16 червня, 2019

"Небезпечні зв'язки": націоналізм і фемінізм в Україні

28 квітня 2019
310
Завантажити у форматі: PDF (2,3 МБ)
Тетяна Журженко
Кандидатка філософських наук, директорка програм «Росія в глобальному діалозі» та «Україна в європейському діалозі» Інституту гуманітарних наук (Відень).

У статті авторка аналізує інтелектуальну продукцію чотирьох українських центрів гендерних досліджень, щоб показати, як ставляться різні школи фемінізму до дискурсу націоналізму та "відродження нації", яку роль вони вбачають для себе у процесах націєтворення і як реагують на проблему "незавершеної" і "розмитої" української національної ідентичності. Дослідниця намагається відійти від від поширеного підходу до націоналізму як ідеології, що маніпулює інтересами жінок, і розглядає проблему з іншого боку: як різні напрями українського фемінізму беруть участь у "винайденні" української нації, у визначенні її нових меж, у формуванні колективної пам'яті та національної ідентичності. 

"Небезпечні зв'язки": націоналізм і фемінізм в Україні

Читайте також:

Для обкладинки використано фото плакату художниці Дани Рваної. 

Журженко Т. "Небезпечні зв'язки": націоналізм і фемінізм в Україні/ Тетяна Журженко // Україна. Процеси націотворення. - К.: К.І.С., 2011. - С. 137-153

28 квітня 2019
Завантажити у форматі: PDF (2,3 МБ)
Репліки Спільноти
Реплік ще немає, Ваша репліка може бути першою
Матеріали по темі
«Женское братство» или «сестринство»?
Якщо в державному гімні замінити слово «браття» на слово «сестри», чи буде «всім і так зрозуміло», що йдеться і про чоловіків, і про жінок? Якщо президент казатиме «я звертаюся зараз до кожної українки» у своїх промовах, чи приймуть це чоловіки як норму? Навряд. Тоді чому «браття» і «кожен українець» не ріже нам вухо? Олена Шевченко міркує про те, як і чому чоловіки стали «нормою людини» в нашому суспільстві та в якому напрямку це потрібно змінювати.
Які феміністичні події ви пропустили на «Книжковому арсеналі»-2019 і чи пропустили щось взагалі
З 22 по 26 травня у Києві пройшов черговий «Книжковий Арсенал», щорічний масштабний книжковий ярмарок. В програмі були і феміністичні події, однак набагато менше, ніж у минулому році: у 2018 вибір був серед майже 20 подій, а цьогоріч лишень 12. Що це були за події, чи всі з них були справді феміністичними, як розгортались дискусії — в деталях у статті.
Фемінізм в Україні: кроки назустріч собі. Ч. 3.  Жіночий активізм
Чого досягли феміністки за три десятки років української незалежності? Насправді чимало: сформувалися гендерні студії як царина науки й освіти, жіночий рух прогресував до феміністичної політичної дії, український фемінізм має чимало ідеологічних напрямків, співпраця з державою має як свої здобутки, так і вади. Жіночий активізм — найрадикальніша частина процесів емансипації. Про феміністичні вуличні акції, відкриті листи, інформаційні видання та інші способи активізму — у третій, останній частині дослідження Оксани Кісь.
Фемінізм в Україні: кроки назустріч собі. Ч. 2.  Держава і жіночі рухи
Чого досягли феміністки за три десятки років української незалежності? Насправді чимало: сформувалися гендерні студії як царина науки й освіти, жіночий рух прогресував до феміністичної політичної дії, український фемінізм має чимало ідеологічних напрямків. Держава ж десятиліттями веде подвійну гру, на словах декларуючи принципи гендерної рівності, а на ділі перекладаючи всю відповідальність на громадський сектор. Про те, чому так сталось, які загрози та перспективи має співпраця з державою — у другій частині дослідження Оксани Кісь.
Український жіночий рух в контексті національного відродження наприкінці ХХ - на початку ХХІ ст.
Авторка комплексно проаналізувала місце жінки в суспільстві кінця ХХ – початку ХХІ століття. Простежено і розглянуто процес створення, розвитку, трансформації феміністичних угрупувань. З’ясовано реальний стан реалізації правових, економічних та політичних прав українок. Окреслено низку проблем, які постають на шляху особистісного, психологічного, економічного та політичного зростання жінки в Україні.
Журнал "Критика феміністична" #1, 2018
Перший номер журналу «Критика феміністична» (2018) опубліковано! Номер містить статті з феміністичною критикою війни і мілітаризації, перекладні тексти про квір-мистецтво неуспіху та автоетнографію як феміністичний метод, блогові дописи про Фуко та трансґендерний досвід, рецензії про антиопресивні педагогіки та феміністичне мистецтво
Фемінізм в Україні: кроки назустріч собі. Ч. 1. Академічний фемінізм
Чого досягли феміністки за три десятки років української незалежності? Насправді чимало: сформувалися гендерні студії як царина науки й освіти, жіночий рух прогресував від консервативного бачення фемінності до феміністичної політичної дії, український фемінізм має чимало ідеологічних напрямків і груп. Держава ж десятиліттями веде подвійну гру, на словах декларуючи принципи гендерної рівності, а на ділі перекладаючи всю відповідальність на громадський сектор. Ця стаття — захоплива подорож у часі, від кінця 1980-х років до сьогодні, яка показує, що зроблено і що маємо нині.
Аудіозапис лекції Тамари Гундорової "Феміністичні тони у портреті 1990-х"

Аудіо

У рамках виставки Виставка "Безстрашні. Частина І." запрошуємо прослухати лекцію літературознавиці, докторки філологічних наук, професорки й дослідниці фемінізму в літературі Tamara Hundorova про те, як в 90-хх в Україну фемінізм прийшов через літературні студії.
Світ без жінок: стать у польському громадському житті
Агнешка Графф має надзвичайну здатність дивуватися явищам, з якими ми повсякденно стикаємось, але через повсякчасне їхнє повторення вважаємо нормальними. Проте ці явища – суспільна патологія. Треба тільки вміти бачити. Виявляється, в країні "матері-польки" жінки вилучені з мови, закону, суспільного життя, з цілої сфери суспільної свідомості. Книга Агнешкі Графф – це бравурний, яскравий, переконливий аналіз мови масової пропаганди, що упродовж років розвивається в демократичній Польщі.
Права і тюльпани: чому ми досі відзначаємо 8 березня?
8 березня залишається одним з найпопулярніших свят в пострадянській Україні, яке пересічні громадян(к)и масово відзначають як «жіночий день» квітами-цукерками-дрібними подарунками. Однак первісно воно було Міжнародним днем солідарності у боротьбі за права жінок. Як відбувалася деполітизація цього свята в СРСР, де «жіноче питання» вважали вирішеним? Чи справді 8 березня святкують лише в країнах соцтабору? Чому політичні лідери і посадовці в незалежній Україні продовжують вітати жінок у брежнєвському дусі зі «святом весни, краси і ніжності»? Чи можливо і потрібно сучасним українським жінкам повернути собі украдене свято? Про сучасні феміністичні ініціативи з відновлення політичного смислу 8 березня – у цій статті.