16 серпня, 2022

Про авторку

Христина Семерин
Христина Семерин
Літературознавиця

Академічна дослідниця літератури, аналітикиня культури і медіа, журналістка. У 2021-му експертка Українського культурного фонду та експертка Українського інституту книги. З 2018-го року є редакторкою студентського альманаху «Геопоетичні студії». У 2020-му започаткувала академічний електронний журнал «Геопоетичні студії / Geopoetical Studies». З 2019-го року членкиня Української асоціації юдаїки. Працювала у регіональній журналістиці, викладала в університеті, розвивала креативне агентство, займалася SMM у кількох проєктах, мала наукову посаду в міжнародній команді з Голокост-освіти. Волонтерила у Червоному Хресті України та Українській благодійницькій мережі. Пише про жінок, гендерну рівність, літературу, єврейську культуру, суспільство, геноциди, культурну пам’ять, геопоетику, інфомедійну грамотність, науку й академічну доброчесність. Знедавна веде кулінарний блог.

Всі статті
Ромські жінки під час пандемії в Україні потерпають від злиднів, сегрегації та дискримінації
Пандемія поглибила проблеми з правами людини в Україні та світі. Особливо постраждали вразливі групи. Через карантин і ґендерну нерівність ромські жінки опинилися без роботи й засобів до існування, доступу до освіти, якісних медичних послуг. З безліччю домашніх обов’язків, а деколи й у чотирьох стінах із аб’юзером.
Гендерні виміри єврейської теми у поезії Лесі Українки
У статті проаналізовано поезію Лесі Українки, написану за єврейськими мотивами головно біблійної ґенези, у світлі імагології та гендерних студій.
Як зробити культурний проект гендерно збалансованим
Мануал для проєктних команд, менеджер/ок і куратор/ок.
Феміністичні проекції в поезії Зузанни Ґінчанки
У статті йдеться про окремі аспекти фемінного в текстах польсько-єврейської поетки Зузанни Ґінчанки, котрі доцільно визначати як феміністичні. Зокрема, проаналізовано символіко-метафоричне моделювання жіночого тіла, що нерідко здійснене через піднесення сексуальності, еротичні візії. Також увагу закцентовано на самоідентифікації Ґінчанки як універсальної людини без виокремлення жінки як Іншої. Окреслено процес поетичного визначення простору жінки, який співмірний зі встановленням її трансцедентної нескінченності.