16 липня, 2024

Уривок з книги Джека Голланда «Коротка історія мізогінії. Найдавніше упередження в світі»

29 квітня 2024
Поширити в Telegram
687

Придбати книгу Джек Голланд «Коротка історія мізогінії. Найдавніше упередження в світі» можна за посиланням

Хоча мізогінія є одним із найстійкіших упереджень, вона змінювалася і еволюціонувала протягом сторіч, пом’якшуючись або загострюючись під впливом панівних соціальних, політичних і передусім релігійних течій. Драматична трансформація в історії ненависті до жінок відбулася з поширенням християнства й утвердженням доктрини про первородний гріх.

Як пояснено в цій книзі, доктрина стала продуктом злиття в християнстві трьох потужних течій стародавнього світу: грецького філософського платонізму, юдейського патріархального монотеїзму та християнського одкровення, вираженого у твердженні, що Христос є Сином Божим, у якому втілився сам Бог і безпосередньо втрутився в людські справи. Це безпрецедентне зближення філософських, містичних та історичних тверджень допомогло створити потужне ідеологічне підґрунтя для найдавнішого у світі упередження, яке зробило саме зачаття гріхом — первородним гріхом. Жінку, навіть возвеличену в образі Діви Марії, водночас визнано відповідальною за вчинення цього гріха, за випадіння людини з досконалого стану благодаті з Богом у жах реальності буття.

Оповідь про те, як міг відбуватися цей подвійний процес дегуманізації — висхідний і низхідний — веде нас далеко за межі культу Діви Марії. По суті, це історія найдавнішого упередження. У тій чи іншій формі воно існувало протягом тривалих проміжків часу, виходячи, здавалося б, незмінним з катаклізмів, які поглинали імперії та культури і змітали інші способи мислення та відчуття. Воно зберігається навіть після філософських і наукових революцій, які, здавалося б, назавжди змінили наш погляд на світ. Коли соціальні та політичні потрясіння переформатували відносини між громадянами та державою, а демократії здолали олігархії та усунули від влади абсолютних монархів, це упередження повертається, щоби переслідувати наші ідеали рівності з наполегливістю примари, яку неможливо вигнати. Воно таке ж сучасне, як і найновіший порносайт, і таке ж старе, як сама цивілізація.

Адже ми є спадкоємцями давньої традиції, що сягає витоків великих цивілізацій минулого, які суттєво вплинули на нашу свідомість і витворили дуалізм, що лежить в основі наших зусиль, спрямованих на дегуманізацію половини людства. “Дуальність світу не піддається розумінню, — писав Отто Вейнінґер, австрійський мислитель 20 сторіччя і, можливо, останній західний філософ, який намагався виправдати мізогінію на філософських засадах, — це мотив гріхопадіння людини, первісна загадка. Це сплетіння вічного життя у тлінному бутті, невинного у винному”.

Осмислення історії цієї “загадки” може допомогти нам із розгадкою. Але щоби простежити її коріння, необхідно поглянути на те, що могло передувати. Якщо протягом сторіч жінки були об’єктом зневаги, то чи існувала жіноча історія до м. е. — до мізогінної ери? Ось у чому питання.

Це питання, у всякому разі, змусило замислитися багатьох, переважно феміністичних істориків і дослідників, які прагнули вийти за рамки традиційної історії жінок, що зводиться переважно до історії їхніх стосунків із чоловіками. Дійсно, з наукового погляду, до недавнього часу жінок розглядали так і майже ніяк інакше.

Історія була (і значною мірою залишається) “його історією” — історією впливу чоловіків на навколишній світ у всіх його складних аспектах: релігійному, політичному, військовому, соціальному, філософському, економічному, мистецькому та науковому. Багато хто, крім феміністок, характеризує історію, по суті, як продукт патріархального суспільства, у якому роль і внесок жінок применшується або ігнорується. Протягом усієї цієї історії мізогінія проявлялася по-різному в різні часи. Дійсно, для декого те, що ми називаємо історією, є лише казкою, яку хоче розповісти патріархат, а мізогінія — це його ідеологія — система переконань та ідей, яка має на меті пояснити домінування чоловіків над жінками.

Багато феміністок, невдоволених такою історичною формою утиску, звернулися до передісторії в пошуках полегшення і сконструювали далеке минуле, у якому превалював матріархат, а вищий статус, який він надавав жінкам, вочевидь захищав їх від зневаги, яка згодом затьмарила їхнє життя і спотворила те, як їх сприймають.

У тій чи іншій версії, починаючи з 19 сторіччя, матріархальна модель часом була надзвичайно привабливою для вкрай широкого кола осіб — від Фрідріха Енґельса та Зиґмунда Фройда до членів духовного феміністичного руху кінця 20 сторіччя. Її відстоювали такі серйозні науковці, як археологиня Марія Ґімбутас, і популяризували в таких бестселерах, як “Хто приготував Таємну вечерю: жіноча історія світу” Розалінди Майлз. Остання стверджує:

Бо на початку, коли людство постало з темряви передісторії, Бог був жінкою. І якою жінкою!.. Сила і центральне місце першої жінки-Бога є однією з найбільших таємниць історії.

Майлз наводить хронологію поклоніння Великій Богині (що прирівнюється до превалювання матріархальних суспільств) і стверджує, що “сакральний статус жіноцтва тривав щонайменше 25 000 років — деякі дослідники посувають цю дату ще далі, до 40 000 років або навіть 50 000 років. Фактично, на цьому етапі людської історії не існувало часу, коли жінка не була б особливою і магічною”.

Проблема полягає в тому, щоби знайти свідчення існування матріархату. Та навіть якби докази його існування були, це саме собою не змінило б того факту, що стосунки жінок із чоловіками визначають їхню роль в історії: матріархальна історія лише замінює підпорядковану роль на домінантну. Для більшої частини періоду, коли, як вважається, превалював матріархат, не існує письмових свідчень. Артефакти, на кшталт так званих палеолітичних Венер, які знаходили від півдня Франції до Сибіру, часто наводять як доказ широкого поклоніння Великій Богині. Однак, їх вкрай важко інтерпретувати. Для одних прихильників матріархальної інтерпретації вони є доказом благоговіння і вшанування жінок у той час; але інші інтерпретують фігурки як гротескні, що викликають не благоговіння і вшанування, а жах. Утім, навіть якби вдалося довести, що статуетки репрезентують культ Великої Богині, історія свідчить, що між поклонінням богині та високим соціальним статусом жінок немає обов’язкового зв’язку — культ Діви Марії, наприклад, був у розквіті в часи спалення відьом у Середньовіччі.

У Європі значно пізніше палеоліту, і лише звернувшись до кельтів, можна знайти докласичну культуру, яка пропонує певну текстову основу для тверджень про те, що до гегемонії греків і римлян в історії превалювала хоча б якась форма матріархату. Відповідні свідчення існують як у формі кельтських мітів і саг, так і в працях тогочасних греків і римлян про шокуючі, на їхню думку, свободи, які кельти надавали своїм жінкам.

Спокуса повірити в Аркадію, втрачений золотий вік, коли стосунки між чоловіками й жінками були безконфліктними, дуже сильна, але їй треба протистояти. Максимум, на що ми можемо сподіватися, в усякому разі, у кельтському суспільстві, — це свідчення більш збалансованих стосунків між статями. “Коротка історія мізогінії” покаже, що цю рівновагу було втрачено з розквітом Греції та Риму, і розгляне дуалізм, описаний Вейнінґером, який створили ці цивілізації. У цьому дуалізмі чоловіки були тезою, а жінки — антитезою.

У природі дуалізму (на відміну від діалектики) немає синтезу — статі приречені на вічний конфлікт. Жінки зіткнулися з цілою батареєю філософських, наукових і юридичних аргументів, спрямованих на те, щоби довести й кодифікувати їхню “вроджену неповноцінність” порівняно з чоловіками. Пізніше християнство додало ще й богословський аргумент, який мав такий потужний вплив, що його наслідки ми відчуваємо й сьогодні.

Розвиток ліберальної демократії в період після епохи Просвітництва став початком тривалої боротьби за політичну і правову рівність жінок. Але мізогінія ніколи не дозволяла прогресу стати на її шляху. Коли за політичною і правовою рівністю на Заході прийшла сексуальна революція, це викликало негативну реакцію як з боку фундаменталістських протестантів, так і з боку консервативних католиків. У багатьох країнах третього світу боротьба за права жінок загрожувала глибоко вкоріненим релігійним ідеям і соціальним звичаям. Кульмінацією став Афганістан під владою Талібану — держава, де придушення жінок було першочерговою метою. Жінок законодавчо усунули від суспільного життя, позбавивши їх базових прав — подібно до того, як нацистські Нюрнберзькі расові закони перетворили німецьких євреїв на безправних істот. Рідко, якщо взагалі коли-небудь ще, мета мізогінії — дегуманізувати половину людства — була виражена більш чітко.

Ненависть до жінок впливає на нас так, як не може жодна інша ненависть, тому що вона зачіпає наше внутрішнє “я”. Вона перебуває на перетині приватного і публічного світів. Історія цієї ненависті може зосереджуватися на її суспільних наслідках, але водночас вона дозволяє нам розмірковувати над тим, чому на особистому рівні складні стосунки чоловіка з жінкою дозволили мізогінії процвітати. Зрештою, такі міркування мають дати змогу нам побачити, як рівність між статями зрештою зможе викорінити мізогінію і покласти край найдавнішому упередженню у світі.

Придбати книгу Джек Голланд «Коротка історія мізогінії. Найдавніше упередження в світі» можна за посиланням

29 квітня 2024
Поширити в Telegram
687
Репліки Спільноти
Реплік ще немає, Ваша репліка може бути першою