также способов их воспроизводства.