6 жовтня, 2022

Шкільні конкурси краси: можливості чи обмеження?

31 серпня 2022
Поширити в Telegram
113
Олена Стрельник

Докторка соціологічних наук, гендерна дослідниця, авторка книжки «Турбота як робота: материнство у фокусі соціології» («Критика», 2017).

Олександра Козлова

Культурна діячка, активістка та копірайтерка. Студентка, досліджує вплив медіа на громадську думку.

«Дівчина має бути гарною» — цей припис супроводжує соціалізацію дівчат в Україні ледь не з народження. Попри вагомий поступ у напрямі забезпечення гендерної рівности в освіті, уявлення про фізичну привабливість як ідеал жіночности активно підтримують у дитсадках, школах, університетах. Серед поширених заходів у закладах освіти — конкурси краси, в основі яких — закріплення за дівчатами ролі «прекрасної половини людства».

З погляду законодавства, такі практики суперечать статті 21 Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок та чоловіків», відповідно до якої навчальні заклади забезпечують: підготовку й видання підручників, навчальних посібників, вільних від стереотипних уявлень про роль жінки і чоловіка, а також виховання культури гендерної рівности.

Базова, формально закріплена функція освітніх закладів — навчання, її прописано в офіційних документах. Водночас дитсадок, школа й університет формують певний світогляд через систему неписаних, неофіційних правил і цінностей, що їх транслюють у навчальному просторі й освітньому процесі.

Шкільні конкурси краси зміцнюють стереотипи про роль дівчат і жінок у суспільстві. Якби за конкурсами краси, що їх організовують у школах, справді стояло бажання пропагувати цінності рівности серед молодих дівчат, то чому б не перестати оцінювати їх за зовнішніми характеристиками?

Чому дівчата беруть участь у конкурсах краси?

Краса — суб’єктивне поняття, але, схоже, в суспільстві йому надають величезного значення, надто коли йдеться про дівчат і жінок. Учені з університету Айови дослідили антропометричні дані і рівень доходів 2383 осіб віком 18–65 років. Результати засвідчили наявність співвідношення між параметрами росту, тілобудови й рівнем доходу жінок і чоловіків. Для чоловіків ключовим виявився зріст: у вищих на зріст чоловіків вищий і рівень доходу. Натомість для жінок таким показником стала вага: зайва вага знижує рівень річного доходу на 934 долари при збільшенні індексу маси тіла на одиницю. Схоже, фізична привабливість — справді один із чинників життєвого успіху. І дівчата міцно засвоюють це в процесі соціалізації.

Участь у конкурсі краси цілком може бути формою самовираження, самоствердження дівчини, сприяти формуванню навичок публічних виступів, самопрезентації тощо. Припускаємо, частина дівчат охоче бере в них участь, адже загалом до цих конкурсів ставляться прихильно, тому участь у них забезпечує дівчатам схвалення з боку ровесників, учительства, батьків, допомагає підвищити самооцінку. На перший погляд, ніхто не залишається без нагороди: здебільшого усі учасниці отримують різні титули на зразок «Міс посмішка», «Міс елегантність, «Міс грація» і так далі, але головний титул — «Міс школи» — дістається лише одній учасниці. Що при цьому відчувають ті, хто не здобули перемогу? Анастасія, нині студентка, ділиться своїми спогадами про це. Вона говорить про відчуття сорому, порожнечі і злості: «Я плакала — мені дуже важко було пережити програш».

«Свято краси, грації й вишуканости»

Пошуковик на запит «шкільний конкурс краси» видає 199 тис. результатів. Зміст шкільних конкурсів краси загалом типовий, чимало готових сценаріїв можна знайти на методичних сайтах для освітянства. Ось кілька фрагментів сценаріїв шкільних конкурсів «Міс школи» або повідомлень про їх проведення на шкільних сайтах, де наголошується саме на привабливій зовнішності й інших аспектах жіночности.

«Візитка» мала назву «Прокинулась, одягнулась, посміхнулась і пішла прикрашати світ собою…».

«Жіноча врода здатна розтопити кригу в людських серцях, зробити їх добрішими й чуйними, допомогти забути про будні, постійні проблеми та перенестися в якийсь інший світ, який даруватиме тільки усмішку й любов. Конкурсна програма складалася з кількох етапів: “Візитівка”, “Конкурс пісні”, “Танцювальний конкурс” та “Дефіле у вечірніх сукнях”. Усім учасницям потрібно було здивувати, зачарувати й показати себе у всій красі».

«ВЕДУЧИЙ. А до речі, кажуть, що наші дівчата — найкрасивіші дівчата в світі. Це правда?

ВЕДУЧА. Ну, звичайно! Хіба ти сумніваєшся? Вони найкрасивіші, найрозумніші, найпривабливіші, найталановитіші, найчарівніші… справжні принцеси.

ВЕДУЧИЙ. І дійсно, яка маленька дівчинка не мріє стати принцесою? Напевно, так само мріяли стати принцесами й наші конкурсантки, які вже стали майже дорослими!»

«На заході конкурсантки демонстрували гарні вбрання й зачіски, свої таланти та вміння триматися на сцені. Головним з усіх випробувань став дизайнерський конкурс, де дівчата продемонстрували власноруч змайстровані сукні з газет, поліетиленових пакетів та інших підручних матеріалів».

Норма про фізичну привабливість дівчат і певні маркери «жіночности» транслюється і в численних заходах, рекомендованих навіть для дитсадків. Наприклад, окремі розробки пропонують провести конкурс «Коса — дівоча краса». Виникає риторичне питання, що робити дівчаткам із коротким волоссям. Однак зведення ролі дівчат-учасниць суто до параметрів привабливости, очевидно, сприймається вже дещо критично, тому нерідко такі змагання називаються «Конкурс краси і талантів».

Та хай там як їх називають, проблеми залишаються. 1. Ці конкурси насправді не мають прозорих і об’єктивних критеріїв оцінювання. 2. Вони закріплюють уявлення про те, що передусім краса, грація і жіночність — важливі риси дівчат.

Погляньмо критично на результати конкурсів краси будь-якого рівня — від світового до шкільного. Здається, жодного разу в змаганнях такого типу не перемагала дівчина або жінка, яка не відповідала б типовим стандартам краси: струнка фігура, довге волосся, правильні риси обличчя, зріст і т. д. Чи можете ви згадати зі свого шкільного дитинства, щоб у конкурсі «Міс школи» перемагала дівчина, яка носить окуляри, з коротким волоссям, повненька, із шрамами на обличчі чи з іншими особливостями «нестандартної» зовнішности або загалом «нежіночна» на вигляд. Найпевніше, така дівчина навряд чи перемогла б, навіть якби наважилася взяти участь у конкурсі.

Про це нам розповіла Єлизавета, яка в 16 років брала участь у шкільному конкурсі краси. На її думку, найбільша проблема таких змагань — те, що зазвичай у кандидатки висувають «обраницю класу», яка вважається найгарнішою дівчиною за загальноприйнятими стандартами краси. «При цьому коли людина намагається подати креативніший чи сміливіший образ і висунути свою кандидатуру, вона може сумніватися в собі. Коли я хотіла виступити на такому конкурсі у своєму образі вампірки, дехто наді мною просто посміявся». Ліза розповідає, що для цього неформального образу на конкурсі вони з мамою пошили червоно-чорний костюм, у Лізи було яскраво пофарбоване волосся й пірсинг. Звичайно, у конкурсі вона не перемогла.

«Ми оцінюємо не тільки красу»: подивімося на конкурси уважніше

Читаємо на сайті однієї школи, де проводили конкурс краси і грації «Міс Україночка», «щоб обрати найкрасивішу, найталановитішу, найелегантнішу ученицю. Журі, як правило, складається з тих, хто по-справжньому цінує вроду і талант, бо оцінюється не лише зовнішність, а й розум та моральні якості дівчат». Як об’єктивно і справедливо можна оцінити розум, талант і тим паче моральні якості конкурсанток?

Завдання для оцінки інтелекту й інших чеснот переважно шаблонні або покликані закріпити додаткові стереотипи про ролі дівчат. Нерідко в одному комплекті з конкурсами краси подається ще одна роль дівчини й жінки — обслужувальна. Ось, скажімо, фрагмент сценарію конкурсу краси для дівчат 9–11 класів під назвою «Краса врятує світ». Один з етапів конкурсу називається «Кулінарний шедевр», його супроводжує таке пояснення: «Кожна з дівчат — майбутня господиня... Справжня господиня повинна вміти не лише смачно готувати, а й знати секрети кухні».

Анастасія ділиться спогадами про те, які завдання дівчата мали виконати для того, щоб виграти. «У мене було завдання в школі — почистити картоплю так, щоб була нерозривна ця смужечка картопляної шкірки. У кого довша, та й виграла. Ми знали про цей конкурс і готувалися».

За лаштунками шкільних конкурсів краси

Поки вчительська і батьківська спільноти справді не бачать нічого поганого в тому, щоб дівчатка прагнули до ідеальних, модельних образів жіночности, реальність трохи інакше. Вона ближча до такої, яку можна побачити в кліпі відомої співачки Бейонсе на композицію «Pretty Hurts». За сюжетом головна героїня бере участь у конкурсі краси. Вона намагається привітно всміхатися суддям, звабливо дефілювати на сцені, а за кулісами страждає від булімії й необхідности постійно вдосконалювати зовнішній вигляд. У фіналі, попри болісні старання, героїня так і не здобуває бажаний титул «Королеви краси».



Кліп Beyonce на трек “Pretty Hurts”

Результати соціологічного опитування в межах проєкту «Здоров’я та поведінкові орієнтації учнівської молоді» (2014, Інститут соціальних досліджень імені О. Яременка) показали, що кожна четверта школярка старшого віку обмежує себе в харчуванні з метою схуднути. Статистики поширености розладів харчової поведінки, як-то анорексії, в Україні немає, але західні дослідження свідчать, що це майже винятково проблема дівчат і молодих жінок. Переважно це наслідок гендерної норми про привабливість і доглянутість (або принаймні прагнення бути привабливою) як неодмінний атрибут жіночности.

По-друге, краса і зовнішність — не просто суб’єктивні й соціально сконструйовані характеристики, на них ще зазвичай дуже важко вплинути. Як наслідок, маємо проблеми із самооцінкою в молодих дівчат та невпинну конкуренцію в спробах мати кращий зовнішній вигляд. А зовнішній вигляд дівчат і жінок є і буде важливим доти, доки цьому надаватимуть значення. У цьому контексті хочеться згадати про недавню прем’єру — серіал «Моя улюблена Страшко». Це адаптація колумбійської теленовели «Я — негарна Бетті». За сюжетом таких фільмів у кінці головну героїню часто «прикрашають». Та якщо в нашому суспільстві справді цінують моральні якості людини, а не її зовнішність, то який сенс у таких трансформаціях? Чи існує хоча б одна популярна кінострічка, у якій так само «прикрашали» б хлопця?


Ірина Поплавська в образі головної героїні «Моя улюблена Страшко»

То як повинні почуватися дівчатка, котрі не вписуються в типові стандарти краси і навіть можуть зазнавати через це булінгу? Одна з відповідей освітянства, яку ми почули, — дівчина може реалізуватися в інтелектуальному напрямі. Проте будьмо відверті: чи часто учениці, особливо в підлітковому віці, користуються популярністю в школах тільки завдяки своїм інтелектуальним здібностям?

Опір та інші цінності

На власному досвіді ми зіткнулися з неприйняттям критики шкільних конкурсів краси під час обговорення цієї теми зі шкільним учительством, де переважна більшість — жінки. Імовірно, це складник ширшої тенденції, коли розмови на тему гендерної рівности чи феміністична критика індустрії краси сприймаються в дусі «феміністки забороняють жінкам бути привабливими». Краса і жіночність можуть бути важливими складниками гендерної ідентичности багатьох жінок, отож критичні міркування про конкурси краси можуть сприйматися як певне її підважування чи навіть загроза. І це слід ураховувати в комунікації цієї теми із суспільством узагалі та з учительською спільнотою зокрема.

Ми не закликаємо забороняти конкурси краси в школах і тим паче не критикуємо дівчат, які беруть у них участь, але пропонуємо хоча б почати дискусію на цю тему. Спробуймо критично й відверто подивитися на їхню суперечливу роль у житті дівчат і жінок. Напевно, передусім варто спитати самих дівчат і створити таку атмосферу, щоб почути різні думки?

Додамо, що шкільні конкурси краси — це не тільки про об’єктивацію дівчат і про закріплення гендерних стереотипів. Це ще й про конкуренцію та змагальність, які в межах нашої освітянської традиції сприймаються як неодмінна запорука життєвого успіху.

Поговоримо й про інші цінності, що їх мають розвивати в собі не лише дівчата. Якщо говорити про ціннісні орієнтації підлітків, ми згадуємо приклад однієї німецької школи, куди їздила за програмою обміну Олександра, одна із співавторок цієї статті. Вона побачила там стенд із фотографіями учнів і учениць — в Україні так відзначають переможців олімпіад на «дошці пошани». А на цьому стенді в німецькій школі висять фото тих, до кого завжди можна звернутися по допомогу. Їх обрали інші учениці й учні школи шляхом анкетування: їх просили обрати найдоброзичливіших товаришів і товаришок, готових завжди підтримати і допомогти.

Конкурси краси — це не тільки про конкуренцію й несправедливе оцінювання. Це ще й можливий крок до формування ненависти до власного тіла. Тому чи не краще привчати дівчат до самоповаги, здорового прийняття себе, любови до свого тіла та до солідарности з іншими дівчатами, а не до змагання з ними, особливо в ситуаціях, коли об’єктивна й чесна перемога апріорі неможлива?

31 серпня 2022
Поширити в Telegram
113
Репліки Спільноти
Реплік ще немає, Ваша репліка може бути першою