Як зробити культурний проект гендерно збалансованим

Українські жінки, за даними ООН, у середньому отримують на чверть меншу зарплату, витрачають на 14 год у тиждень більше на неоплачувану доглядову працю, ніж чоловіки, страждають від ґендерно обумовленого насильства і вкрай недостатньо представлені в політиці, попри те, що становлять 54% населення.

Сьогодні ґендерний паритет є базовим правом людини відповідно до міжнародного права та ключовою цінністю демократичних країн. Проте, в нашому суспільстві запит на рівність досі парадоксально натикається на опір окремих консервативних груп усьому, що має будь-який лінгвістичний зв’язок із поняттям ґендеру. Це пролонговує нерозуміння тих соціальних значень і негативних наслідків, які тягне за собою тривала ситуація нерівності.

Український культурний фонд як одна з провідних культурних інституцій національного рівня наголошує на рівному доступі і рівних можливостях усіх людей, незалежно від ґендерних та інших особливостей. УКФ закликає враховувати принцип рівності жінок і чоловіків на всіх етапах: від написання проєктних заявках – до реалізації культурних ініціатив #запідтримкиУКФ.

МОВА МАЄ ЗНАЧЕННЯ

Урахувати принцип ґендерної рівності у проєкті означає звертати увагу до мови опису і комунікації. Як показує досвід, люди схильні недооцінювати опис проєкту, тож у заявках минулих років нерідко писана з цієї точки зору, абияк. Але «диявол ховається у деталях», тож свідомо чи несвідомо, мова проєктних заявок робить одні речі й людей видимими, а інших – невидимими, себто позбавляє їх соціального існування. Століттями жінки перебували в цьому невидимому, неозначуваному і неозначеному просторі. Сьогодні ж, коли ми говоримо про рівність, у сфері тексту вона стосується безпосередньо вживання ґендерно чутливої або ж ґендерно нейтральної мови, фемінітивів, нейтральної фахової лексики, грамотних означень і конструкцій без недоречних конотацій. Зокрема:

• На всіх етапах проєкту, починаючи від заявки, вживаємо фахову термінологію. Це золоте правило, щоб убезпечує від зайвих, дивних і незручних ситуацій.
• Вживаючи ґендерно чутливу мову, ми чітко розрізняємо жінок і чоловіків (скульптори і скульпторки). В інший спосіб питання рівності вирішує ґендерно нейтральна мова, де використовуємо нейтральні або описові конструкції, уникаючи акценту на статі (авторський колектив).
• Пам’ятаємо, що фемінітиви – не «вибрик», «спроба виділитися», «наслідок нічого-не-робіння» і, тим паче, не проблема чийогось незнання або смаку. Фемінітиви (культурологиня, заявниця, викладачка, мисткиня), як і маскулінативи (культуролог, заявник, викладач, митець) називають професії залежно від статі їх носіїв. Тож користуємося мовними засобами рівності.
• Уникаємо конструкцій на кшталт «наші прекрасні жінки», «дівчатка» або «слабка стать». Пишемо «жінки» і «чоловіки» або «люди», «аудиторія», «спільнота» тощо, де потрібно.
• У заявці і комунікаціях проєкту не дискримінуємо і не обмежуємо за статтю участь та можливий інтерес аудиторії. Наприклад, вишивання або кулінарія – це давно ніяк не «жіноча» справа, тож вчитися цього можуть рівною мірою і чоловіки, і жінки. Відкриваємо з УКФ ширші можливості, а не вганяємо людей у прокрустове ложе стереотипів.

Ось деякі конкретні поради:

І кілька прикладів із заявок проєктів, підтриманих УКФ у 2019 році:

РОЛІ І ОБОВ’ЯЗКИ: КІЛЬКІСТЬ (НЕ ЗАВЖДИ) ДОРІВНЮЄ ЯКОСТІ

Питання ґендерної рівності в культурному проєкті віддзеркалює реальна участь, тобто не кількісні, а якісні показники залученості жінок і чоловіків. Чимало команд у минулорічних проєктах технічно складалися з чоловіків і жінок навіть у пропорції 50:50 чи й більше у бік жінок. Але аналіз показує, що в них нерідко всі «керівні» ролі віддані чоловікам, а жінки виконували «обслуговувальні» (координаторка, бухгалтерка) або стереотипно «жіночі» (вихователька, вишивальниця). З досвіду визначимо декілька порад для майбутніх заявниць і заявників:

• Інтегруйте у проєктні команди і жінок, і чоловіків – різноманіття сприяє успіхові, розвиває культуру і суспільство. Дбайте про залученість на різних рівнях, щоб людина займала ту чи ту позицію ЛИШЕ через власні здібності й компетентність. А не через стать.
• Поміркуйте про фінансові плани свого проєкту, адже бюджет має підтримувати, а не заперечувати рівність і відповідати фактичним зусиллям та їх ринковій вартості незалежно від статі. Тобто зарплатня чоловіка і жінки на тій самій позиції має бути однаковою.
• Залучайте до своєї ініціативи експертне середовище, зокрема, консультуйтеся і в питанні ґендерної рівності, де необхідно. Пам’ятайте, що жінки і чоловіки однаково можуть бути експерт(к)ами в будь-якому питанні: знання і компетентність не залежать від статі.
• Остерігайтеся стереотипного розподілу завдань, бо від поділу на «жіночі» і «чоловічі» обов’язки користі буде мінімум, а шкоди – безліч (для всієї культурної сфери).
• Коли міркуєте про свою аудиторію, враховуйте якісні показники, а не статеву належність людей (тобто не варто у проєкті, який вважають стереотипно «жіночим», писати про обмеження «лише для жінок» і навпаки).
• Орієнтуйтеся у проєкті на факти і статистику про жінок і чоловіків у сфері культури, а не стереотипи, упередження, «власну думку».
• Проведіть попереднє ґендерне оцінювання, опитування, фокус-групи, експертні консультації, які дозволять зрозуміти очікуваний вплив проєкту на аудиторії жінок і чоловіків-стейкголдерів. Це не суперскладно і допоможе вдосконалити концепцію проєкту.
• Наприкінці реалізації проєкту зробіть аналіз за статево-ґендерним розподілом своєї аудиторії — усіх, хто відвідали захід, долучилися статтю (так звана «дизагрегація за статтю»). Подавати статистику, дизагреговану за статтю, важливо для кращого розуміння культурних тенденцій і проблемних ділянок у питанні рівності жінок і чоловіків. Тож це є крок для утвердження ґендерної рівності у сфері культури і креативних індустрій. Наприклад, колектив проєкту «Арт-програма Одеського міжнародного кінофестивалю “Новини культури”» використав простий інструмент, опублікувавши ґендерну статистику відвідувань офлайн-заходів на своєму сайті.

ЦІННОСТІ І ЗНЕЦІНЕННЯ: ЧОМУ ҐЕНДЕРНА РІВНІСТЬ ВАЖЛИВА ДЛЯ КУЛЬТУРИ

Третє, на чому маємо наголосити, – це ціннісний бік ініціативи. Ґендерна рівність сьогодні задекларована як ціль сталого розвитку ООН, один із п’яти галузевих пріоритетів для плану дій ЄС (The Work Plan for Culture 2019–2022), визнана Україною як компонент ратифікованих Загальної декларації прав людини, Конвенції про політичні права жінок, Конвенції про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок та інших численних документів. Включення ґендерної рівності до переліку цінностей, на яких базується конкретний культурний проєкт, – вимога часу. Адже саме в культурі існують давні і формуються нові (зокрема, й найжахливіші) стереотипи, суспільні звички й установки, «чоловічі» і «жіночі» ролі, тож саме культурні проєкти можуть змінити ситуацію на краще.

Повна заборона ґендерних стереотипів – це перша цінність, яку повинні дотримати автори і авторки проєктів, поданих на розгляд Українського культурного фонду. Як агресивні, так і «лагідні» стереотипи й сексистські заяви є однаково небезпечними: принижують половину населення України, обмежують доступність і розвиток культури, свободу вираження і можливості для особистого розвитку, соціокультурну інтеграцію людей і спільнот. Культурні ініціативи мають пропагувати толерантність, інклюзивність, рівність і мистецьку якість.

Ще один окремий акцент потрібно зробити на тематику проєктів. Тут самі проєкти більш промовисті. Наприклад, ініціативи, що досліджують тему славетного минулого України, епохи Київської Русі, різних аспектів національної історії, здебільшого упереджені і трактують історію як «справу чоловіків», де жінки у кращому випадку мають місце на кухні серед дітей. Саме так: подати у заявці на фестиваль реконструкції доби Київської Русі лише креслення чоловічого одягу і взуття, хоча визначати фестиваль для широкої аудиторії – це спосіб замовчання (навіть викривлення) національного минулого. Зайве говорити, що історична правда відрізняється від таких позицій (цікаве для себе можна про це почерпнути у статті Вероніки Пугач зі списку нижче). Деякі культурні проєкти надміру спираються на постулати релігії, що важко вітати у плюралістичному суспільстві. Тож знов-таки ця релігійна заангажованість переростає у ворожість до інакшості й сліпу віру у вроджені ролі та нерівність.

Ось як проєкти УКФ можуть якісно впливати на ґендерну рівність у сфері культури і креативних індустрій і, відповідно, поза ними, у суспільстві в цілому.

Сподіваємося, що з часом ці поради втратять актуальність, бо зникнуть проблеми, які вони покликані вирішувати. Поки що ж, пропонуємо особисто долучитися до створення комфортного, інклюзивного, вільного від упереджень простору культури і креативних індустрій в Україні за підтримки Українського культурного фонду.