У статті проаналізовано поезію Лесі Українки, написану за єврейськими мотивами головно біблійної ґенези, у світлі імагології та гендерних студій. Закцентовано, що в рецепції авторки єврейська тема має характерне гендерне забарвлення. Розглянуто такі аспекти: леґітимація національної інакшості через узаємодію чоловіка й жінки, прояв материнської конкуренції під тиском патріархатного суспільства, дискус гендерного комунікативного розриву, урівняння й нейтралізація гендерних обмежень задля формування концепції цілісної людини тощо. Підсумовано, що складна історія жінок у староєврейському суспільстві віддзеркалює українську сучасність.
Вперше статтю було опубліковано тут.