41 
Орієнтовний час завершення війни росії проти України, як і остаточні підсумки разом із сумою збитків, залишаються туманними на початку 2025 року. Проте фактична рання відбудова розпочалася навесні 2022-го після деокупації перших окупованих територій (Київщини). Уже влітку 2022 року міркування щодо можливої загальної відбудови видавалися на часі, і в липні у Швейцарії відбулася Луганська конференція, присвячена нарисам перших планів відновлення. План відновлення України[i], презентований на ній, серед основних принципів передбачає «нарощування справедливого добробуту» та «відбудову кращого, ніж було». Згодом відбулися ще дві конференції в межах того самого треку: в 2023-му у Лондоні та в 2024-му у Берліні.
Передусім варто зазначити, що відбудова й запобігання подальшим руйнуванням через підсилення можливостей України для самозахисту (як через збройну допомогу міжнародних партнерів, так і через розвиток і зміцнення власних оборонних спроможностей у найширшому сенсі слова) мають бути і фактично є паралельними процесами. Високоточний захист тилу та підсилення лінії фронту запобігають не тільки втраті людських життів, а й руйнуванню будівель, господарств, цілих громад, налагодженого способу життя; водночас повторні влучання в уже відбудовані місця обнуляють ресурси, вкладені у відбудову. Будь-яка відбудова має перебувати на фундаменті найміцнішого з можливих захисту.
Загальною проблемою є й те, що необхідність значних витрат як на відбудову в значенні системних змін, так і на відбудову в прямому значенні відновлення зруйнованої інфраструктури може призвести до скорочення бюджетного фінансування соціальних послуг або ж до скорочення самих послуг. Хоча повністю уникнути цього, ймовірно, не вдасться, варто уникати підходів, які ґрунтуються на самій лише економічній доцільности, не ставлячи в центр людину. Підсилити дохідну частину бюджету тут можна зовнішньою фінансовою підтримкою і конфіскованими російськими активами, а також пріоризацією політик зростання зайнятости серед груп, вразливих до безробіття: жінок, переселенців чи ветеранів. Разом із тим численні дослідження[ii] показують позитивний ефект прямих грошових виплат для переміщених осіб, а також для спільнот, уражених бідністю та природними катастрофами. Тепер в Україні також розглядають варіант фінансових компенсацій для людей, які зазнали втрат через війну[iii].
Зафіксувавши ці два моменти як необхідні передумови, перейдемо до гендерних аспектів питання.
Гендерна рівність у державних стратегіях відновлення
У Плані відновлення 2022 року немає згадок про гендерну рівність, вона з’явилася на цьому шляху пізніше. У вересні 2023-го відбувся запуск і презентація Платформи забезпечення гендерного мейнстримінгу та інклюзії у відновленні. Вона задумана як дорадчий орган при Комісії з питань координації взаємодії органів виконавчої влади щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків та ставить перед собою завдання скоординованої співпраці державних структур, громадянського суспільства, представників бізнесу та міжнародних організацій щодо включення принципу гендерної рівности й інклюзії у процес відновлення України. Координують Платформу віцепрем'єр-міністерка з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України Ольга Стефанішина і Урядова уповноважена з питань гендерної політики Катерина Левченко[iv]. Протягом першого року своєї роботи Платформа підготувала Десять кроків для гендерно-інклюзивного відновлення України[v]. В межах Платформи також діє Координаційна панель громадянського суспільства — сукупність неурядових організацій, які виконують консультативну роль.
На Міжнародній конференції з питань відновлення України в 2024 році також було оголошено про створення Альянсу з гендерно відповідального та інклюзивного відновлення України, який об'єднує уряди, міжнародні фінансові інституції, агентства ООН і ЄС, бізнес та організації громадянського суспільства. Зокрема, туди ввійшли Асоціація жінок-юристок України «ЮрФем» та Центр «Жіночі перспективи»[vi].
Гендерно специфічний вплив війни
Війна по-різному впливає на чоловіків і жінок. Мовиться не лише про державні мобілізаційні заходи, спрямовані переважно на чоловіків. Відповідно до Третьої оперативної оцінки збитків і потреб до 2024 року, підготовленої Світовим банком, Урядом України, ЄС та ООН і прийнятої як дорожня карта для роботи Альянсу, гендерно специфічний вплив війни містить, зокрема, такі проблеми:
- жіноче безробіття (станом на квітень 2023 року 72% безробітних становили жінки);
- виконання жінками неоплачуваної хатньої роботи на 16 годин на тиждень більше, ніж чоловіками (притім що чоловіча залученість суттєво збільшилася);
- ризики гендерно зумовленого насильства (далі – ГЗН): сексуальне насильство, пов’язане з війною, торгівля людьми та насильство з боку інтимного партнера;
- недостатня кількість послуг для постраждалих від ГЗН;
- незалученість жінок у планування й ухвалення рішень у питаннях гуманітарного реагування та відновлення, притім що фактично вони відіграють тут ключову роль;
- збільшення вразливости при поєднанні жіночого гендеру зі старшим віком, інвалідністю, фактом переселення[vii].
Разом із тим окреме місце в оцінці присвячене проблемам ветеранів, і ці проблеми, хоч це й не зазначене в документі, теж мають виражений гендерний вимір: суттєва більшість військовослужбовців і чинних або майбутніх ветеранів є чоловіками.
Також очікується, що стратегії відновлення будуть враховані у наступному Національному плані дій на виконання резолюції Ради Безпеки ООН 1325 «Жінки, мир, безпека» на період до 2025 року. Резолюція Ради Безпеки ООН 1325 «Жінки, мир, безпека», що є обов’язковою для виконання державами-членкинями ООН, передбачає відновлення стабільного миру як одного зі своїх чотирьох «стовпів». З метою виконання порядку денного «Жінки, мир, безпека» на національному рівні держав-членкинь заохочують до ухвалення національних планів дій. Перший НПД 1325 був ухвалений в Україні в 2016 році і став першим в історії Резолюції національним планом дій, ухваленим під час війни. У 2020 році був ухвалений другий НПД на період до 2025 року, тепер починається робота над третім — на 2026–2028 роки. Робота над планом триває по вертикалі Урядової уповноваженої з гендерної політики.
Урядова уповноважена з гендерної політики Катерина Левченко
Попри таке розлоге стратегування, не всі аспекти відновлення можна назвати такими, що успішно відбуваються в гендерно чутливий спосіб. Хоча відновлення асоціюється з відбудовою фізично знищених будівель, варто пам’ятати, що постраждалими від війни є насамперед люди і що саме на добробуті населення України мають бути зосереджені будь-які програми. Тож у цьому тексті я докладніше зупинюся на трьох сферах: ветеранській політиці, допомозі постраждалим від сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом (далі – СНПК) та питанні економічної спроможности жінок у зв’язку з викликами війни.
Ветеранська політика
Наскрізною темою відновлення є політика реінтеграції ветеранів і ветеранок до мирного життя. Частина з них матиме важкі форми інвалідности та ймовірну непрацездатність, частина буде готова повертатися на ринок праці одразу або за деякий час після демобілізації. Попередня оцінка кількости ветеранів і ветеранок становить 5 мільйонів осіб[viii], проте ця цифра може збільшитися через загальну невизначеність щодо перебігу й тривалості воєнних дій.
У Третій оперативній оцінці збитків і потреб до 2024 року окреслені різні проблеми ветеранів, серед яких, зокрема, складність масштабування чинних ветеранських пільг та послуг на очікувану кількість ветеранів[ix]. Враховуючи велику кількість бенефіціарів і бенефіціарок таких послуг і програм, як уже наявну, так і прогнозовану, доцільно було б здійснювати відхід від системи ветеранських просторів та інших спеціалізованих закладів у напрямку того, щоб будь-яка державна, комунальна чи громадська установа могла бути інклюзивною щодо ветеранських потреб і запитів. Для ветеранок доступ до програм та послуг може бути додатково ускладненим гендерними стереотипами й невірою у те, що жінка може брати участь у бойових діях[x]. Важливо скорочувати гендерний розрив у доступності таких послуг і програм, зокрема робити послуги доступними для жінок із дітьми, або ж заохочувати чоловіків до звернення по психологічну допомогу[xi]. Однак поки що нема комплексної оцінки того, наскільки значним є такий розрив і чи має він тенденцію до скорочення.
Гендерно чутливе відновлення має також враховувати той факт, що гендерованим є й досвід членів родин ветеранів, зокрема родинний догляд ветеранів, які демобілізувалися через важкі поранення чи травми. Якщо більшість таких ветеранів є чоловіками, то більшість їхніх партнерок, які здійснюють догляд і / або одноосібно годують родину, є жінками; а інфраструктурні труднощі отримання належного медичного і побутового догляду призводять до того, що за «лаштунками» такого поранення чи травми приховано надзвичайно багато неоплачуваної доглядової праці дружини або матері[xii].
Протягом тривалого часу Міністерство у справах ветеранів не мало підготовленого чіткого документа, який би давав розуміння державної політики щодо ветеранів і ветеранок та їхніх сімей, її цілей, завдань та індикаторів виконання. Натомість таку концепцію підготували громадські організації[xiii]. Лише 29 листопада 2024 року Кабінет Міністрів схвалив Стратегію ветеранської політики на період до 2030 року і затвердив операційний план заходів щодо її реалізації у 2024–2027 роках[xiv]. Утім і ця стратегія є гендерно «сліпою», не відображаючи реальної різниці між чоловічими й жіночими досвідами. Отже, перспективи гендерної рівности у ветеранських справах залишаються туманними.
Сексуальне насильство, пов’язане з конфліктом
За визначенням, яким користується Організація Об’єднаних Націй, сексуальне насильство, пов’язане з конфліктом (СНПК), є формою гендерно зумовленого насильства: зґвалтування, сексуальне рабство, примус до проституції, примусова вагітність, примусовий аборт, примусова стерилізація, примусовий шлюб, а також будь-яка інша форма сексуального насильства порівнянної тяжкості, вчиненого проти жінок, чоловіків, дівчат або хлопців, яка напряму чи опосередковано пов’язана з конфліктом[xv]. Фактично в контексті воєнних дій, окупації, полону в принципі не може мовитися про добровільну згоду на сексуальні стосунки, оскільки всі ці ситуації за визначенням є важкими формами примусу. Міжнародний кримінальний трибунал щодо колишньої Югославії в справі проти Драголюба Кунараца, Радомира Ковача і Зорана Вуковича в 2002 році ухвалив рішення, що сам факт перебування жінки в полоні трьох згаданих осіб є достатньою підставою вважати, що добровільна згода на секс із ними не могла бути дана навіть за відсутності спротиву з боку постраждалої[xvi]. Підхід до визначення сексуального насильства, заснований на відсутности активної згоди, згодом застосували кримінальні законодавства різних країн світу, зокрема й Україна з 2019 року.
Міжнародний кримінальний трибунал щодо колишньої Югославії
Дослідники вказують на те, що постраждалими від сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом, можуть бути (і часто є) не лише жінки та дівчата, але й чоловіки та хлопці. Проте існують певні гендерні відмінності в баченні цього питання. Ті ж самі правники можуть мати несвідоме упередження щодо того, що лише жінки і дівчата зазнають СНПК, а у випадку чоловіків і хлопців таке насильство кваліфікується радше як тортури чи жорстоке поводження, що є неточним і затьмарює аспекти шкоди, пов’язані з сексом чи сексуальністю, а також призводить до некоректної кримінальної кваліфікації в справі. Крім того, самі постраждалі чоловіки і хлопці можуть не мати адекватного вокабуляру для вираження того, що з ними відбулося, або можуть самі не розглядати насильство над собою як сексуальне[xvii].
Факти сексуального насильства щодо жінок та чоловіків з боку збройних структур російської федерації, а також колаборантів[xviii], засвідчені в Україні неодноразово, і громадські організації та благодійні фонди надають допомогу багатьом постраждалим. Ба більше, експертки переклали українською Кодекс Мурад[xix] — документ, ініційований єзидською правозахисницею Надею Мурад, який встановлює мінімальні стандарти безпечного та етичного збору інформації про СНПК.
Надя Мурад
Утім політика допомоги постраждалим від СНПК має бути більш довготривалою, аніж це може реально забезпечити громадський сектор, оскільки, як показує практика, такі постраждалі можуть вперше звертатися по допомогу лише через місяці чи роки після злочину[xx].
21 листопада 2024 року був ухвалений законопроєкт про статус постраждалих від СНПК[xxi]. Цей законопроєкт визначає порядок ухвалення рішень про визнання особи постраждалою або членом сім'ї загиблої постраждалої особи, регулює захист прав і особистих даних таких осіб, фіксує основні принципи реалізації права на невідкладні проміжні репарації, а також пропонує створити Фонд виплати невідкладних компенсацій постраждалим від сексуального насильства, пов’язаного зі збройною агресією рф проти України. Пілотний проєкт надання проміжних репарацій для постраждалих уже розпочався. Активно звертаються по допомогу не тільки жінки, а й чоловіки. За даними Офісу Урядової уповноваженої з гендерної політики станом на 13 січня по репарації звернулися 646 осіб, з них 377 чоловіків, 255 жінок, 12 дівчат і 2 хлопці. В межах проєкту вже виплачені репарації 432 особам, з них 240 чоловікам, 184 жінкам, 1 хлопцеві та 7 дівчатам[xxii]. Однак реальна кількість постраждалих набагато більша[xxiii].
На відміну від ветеранської політики в питанні допомоги постраждалим від СНПК держава обрала проактивний підхід, проте реальна допомога може розтягтися на десятиліття. З урядової статистики помітно, що чоловіки дещо частіше звертаються по репарації та отримують їх, проте через вказані труднощі як із загальною оцінкою кількості актів насильства, так і з точністю такої оцінки щодо чоловіків невідомо, наскільки такі пропорції відповідають реальному гендерному співвідношенню між постраждалими.
Економічна спроможність жінок
Економічна спроможність цивільного населення є ключовою компонентою обороноздатності держави та відновлення. Необхідність фінансування відбудови як у широкому, так і вузькому значенні слова вимагає чималих бюджетних і позабюджетних видатків, що, натомість, неможливе без економічно спроможного населення. Враховуючи те, що значна кількість людей, переважно чоловіків, перебуває в лавах Сил оборони України і є «видатковою статтею бюджету», а ще багато хто загинув, потрапив у полон чи повернувся з фронту зі значною втратою працездатності, економічне навантаження на цивільне населення, зокрема жінок, зростає.
Утім, за даними дослідження «Виклики розширення прав і можливостей жінок на ринку праці і в підприємництві в умовах повномасштабної війни та гендерно відповідального відновлення України», в 2023 році порівняно з 2021роком рівень зайнятості жінок знизився.
Руйнування й економічні втрати внаслідок повномасштабного вторгнення сприяли зростанню неформальної зайнятості жінок, особливо на умовах самозайнятості в сільському господарстві. Стрімко зріс (удвічі) гендерний розрив у оплаті праці: із 16,7% у 2021 році до 41,4% у 2023 році. Дослідження також вказує на те, що центральною проблемою консервування гендерної нерівности економічних можливостей на ринку праці України є глибока диференціація галузевої та професійної спеціалізації. Притім через гендерно-асиметричну мобілізацію чоловіки на ринку праці є «дефіцитними», а жінкам важко посісти їхні місця — як через стереотипи безпосередньо, так і через додаткове навантаження доглядовою роботою та іншими викликами війни, а також через брак освіти і досвіду в кваліфікованих специфічно чоловічих галузях, у які не можна перекваліфікуватися швидко, зокрема інженерно-технічних[xxiv]. Але навіть на тих підприємствах, які декларують готовність брати на роботу жінок і самостійно їх навчати, можуть виникнути труднощі. Приміром, у липні 2023 року виник скандал через те, що керівний співробітник КП «Київський метрополітен», яке відкрито запросило жінок на навчання з подальшим працевлаштуванням, прямо сказав кандидаткам, що «жінка не здатна залізти в кабіну» і «вся ця ідея з набором жінок — політична»[xxv].
Тільки в листопаді 2024 року Кабінет Міністрів затвердив експериментальний проєкт щодо організації професійного навчання жінок для працевлаштування у сферах, де вони були традиційно недостатньо представлені. Мовиться про робітничі професії, в яких жінки зможуть стати електромонтерками, майстринями з монтажу та обслуговування систем відновлюваної енергетики, слюсарками, трактористками, фрезерувальницями і так далі. Навчання жінок здійснюватиметься на замовлення роботодавця, який бере на себе зобов’язання працевлаштувати їх після завершення навчання[xxvi]. На короткотривалі й довготривалі ефекти від реалізації цього проєкту доведеться зачекати.
Висновки
Реальність відновлення в Україні така, що воно відбувається повільно і потребує значних зусиль та коштів, як і спеціальної уваги до гендерної чутливости в цьому процесі. І хоча на урядовому рівні інтенція робити відновлення гендерно чутливим присутня, на рівні окремих секторів чи окремих міністерств ситуація вимагає значного втручання гендерної експертизи та гендерних політик. Ту саму ветеранську політику розробляли надзвичайно повільно, зрештою, вона все одно виявилася гендерно «сліпою»; політику роботи з постраждалими від СНПК важко оцінити через надзвичайну закритість теми, а підсилення економічної спроможности жінок триває дуже повільно, стикаючись зі значною кількістю труднощів і стереотипів.
Фото: Данило Павлов / The Ukrainians, ICTY staff / Wikipedia, Mustafa Yalcin/Anadolu Agency/Getty Images
Література
[i] Національна рада з відновлення. План відновлення України. Липень 2022. https://cdn.prod.website-files.com/625d81ec8313622a52e2f031/62c19ac16c921fc712205f03_NRC%20Ukraine%27s%20Recovery%20Plan%20blueprint_UKR.pdf
[ii] Give Directly https://www.givedirectly.org/research-at-give-directly/
[iii] Статус переселенця має стати підставою для отримання відшкодування від РФ – Жолнович // УКРІНФОРМ. 20 серпня 2024. https://www.ukrinform.ua/rubric-society/3897092-status-pereselenca-mae-stati-pidstavou-dla-otrimanna-vidskoduvanna-vid-rf-zolnovic.html
[iv] Кабінет Міністрів України.
Розпочала роботу «Платформа забезпечення гендерного мейнстримінгу та інклюзії у відновленні». 19 вересня 2023. https://www.kmu.gov.ua/news/rozpochala-robotu-platforma-zabezpechennia-hendernoho-meinstryminhu-ta-inkliuzii-u-vidnovlenni
[v] Український жіночий фонд. 10 кроків для гендерно-інклюзивного відновлення України. https://uwf.org.ua/wp-content/uploads/2024/09/uwf_flyer_10steps_2024_ukr_printe.pdf
[vi] ООН в Україні. За потужної підтримки урядів, агенцій ООН, приватного сектору та громадянського суспільства започатковано Альянс з гендерно відповідального та інклюзивного відновлення в Україні. 12 червня 2024. https://ukraine.un.org/uk/271438-за-потужної-підтримки-урядів-агенцій-оон-приватного-сектору-та-громадянського-суспільства
[vii] The World Bank, the Government of Ukraine, the European Union, the United Nations. Third Rapid Damage and Needs Assessment (RDNA3) February 2022 – December 2023. February 2024. https://ukraine.un.org/sites/default/files/2024-02/UA%20RDNA3%20report%20EN.pdf
[viii] Після війни в Україні буде близько 5 мільйонів ветеранів – експерти // УКРІНФОРМ. 18 квітня 2024. https://www.ukrinform.ua/rubric-society/3853958-pisla-vijni-v-ukraini-bude-blizko-5-miljoniv-veteraniv.html
[ix] The World Bank, the Government of Ukraine, the European Union, the United Nations. Third Rapid Damage and Needs Assessment (RDNA3) February 2022 – December 2023. February 2024. https://ukraine.un.org/sites/default/files/2024-02/UA%20RDNA3%20report%20EN.pdf
[x] Марценюк, Тамара, та ін. "Невидимий батальйон 2.0": повернення ветеранок до мирного життя. – К., 2019. https://drive.google.com/drive/folders/1Mo6lkspO6l6ij_loeJxLGaqQ4Ilbkeei
[xi] Гриценко, Ганна, та ін. Рекомендації щодо скорочення гендерного розриву у доступності послуг для ветеранської спільноти – К., 2021. https://sss-ua.org/wp-content/uploads/2023/06/recom_gend.pdf
[xii] Полек, Тіна, та ін. За лаштунками турботи: близькі ветеранів та доглядова праця. – К., 2023. https://www.pryncyp.com/wp-content/uploads/2024/02/turbota.pdf
[xiii] Костина, Івона, та ін. Концепція політики щодо ветеранів та їхніх сімей. Експертні рекомендації до формування оновленої державної політики щодо ветеранів та їхніх сімей. К., 2023. https://www.pryncyp.com/wp-content/uploads/2024/01/veteranpolicy.pdf
[xiv] Кабінет Міністрів України. Розпорядження від 29 листопада 2024 р. № 1209-р «Про схвалення Стратегії ветеранської політики на період до 2030 року та затвердження операційного плану заходів з її реалізації у 2024–2027 роках» https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1209-2024-р#Text
[xv] Handbook for United Nations Field Missions on Preventing and Responding to Conflict-Related Sexual
Violence. 2020. https://www.un.org/sexualviolenceinconflict/wp-content/uploads/2020/06/2020.08-UN-CRSV-Handbook.pdf
[xvi] How Does Law Protect in War? ICTY, The Prosecutor v. Kunarac, Kovac and Vukovic. https://casebook.icrc.org/case-study/icty-prosecutor-v-kunarac-kovac-and-vukovic
[xvii] Oosterveld, Valerie. Sexual Violence Directed Against Men and Boys in Armed Conflict or Mass Atrocity: Addressing a Gendered Harm in International Criminal Tribunals. / Journal of International Law and International Relations, Law Publications, 109, 2014. https://ir.lib.uwo.ca/cgi/viewcontent.cgi?article=1109&context=lawpub
[xviii] Затримання Дениса Куликовського з тюрми «Ізоляція»: нові факти // Радіо Свобода. 30 грудня 2021. https://www.radiosvoboda.org/a/kulykovskyi-rozsliduvannia/31631769.html
[xix] Кодекс Мурад українською. https://www.muradcode.com/ukrainian
[xx] Сисак, Ірина. «Вона навіть не знає, скільки чоловіків її ґвалтували»: 303 факти сексуального насильства, зумовленого війною // Радіо Свобода. 19 червня 2024. https://www.radiosvoboda.org/a/v-ukrayini-zafiksovano-303-fakty-seksualnoho-nasylstva-zumovlenoho-viynoyu/32999415.html
[xxi] Верховна
Рада України. Проект Закону про статус осіб, постраждалих від сексуального насильства, пов’язаного зі збройною агресією Російської Федерації проти України, та невідкладні проміжні репарації https://itd.rada.gov.ua/billInfo/Bills/Card/42862
[xxii] Урядова уповноважена з ґендерної політики Катерина Левченко https://www.facebook.com/GovernmentCommissionerforGenderPolicy/posts/pfbid0R9TkCDxvqpJXZJX7GjVXq8ngY565fhEgPXCxDyB5LmCL6ZyMTyPK5GDn2pbvm1Ztl
[xxiii] Кількість постраждалих від сексуального насильства, повʼязаного з конфліктом, може бути в 10 разів більшою від офіційної статистики. // Ukraine Media Center. 16 жовтня 2024. https://mediacenter.org.ua/uk/kilkist-postrazhdalih-vid-seksualnogo-nasilstva-pov-yazanogo-z-konfliktom-mozhe-buti-v-10-raziv-bilshoyu-vid-ofitsijnoyi-statistiki/
[xxiv] Виклики розширення прав і можливостей жінок на ринку праці і в підприємництві в умовах повномасштабної війни та гендерно відповідального відновлення України https://drive.google.com/drive/u/0/folders/102hIAHBXybXNgvecL0TDQtGPqM_txApt
[xxv] Кадакова, Катерина. «Жінка не здатна залізти в кабіну». Кандидатка на посаду машиністки розповіла, як намагалась влаштуватися у метро // Divoche. Media. 3 липня 2024. https://divoche.media/2024/07/03/zhinka-ne-zdatna-zalizty-v-kabinu-kandydatka-na-posadu-mashynistky-rozpovila-iak-namahalas-vlashtuvatysia-u-metro/
[xxvi] Шурмакевич, Віра. Уряд затвердив проєкт, у межах якого українки опановуватимуть "нетипові для жінок" професії // Українська правда. Життя. 15 листопада 2024. https://life.pravda.com.ua/society/uryad-zatverdiv-proyekt-u-mezhah-yakogo-ukrajinki-opanovuvatimut-cholovichi-profesiji-304870/
