10 
Посібник для відповідальних роботодавців «Підтримка працівниць і працівників із сімейними обов’язками на робочому місці» (далі — Посібник) — це публікація, що розкриває сутність та можливі інструменти для працівниць/-ків і роботодавців у справі поєднання професійних і сімейних обов’язків. Це привернення уваги до теми балансу між роботою і життям, яка дедалі частіше турбує сучасну людину. Для роботодавців, які справді цінують своїх працівниць/-ків, це також пошук шляхів їх успішного утримання на робочому місці. Ключова ідея посібника полягає в тому, що сучасне ефективне управління персоналом неможливе без урахування реальних життєвих обставин людей, які працюють, зокрема їхніх сімейних, доглядових і соціальних ролей.
В Україні традиція підтримки працівниць і працівників із сімейними обов’язками поки що не є розвиненою, хоча й не є абсолютною рідкістю. Але, якщо обговорювати ставлення до цього питання, то воно сприймається радше як розкіш, реальна лише в ідеальних умовах. Водночас для країни, яка намагається розбудовувати свою економіку, перебуває у процесі становлення здорового ринку праці та потребує заохочення до роботи у держбюджетних установах, саме гнучкість в організації і правилах трудового порядку є як ніколи актуальною.
Посібник містить мотивувальну частину, опис законодавчих підстав для втілення інструментів підтримки працівниць і працівників із сімейними обов’язками, покрокові алгоритми реалізації цієї політики, а також опис найкращих українських практик бюджетних установ з підтримки працівниць і працівників із сімейними та доглядовими обов’язками.
У вступі підкреслюється, що поєднання професійних і сімейних обов’язків є щоденною реальністю для більшості працівниць і працівників. За кожною посадою стоїть людина з власним життям: батьки маленьких дітей, особи, які доглядають за літніми родичами, людьми з інвалідністю чи хворими. Ігнорування цих аспектів призводить до перевантаження доглядальниць і доглядальників, зниження мотивації та ефективности їхньої праці. Натомість врахування сімейних обов’язків сприяє формуванню довіри, покращує атмосферу в колективі та підвищує продуктивність роботи.
Посібник орієнтований як на публічний, так і на приватний сектор, проте особлива увага приділяється державним установам, які, попри обмежені ресурси, можуть формувати стандарти відповідального роботодавця.
Розділ перший посібника детально пояснює зміст поняття і важливість балансу між професійним і сімейним життям. Це концепція досягнення гармонії, в якій професійна діяльність не поглинає особисте життя, не означає потребу принесення в жертву сім’ї або роботи, натомість — відстоює доцільність взаємодоповнення цих двох сторін людського буття. Йдеться про такий підхід до організації праці, який дозволяє працівницям і працівникам ефективно виконувати свої робочі функції, не нехтуючи сімейним життям і потребами. Це включає гнучкі графіки роботи, дистанційні формати, доступ до відпусток для догляду за дітьми чи іншими членами сім’ї, а також підтримку працівниць і працівників на різних етапах їхнього життя. У міжнародному контексті ці підходи відомі як work–life balance чи work–family balance і є стандартом сучасної кадрової політики.
Значущість балансу між роботою і життям для гендерної рівности є окремою важливою лінією у Посібнику. Гендерна чутливість ініціатив з балансу між роботою і життям полягає у визнанні та врахуванні гендерних відмінностей, ролей та стереотипів, підтвердженні їхнього впливу на життя чоловіків і жінок. Це також привернення уваги до того, що нерівність та дискримінація, з якою люди стикаються внаслідок виконання своїх сімейних обов’язків, не має залишатись їхньою особистою справою. Традиційне закріплення за жінками відповідальности по догляду за залежними близькими жодним чином не легітимізує цю практику. А для усунення такої несправедливости та задля забезпечення рівних прав осіб, які мають сімейні обов’язки, держава і роботодавці мають брати на себе відповідальність їх підтримувати, оскільки Україна засвідчила готовність дотримуватися гендерної рівности та створювати відповідні можливості.
Гендерний аспект конфлікту між професійними і сімейними обов’язками проявляється у непропорційному його впливі на життя саме жінок, тим самим погіршуючи їхнє становище не лише у цьому питанні, а й в інших сферах життя — економічного, політичного, соціального. Тому без розв’язання проблеми тягаря доглядової праці для жінок важко розраховувати на глибинні зміни у статусі жінки. Водночас сприйняття сімейних обов’язків як виключно жіночої проблеми підтверджує той факт, що заручниками гендерних ролей є і жінки, і чоловіки, що зрештою негативно впливає на перспективи обох статей. А те, що відсутність дій на підтримку працівниць і працівників із сімейними обов’язками не розглядається як порушення трудових прав людини, також є маркером недемократичної держави та нечесної конкуренції на ринку праці. В моральному аспекті це знецінення роботи, пов’язаної з виконанням сімейних обов’язків. Тож у Посібнику окремо наголошується на потребі розгляду політики підтримки працівниць і працівників із сімейними обов’язками з перспективи фундаментальної рівности, людської гідности і справедливости, які є основою гендерної рівности. Адже такі ініціативи відповідають принципам неупередженого і законного розподілу ресурсів, відповідальности та можливостей, а також запобігають дискримінації за ознакою статі. А залучення жінок і чоловіків на ринку праці на рівних умовах, а також рівна оцінка їхнього внеску в роботу (як оплачуваної, так і доглядової), сприяє подоланню бідности та економічному зростанню.
Особлива увага до гендерного виміру проблеми пояснюється тим, що в Україні, як і в багатьох інших країнах, основний обсяг неоплачуваної доглядової праці виконується жінками. Це призводить до обмеження їхніх кар’єрних можливостей, зниження доходів і формування гендерного розриву в оплаті праці. Одним із проявів цього є так званий «штраф за материнство», коли жінки після народження дітей стикаються зі зниженням доходів і уповільненням кар’єрного зростання. Натомість для чоловіків часто спостерігається «бонус за батьківство». Політики балансу допомагають зменшити ці нерівності, створюючи умови для рівного розподілу сімейних обов’язків.
Водночас такі політики важливі і для чоловіків, які дедалі частіше прагнуть брати активну участь у вихованні дітей, але стикаються зі стереотипами та обмеженнями. Запровадження гендерночутливих підходів дозволяє змінити ці установки та сприяє більш справедливому розподілу відповідальности в сім’ї.
Упередження щодо створення можливостей балансу між професійними і сімейними обов’язками на робочому місці часто супроводжують цю тему. Хибні уявлення про неможливість забезпечення такого балансу працедавцями виникають на тлі незнання та браку досвіду, часто стереотипізованих уявлень про важливість і цінність сім’ї і роботи в житті людини, а також через недостатнє визнання суспільної користі сімейного досвіду людини. Зрештою це призводить до дискримінації та ірраціональної поведінки роботодавців, що стримує поширення практик підтримки працівниць/-ків із сімейними обов’язками. Відповідно, Посібник у форматі тверджень і розвінчування міфів виводить на поверхню найпоширеніші «відмовки» щодо цього, серед яких — переконання, що це дорого, складно або не підходить для конкретної сфери діяльности, неможливо впровадити через специфіку роботи організації. Також висвітлюються побоювання керівництва втратити контроль над робочим процесом, удавана відсутність зацікавлености з боку самих працівниць і працівників через наявну діяльність профспілок і змогу відпроситися з роботи у разі потреби. Посібник доводить, що більшість заходів підтримки працівниць і працівників із сімейними обов’язками не потребують значних фінансових ресурсів і базуються насамперед на зміні управлінських підходів та організаційної культури.
У Посібнику підкреслюється, що політика балансу між роботою і життям має важливе значення для добробуту працівниць і працівників, адже догляд за близькими є невіддільною частиною життя більшости людей і важливою соціальною функцією. Коли ж роботодавець не враховує ці потреби, працівниці і працівники змушені поєднувати роботу і турботу про близьких за рахунок власного здоров’я та емоційного стану. Водночас підтримка з боку організації дозволяє зменшити стрес, уникнути вигорання і підвищити задоволеність роботою.
Для організацій впровадження таких політик також має суттєві переваги. Це сприяє утриманню персоналу, зменшує плинність кадрів, підвищує рівень залучености працівниць і працівників і їхню продуктивність. Крім того, це покращує внутрішню комунікацію, командну взаємодію та імідж організації як відповідального роботодавця. В умовах конкуренції за кадри такі підходи стають важливою конкурентною перевагою.
Окремо наголошується на актуальності цієї теми в умовах війни. Зростає кількість людей, які потребують догляду, руйнується інфраструктура (дитячі садки, школи), збільшується частка одиноких батьків. У таких умовах гнучкість робочого середовища стає критично важливою для збереження зайнятости та економічної стабільности.
Другий розділ Посібника аналізує відповідну законодавчу базу України. Вона включає Конституцію, трудове законодавство, закони, що стосуються забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків та засад запобігання і протидії недискримінації, міжнародні конвенції, національні стратегії, накази та методичні рекомендації. Усі ці документи створюють підґрунтя для впровадження політик балансу між роботою і сім’єю. Важливими є також міжнародні зобов’язання України, зокрема Конвенція МОП № 156 та європейські директиви, які передбачають рівні можливості для жінок і чоловіків у поєднанні професійних і сімейних обов’язків.
Наявний на сьогодні перелік нормативно-правової бази у цій сфері виглядає абсолютно достатнім для того, щоб відкрити дитячі кімнаті на підприємстві чи в організації, мати колективний договір, що регулює відносини між роботодавцем та працівницями і працівниками з сімейними обов’язками у дружній спосіб, посилювати спроможність обох сторін запроваджувати ініціативи з досягнення балансу між роботою і життям.
Українське законодавство поступово змінюється у напрямку більшої рівности: розширюються права батьків, створюються передумови для запровадження гнучких форм зайнятости, підвищується увага до доглядової праці. Водночас підкреслюється, що самих законів недостатньо — важливо, щоб вони реалізовувалися на рівні конкретних організацій.
Євроінтеграційний рух України окремо зобов’язує до синхронізації з нормами ЄС, які передбачають підготовку відповідного законодавчого поля. І саме у питаннях балансу між професійними і сімейними обов’язками в Україні бракує визнання того, що це є стандартом ЄС у сфері гендерної рівности. Також важливим для нас є забезпечення обізнаности працівниць і працівників про свої права, здатність реалізовувати свої трудові права у контексті сімейних обов’язків. Політика балансу професійного і сімейного (особистого) життя є одним з пріоритетів у досягненні гендерної рівности ЄС, адже у такий спосіб заохочується участь жінок на ринку праці, досягається рівність у розподілі обов’язків по догляду між чоловіками й жінками, усуваються гендерні розриви у доходах і оплаті праці, особливо з урахуванням демографічних змін та включаючи наслідки старіння населення.
Третій розділ Посібника має практичний характер і описує процес розроблення політики підтримки працівниць і працівників із сімейними обов’язками. Запропоновано сім ключових кроків: створення робочої групи, оцінка потреб персоналу, обговорення результатів, розроблення політики, планування її реалізації, затвердження та подальший моніторинг. Особлива увага приділяється залученню працівниць і працівників до процесу укладання політики, що підвищує довіру і ефективність впровадження.
Політика розглядається як чітко структурований документ, який визначає принципи, цілі, інструменти, механізми реалізації. Вона повинна базуватися на принципах рівности, недискримінації та поваги до приватного життя.
Початковими кроками у формуванні політики підтримки працівниць і працівників із сімейними обов’язками мають стати збір і аналіз даних, системна увага до потреб персоналу, популяризація ідеї балансу між роботою і життям на найвищому управлінському рівні.
Окремо представлено широкий перелік інструментів підтримки. Серед них — управлінські рішення (визначення відповідальних осіб, розроблення внутрішніх документів), гнучкі режими роботи (змінний графік, скорочений тиждень, можливість відпрацювання годин), дистанційна робота, взаємозамінність працівниць і працівників, оптимізація робочих процесів, створення дружнього до дитини середовища на робочому місці тощо. Важливою є орієнтація на результат, а не на фізичну присутність на робочому місці.
Серед інструментів підтримки працівниць і працівників із сімейними обов’язками також інвестування ресурсів у їхній особистісний і кар’єрний розвиток, підвищення кваліфікації через формування не лише «твердих», а й «м’яких» навичок, психологічна підтримка. Все це дозволяє формувати стійкість до різних життєвих викликів, і підкріплює доведений факт: якщо у людини все добре в її персональному житті, у неї все добре і на роботі, вона більш віддано працює і лояльна до свого працедавця.
Підкреслюється, що такі інструменти можна адаптувати до будь-якої організації незалежно від її розміру чи сфери діяльности. Їх впровадження не лише полегшує життя працівниць і працівників, а й підвищує ефективність роботи організації загалом. Важливо через переговорний процес досягати домовленостей між обома сторонами, встановлювати чіткі завдання і контроль виконання. Підтримка працівниць і працівників із сімейними обов’язками не є грою в одні ворота, а завжди зустрічний рух і повага одне до одного.
У підсумку Посібника наголошується, що підтримка балансу між професійними і сімейними обов’язками є невіддільною частиною сучасної управлінської культури. Це не разова ініціатива, а системний підхід, який потребує політичної волі керівництва, продуманих рішень і постійного вдосконалення. Такий підхід сприяє підвищенню якости життя працівниць і працівників, зміцненню організацій і розвитку більш справедливого та рівноправного суспільства.
Статтю розроблено у межах проєкту «Локальні феміністичні перспективи як важіль трансформації в країнах-партнерах», напрямок «Доглядова праця», що фінансується Федеральним урядом Німеччини через Deutsche Gesellschaft für Internationale Zusammenarbeit (GIZ) GmbH. Проєкт реалізовано ГО «Експертний ресурс Гендер в деталях».
Завантажити посібник для відповідальних роботодавців і роботодавиць: Підтримка працівниць і працівників із сімейними обов’язками на робочому місці
