Про авторку

Пропонуємо вашій увазі п’ять тез із третього Феміністичного діалогу «Феміністична солідарність без колоніалізму», який відбувся в листопаді 2022 року. У діалозі взяли участь керівниця експертного ресурсу «Гендер в деталях» Тамара Злобіна та соціологиня й гендерна дослідниця Ганна Гриценко. Короткі тези за результатами діалогу підготувала Ірина Дєдушева.

Чи вільний фемінізм від імперіалізму? Як дивляться на своїх сестер з інших країн західні феміністки? Чи існує порозуміння між українським і російським фемінізмом? Зрештою, які є постколоніальні клопоти, як ми бачимо самі себе та чи виробляємо власну критику і знання?

Тема трансгендерности широко дебатується у фемінізмі, зокрема в сучасному українському. Серед феміністок є різні позиції, аж до категоричного несприйняття самого цього явища, тоді як трансгендерні жінки заявляють своє право називатися не лише жінками, а й феміністками. Ця стаття містить стислий огляд теоретичних засад, на яких ми можемо обговорювати трансгендерність, та розповідає про історію конфліктів у фемінізмі навколо цього питання.

Чи можуть порнографія і БДСМ бути феміністичними? Чи можна довіряти згоді жінок у цих сферах, а чи ця «згода» — наслідок відсутности вибору? Сьогодні ставлення до порнографії, проституції, БДСМ розділяє українських (і не тільки) феміністок на протилежні табори. Ця стаття — про дійових осіб обох таборів, відомі дослідження й перипетії «сексуальних воєн» та про ключові теорії, які стали їхнім підґрунтям.

Фемінізм критикує війну як всуціль патріархальне явище, наслідок маскулінної боротьби за владу й територію. В ідеальному феміністичному світі воєн не мало би бути. Цей текст написано на сьомому році війни, яку Російська Федерація веде проти України, і в ньому окреслено та проаналізовано відмінне ставлення до війни українських феміністок. Позиція «війна — це чоловічі іграшки, мілітаризм — це погано» у випадку України дуже спрощена і надзвичайно ризикована, і цей текст покликаний це довести.