7 АНОТАЦІЯ
Дослідження аналізує, як особливості української правотворчості та практики впровадження нормативних актів впливають на досягнення цілей державних планів. Предметом аналізу є Національний план дій з виконання резолюції Ради Безпеки ООН 1325 «Жінки, мир, безпека» на період до 2025 року. На цій основі окреслено перспективи розроблення та впровадження українського аналогу шведської концепції всеохопної оборони. Питання забезпечення колективної стійкості в кризу потребує правового оформлення та співпраці тріади влада-громадськість-бізнес, тому обмеження і сприятливі фактори реалізації діючого програмного документу, які відмічаються в звіті, стануть в нагоді для розбудови системи всеохопної оборони.
Ключові слова: всеохопна оборона, правотворчість, порядок денний «Жінки. Мир. Безпека», державна програма, органи місцевого самоврядування, коаліції 1325
ЗМІСТ
АНОТАЦІЯ
ЗМІСТ
АБРЕВІАТУРИ
СТИСЛИЙ ОГЛЯД
ВСТУП
Методологія
Контекст дослідження
РОЗДІЛ 1. РЕАЛІЇ РОЗРОБКИ ТА ВПРОВАДЖЕННЯ ЗАКОНОДАВЧИХ АКТІВ ТА ДЕРЖАВНИХ ПРОГРАМ НА ПРИКЛАДІ НПД 1325 «ЖІНКИ. МИР. БЕЗПЕКА»
1.1. Ініціація і підготовка
1.2. Розробка і затвердження
1.3. Виконання
1.4. Контроль, моніторинг, оцінка
ВИСНОВКИ
РЕКОМЕНДАЦІЇ
Рекомендації Парламенту України
Рекомендації центральним органам виконавчої влади
Рекомендації органам місцевого самоврядування
Рекомендації сектору безпеки і оборони України
ПОСИЛАННЯ
ДОДАТКИ
Додаток А. Цикл прийняття та реалізації Закону в Україні
Додаток Б. Цикл розробки та реалізації державних програмних документів
Додаток В.
Кейс Коаліції 1325-Закарпаття з виділення фінансування на ОПД 1325
СТИСЛИЙ ОГЛЯД
Дослідження присвячене оцінці спроможності розробки й реалізації наскрізних міжвідомчих програмних документів (на прикладі НПД 1325 «Жінки, мир, Безпека») в контексті концепції всеохопної оборони. Мета роботи — виявити ключові обмеження та успішні практики впровадження НПД 1325 (в т.ч. на місцевому рівні), проаналізувати механізми прийняття рішень і координації на центральному та місцевому рівнях та визначити роль ОМС у реалізації плану, використовуючи шведський досвід всеохопної оборони як порівняльну рамку для оцінки ефективних підходів до планування, залучення стейкхолдерів і підзвітності.
Загалом дослідження підтвердило, що Україна до початку повномасштабного вторгнення мала значний прогрес у галузі гендерної рівності. Водночас виявлено численні бар’єри реалізації програм на місцевому рівні. Наприклад, проаналізовано, що державні політики (в т.ч. НПД 1325) стикаються з перешкодами під час реалізації на місцях. Встановлено також роль фінансування — програми з чітко виділеними коштами мають вищі шанси на ефективну реалізацію, а відсутність фінансування спричиняє формальний підхід. Ці узагальнені результати визначили основні напрямки проблематики (локальні бар’єри, роль ресурсів, взаємодія з громадянським суспільством) для подальшого детального аналізу.
Дослідження охоплює такі ключові напрями:
1. Законодавчі та концептуальні засади, що включає аналіз концепції всеохопної оборони в Швеції (цілі, пріоритети, інститути координації) та порівняння з українськими стратегіями. Зокрема, вивчено, як у Стратегії національної безпеки України формулюється залучення суспільства до оборони, і яким чином НПД 1325 доповнює цей підхід через ґендерну перспективу. НПД 1325 як державний програмний документ має на меті створити умови для рівної участі жінок і чоловіків у подоланні конфліктів, відновленні та реагуванні на безпекові виклики.
2. Процес розробки та затвердження НПД 1325. В дослідженні висвітлено історію ініціативи (роль жіночих ОГС, міжнародних організацій), вибір координуючої структури, аналіз процесу формування та погодження плану (зокрема, участі донорів, наявності даних та індикаторів).
3. Залучення зацікавлених сторін з числа громадськості, місцевої влади, бізнесу та сектору безпеки і оборони до розробки та реалізації документу. Досліджено шляхи комунікації між ОГС, органами місцевого самоврядування (ОМС), центром і громадою, а також роль українсько-шведського досвіду мережування та коаліцій (наприклад, Коаліції «1325 Закарпаття»). З’ясовано, що на практиці залученість громад є обмеженою, часто в усталеній практиці домінує вертикальна постановка задач «зверху вниз»,коли завдання визначаються на вищому рівні, а на місцях переважає виконання «для звітності». Також бракуєкомандної взаємодії, орієнтованої на суспільно-корисний результат, і в реалізації НПД 1325 на місцевому рівні домінує формальний підхід.
4. Локалізація та виконання плану. Описано етапи — створення обласних планів дій (для усіх областей це було обов’язковим) та впровадження на рівні громад (добровільно). Зокрема, проаналізовано, що ОПД 1325 часто були сформовані без реальної адаптації до регіональних особливостей. Виявлено численні бар’єри виконання ОПД 1325: бюрократія (централізованість управління), кадровий дефіцит на місцях, недостатність стратегічного планування в громадах, проблеми координації між департаментами, відсутність фінансування, дублювання функцій між програмами, слабка комунікація тощо.
5. Фокус на вразливих групах і гендері. В дослідженні підкреслено увагу до цільових груп НПД 1325 (жінок, ВПО, ветеранів та інших). З’ясовано, що охоплення цих груп є ключовою метою НПД 1325, але в локальній імплементації це часто зводиться до формальних заходів, та обмежене недостатнім ступенем планування та фінансування.
6. Роль фінансів і ресурсів. В дослідженні оцінюється вплив бюджетного забезпечення на ефективність. Зокрема, експертки відзначали, що цільове фінансування заходів НПД 1325 (на державному чи місцевому рівні) суттєво підвищує ймовірність їх реалізації.
7. Шведський досвід як уроки для України. Порівнюються українські практики з досвідом Швеції (напрямки руху гендерної рівності, ролі неурядових організацій у виконанні Резолюції РБ ООН 1325).
Аналіз результатів дослідження дає підстави зробити такі загальні висновки. По-перше, державні політики на зразок НПД 1325 зіштовхуються з численними бар’єрами при впровадженні на місцевому рівні. Саме локальні фактори (відсутність ресурсів, бюрократичні перепони, низька мотивація виконавців тощо) створюють найбільші труднощі для виконання програм. По-друге, дослідження підтверджує, що наявність бюджетних коштів суттєво підвищує якість реалізації планів: програмні документи з чітко визначеним фінансуванням мають значно вищі шанси на успіх, ніж ті, що не забезпечені фінансами. По-третє, залучення громадських організацій (зокрема жіночих) може частково компенсувати обмеження ресурсів і спростити виконання міжвідомчих документів. Однак на практиці місцева влада часто розглядає співпрацю з ОГС швидше як додаткове навантаження, ніж як партнерське рішення.
Нарешті, дослідження засвідчило, що традиційна управлінська культура в органах державної влади й органах місцевого самоврядування (успадкована від радянських підходів) ускладнює впровадження наскрізних стратегій. У результаті питання гендерного мейнстримінгу та пов’язані з ними ініціативи (як-от НПД 1325) залишаються непріоритетними.
Таким чином, дослідження демонструє, що для успішної локалізації концепції всеохопної оборони з урахуванням гендерного підходу органам державної влади та ОМС потрібно посилити фінансове й кадрове забезпечення та розвинути міжвідомчу співпрацю. До практичної реалізації планів слід активніше залучати мешканців громад, ОГС та бізнес. Окремо важливо підвищувати пріоритетність гендерних питань у системі безпеки.
Дослідження реалізовано ГО «Експертний ресурс Гендер в деталях» в межах проєкту «Гендерний підхід в контексті всеохопної оборони», на кошти гранту «Найкращі практики шведського гендерного підходу як інструмент розширення можливостей українських жінок для впровадження сталих реформ і сприяння євроінтеграції України», за фінансової підтримки Шведського інституту, у партнерстві зі Шведським міжнародним ліберальним центром.
Проєкт взорується на практики гендерного підходу у системі всеохопної оборони Швеції та є першою в українському контексті спробою вивчити можливості впровадження в Україні стратегії всеохопної оборони за шведським зразком, з одночасним урахуванням гендерного підходу, в таких секторах як економіка, доглядова праця, армія, цивільна оборона, урядування, інформаційна політика, волонтерський рух.
Авторка ідеї і керівниця проєкту — кандидатка філософських наук, голова ГО «Експертний ресурс Гендер в деталях» Тамара Злобіна.
Менторки проєкту і рецензентки аналітичних звітів:
Докторка соціологічних наук Олена Стрельник.
Гендерна експертка Ганна Гриценко.
Менеджерки проєкту: Альона Грузіна, Галина Репецька.
