7 
ЗМІСТ
Вступ
1. Волонтерський рух як реалізація стратегії всеохопної оборони
1.1. Роль волонтерського руху як складника всеохопної оборони
1.2. Шляхи підсилення волонтерського руху як складника всеохопної оборони
2. Жінки в цивільній обороні
2.1. Цивільна готовність тилу та роль жінок у ній
2.2. Створення єдиної системи цивільної оборони
3. Доглядова праця співробітниць критичної інфраструктури
3.1. Виклики поєднання критичної та доглядової праці
3.2. Підтримка співробітниць критичної інфраструктури, що виконують вдома доглядову працю
4. Жінки та військова служба
4.1. Бар’єри, які стримують жінок від вступу на військову службу
4.2. Рекомендації з подолання бар’єрів, що стримують жінок від вступу на військову службу
5. Гендерна чутливість державних оборонних комунікацій
5.1. Образ жінок у державних оборонних комунікаціях
5.2. Підсилення гендерної чутливості державних комунікацій у сфері оборони та військового рекрутингу
6. Місцеве самоврядування як складник всеохопної оборони
6.1. Роль місцевого самоврядування у виконанні функцій всеохопної оборони
6.2. Конкретизація ролі місцевого самоврядування у питаннях всеохопної оборони
7. Порядок денний 1325 як складник всеохопної оборони
7.1. Проблеми впровадження порядку денного 1325 на місцевому рівні
7.2. Підсилення локалізації НПД 1325
8. Технологізація війни та розширення економічних можливостей жінок
8.1. Можливості для жінок у галузі новітніх військових технологій
8.2. Розширення економічних можливостей жінок у галузі новітніх військових технологій
9. Висновки та рекомендації
Ідея проєкту «Гендерний підхід в контексті всеохопної оборони» належить філософині Тамарі Злобіній, керівниці ГО «Експертний ресурс Гендер в деталях». Натхненна всеохопною обороною Швеції (Sveriges totalförsvar — стратегією залучення всього шведського суспільства до подолання безпекових викликів), Тамара вирішила вивчити шведський досвід, дослідити детальніше, які саме елементи всеохопної оборони вже застосовуються в Україні, та застосувати до українського контексту гендерний підхід.
Актуальність всеохопної оборони в Україні очевидна: перемога України у війні вимагає проведення реформ у сфері оборони та пошуку новаторських рішень у цивільному житті, які сукупно забезпечать стійку і комплексну безпекову стратегію. В умовах постійних атак РФ на цивільне населення, дефіциту кадрів у війську та загальної ресурсної асиметрії питання безпеки країни не може обмежуватися лише військовим складником.
В обраних для проєкту «Гендерний підхід в контексті всеохопної оборони» сферах досліджень — волонтерський рух, доглядова праця, жінки в армії, жінки в цивільній обороні, економіка, місцеве самоврядування, інформаційна політика — дослідниці пропонують рішення, що синергетично підсилюють стійкість суспільства в тилу та його оборонні можливості на фронті. Зокрема, гендерна чутливість військових комунікацій впливає на темпи долучення жінок до армії, що, разом із подоланням інших бар’єрів, дозволяє асиметрично долати дефіцит військових кадрів. Заходи із цивільної готовності тилу здійснюються волонтерськими організаціями, на які, своєю чергою, впливають умови, в яких існує волонтерський рух, та працівницями критичної інфраструктури, а на якість та кількість їхньої роботи впливає розширення інфраструктури доглядової праці. Економічне уповноваження жінок у галузі новітніх військових технологій дозволяє перекрити дефіцит кадрів у переважно чоловічих професіях в тилу, що утворився за рахунок мобілізації чоловіків, та дозволяє підсилити забезпечення війська новітніми технологічними засобами. Органи місцевого самоврядування реалізують Національні плани дій з виконання резолюції Ради Безпеки ООН «Жінки, мир, безпека» та разом з волонтерськими організаціями та органами критичної інфраструктури підсилюють безпеку і цивільну готовність на місцях. Підсилення кожного із цих складників окремо підсилює тил і/або фронт, а підсилення всіх їх разом може дати довготривалий і всеохопний ефект зміцнення суспільної стійкості. Сукупно, застосування гендерного підходу до всеохопної оборони підвищить ефективність обороноздатності через збільшення внеску жінок у зміцнення безпеки країни.
Проведені у рамках проєкту вісім дослідницьких робіт показали, що всеохопна оборона в Україні існує «явочним порядком», здійснюється стихійно і децентралізовано, що дозволяє їй гнучко реагувати на виклики війни. Попри цей позитивний бік справи, є і негативний: ця стихійність існує несистемно і ресурсно залежить сама від себе, від солідарності людей, які самі потребують солідарності. Рекомендації досліджень, окрім конкретних кроків, адресованих різним акторам на центральному та місцевому рівнях, включають у себе наміри розробити стратегію всеохопної оборони в Україні та інтегрувати стихійні зусилля в єдину систему, інституційно та ресурсно стійку, проте без втрати гнучкості та швидкості реагування.
