310 
Друга частина «мовчазної» серії від Creative Womеn Publishing — «Про що він мовчить». Це п’ятдесят дуже різних історій від авторів-чоловіків, об’єднаних лише одним — щирістю, чесністю та відвертістю.
Ця книжкова серія цікава мені тим, що сприйняття двох частин абсолютно різне. Коли я читала «Про що вона мовчить», то розуміла багатьох героїнь, могла уявити, крізь яку призму вони бачать світ, як саме суспільство тисне на них. Так, жінки мають дуже різні досвіди, але перед нами часто схожі труднощі.
Коли ж читаєш такі самі справжні історії від чоловіків і про чоловіків, це зовсім інша призма, інші вимоги й рамки, інші суспільні ролі. Мені було справді цікаво прочитати ці відверті послання в щирих історіях. Такі дві збірки — буквально можливість для жінок і чоловіків спробувати зазирнути в найдальші закутки душі одне одного. Це дуже корисно, адже не завжди є сили розказати щось таке потаємне особисто — написати часто простіше, ніж розповісти. Тому я вірю в щирість і потрібність таких збірок. Ці історії не здаються штучними, вони відчуваються справжніми.
У книжці зібрано розповіді про дуже різні життєві випробування: боротьбу із суспільними очікуваннями й неможливість вписатися в чиїсь рамки, про батьківство, стосунки з жінками й чоловіками, пошук себе і «своєї зграї», ставлення до тіла й зовнішности. Є тут і жорсткі історії про залежності. І це дуже сильно, як на мене, — наважитися розказати на сторінках книжки про такі складні, суперечливі і травматичні сторони свого життя. Цієї теми в «Про що вона мовчить» я не пам’ятаю.
Важливе розуміння, яке для мене ще раз підтвердила збірка «Про що він мовчить»: суспільне «Будь мужиком» справді тисне на хлопців, змушує відмовлятися від справжніх почуттів і бажань, прикидатися, підлаштовуватися, бо чоловікові ж не належить бути емоційним чи ніжним. А це природна частина кожної людини незалежно від статі — проявляти емоції, радіти, плакати, бути ніжними і потребувати людського тепла. Постійний тиск на хлопчиків з дитинства і вимога відповідати одному-єдиному образу зрештою призводять до токсичної маскулінности.
«Про що він мовчить» вийшла вже після початку повномасштабного вторгнення. У ній є дуже важливий у сучасних реаліях розділ «Велика війна». Шість історій, автори яких пішли воювати, пережили окупацію або намагалися врятувати рідних. У жодній з них немає місця сліпій героїзації, але скрізь є люди — чоловіки зі своїми почуттями, мріями і страхами. Це справді важливий пласт досвідів для нашого суспільства, і його не можна лишати поза увагою. Я була б рада, якби таке доповнення з’явилося в наступних виданнях збірки історій від жінок.
Кожна історія в книжці унікальна: і сюжетом, і стилем. Дехто з авторів краще володіє словом, бо професійно працює з текстами, в інших же ці розповіді більше нагадують сповідь. Тому й сприймаються вони по-різному: одні легше, інші важче, а в якісь просто важко повірити.
Важливо, що така збірка з’явилася. Я вірю: що більше буде таких проєктів, де чоловіки щиро розповідатимуть про свій досвід, то дедалі менше людей плекатимуть гендерні стереотипи. Адже якщо хлопці зростатимуть у здоровому суспільстві без рамок «справжнього чоловіка», то й до жінок вони ставитимуться на рівних, підтримуючи їхнє прагнення до гендерної рівности.
Токсична маскулінність підгодовує патріархат і насилля. Вона точно не потрібна нашому суспільству.
Збірка «Про що він мовчить». — К.: Creative Womеn Publishing, 2022.
Анотація: Збірка «Про що він мовчить» — це особисті історії, які руйнують стереотипи, показують очікування від чоловіків з боку суспільства і розвінчують міф про «справжнього чоловіка». Це розмови на кухні, відверті роздуми про важливе, можливість озвучити те, про що завжди мовчав. Чоловіки, це книжка про вас і для вас. Жінки, це книжка про те, про що ви точно запитували чи хотіли б дізнатися у чоловіків.
