Про книжку «Українські жінки в горнилі модернізації»
Як багато ми знаємо про жінок в українській історії? Зовсім мало. Імена найвідоміших діячок зі шкільних підручників можна перерахувати на пальцях. А сáме вивчена в школі історія формує базові знання про те, як розвивалася наша країна. І вона залишає осторонь половину суспільства. Тому мені так сподобалася книжка «Українські жінки в горнилі модернізації», адже ця збірка історичних статей показує жіночий бік історії на різних етапах становлення української нації.
У книжці одинадцять розділів про одинадцять важливих періодів. Починаючи з кінця ХІХ століття і становища жіноцтва серед селян до повоєнних репресій та жінок-політув’язнених у таборах ГУЛАГу.
Ця книжка — справжній скарб для початку подорожі в наше минуле. Минуле, у якому було багато боротьби за рівні права, за визнання жінок, за майбутнє країни. Жінки брали активну участь у подіях на кожному етапі становлення нації: ініціювали спочатку освітні, а згодом політичні рухи, були учасницями обох світових воєн, боролися в лавах УПА, відбували суворі покарання за протистояння радянській окупаційній владі.
Статті написали різні авторки-історикині. Серед них і відомі мені раніше (Оксана Кісь, Олена Стяжкіна), і нові імена. Одні розділи читалися легше, інші було важче сприймати через насичений фактами науковий стиль.
Уже з перших сторінок я відзначала цікаві моменти, до яких обов’язково повертатимуся, щоб освіжити їх у пам’яті. Наприклад, про унікальний жіночий звичаєво-правовий інститут, який вирізняв українок на тлі матеріальної безправности жінок у більшості європейських народів. Йдеться про материзну — власність, яка переходила з покоління в покоління винятково по жіночій лінії. Я вперше почула це слово, а це ж надзвичайно цікавий факт із минулого!
Не менш цікаво було зрозуміти, як жіночим питанням маніпулювали більшовики, намагаючись зміцнити свою владу. У цьому розділі розповідається, зокрема, про 8 Березня та його еволюцію від дня боротьби за права жінок до свята жінок і весни. Викорінити цю радянську традицію із суспільної свідомости й нині дуже важко. А недавня пропозиція скасувати 8 Березня взагалі як «радянський рудимент» засвідчує, що багато людей не розуміють справжнього походження і значення цього дня. Чому так сталося — якраз і демонструє стаття про радянський режим.
У той-таки період тривала боротьба в підпіллі, в лавах УПА. І там теж було багато жінок. Крім своїх обов’язків як членкинь УПА, вони ще й доводили всім, що можуть працювати нарівні з чоловіками, що гідні довіри. Жіночий досвід — це цілий пласт історії українського підпілля. І знову ж таки, що ми про це знаємо?
Окремі теми досі залишаються малодослідженими і складними для історичних розвідок. Особливо, за словами авторок, це стосується Голодомору та жіночого досвіду перебування під нацистською окупацією. Зважаючи на жорстокість радянської влади та стигматизацію тем жіночого досвіду й тілесности, дуже мало хто наважувалися говорити про пережите. Та попри це авторки статей знаходять уривки зафіксованих дослідниками спогадів.
Чому так важливо окремо досліджувати жіночий бік історії в ці періоди? Бо вона була іншою, суттєво відмінною від чоловічої. Інший соціальний статус, інші обов’язки роблять багато досвідів чоловіків зовсім не схожими на пережите жінками.
Ви коли-небудь звертали увагу на те, що як символ трагедії української нації під час Голодомору найчастіше зображують жінку? На меморіалах представляють виснажене жіноче тіло, а в літературі описують жаскі картини доведених до відчаю матерів. Прочитавши про це, я замислилася, що це справді так. Про Голодомор пише Оксана Кісь, і у своїй статті вона докладно пояснює чому так.
Загалом статті цієї авторки в книжці мені сподобалися найбільше. Вони легко читаються і водночас насичені цікавими історіями. Помітно, як глибоко авторка досліджує питання жіночої історії українок. До речі, саме вона упорядниця цієї збірки.
Дуже рекомендую «Українські жінки у горнилі модернізації». Нехай ця книжка і вам відкриє інший бік української історії. Бік, про який потрібно говорити більше, адже внесок жінок у становлення української нації величезний. Кожна з нас нині стоїть на цьому підмурівку, який десятиліттями зводили українки, виборюючи свої права.
Українські жінки в горнилі модернізації / Упорядниця Оксана Кісь. — Х.: Книжковий клуб «Клуб сімейного дозвілля», 2017.
Анотація: Процеси модернізації стрімко увірвалися в розмірене життя українських жінок кінця ХІХ століття, радикально змінюючи їхні соціальні ролі, повсякденне буття, систему цінностей, світогляд, сфери діяльности. Де були і що робили жінки у вирішальні моменти історії України? Як вели себе під час примусової колективізації? Як переживали нацистських окупантів? Чи боролися з радянською владою в національному підпіллі? Як здолали Голодомор? Що для них означало «бути жінкою» в ті часи? Війна спонукала українок відчути себе громадянками, взяти до рук зброю, стати пліч-о-пліч з чоловіками в боротьбі за нове життя. Але ролі жінок того часу виходили далеко за рамки шаблонного набору «жертва, героїня або зрадниця».