23 вересня, 2019

«Сільські жінки успішні – через підтримку розвитку сімейного фермерства та кооперації»

2 вересня 2019
331

Комісія ООН з питань статусу жінок у 2018 році на зустрічі у Нью Йорку була зосереджена на  темі "Виклики та можливості досягнення гендерної рівності та розширення можливостей сільських жінок та дівчат". Чому ж сільські жінки стурбували міжнародну спільноту? Невже є якісь особливості їхнього становища?

Читайте також:

Що ж в Україні?                                                             

Кожна третя жінка в Україні мешкає в сільській місцевості, та із них:

  • 32% не мають доступу до питної води вдома (ПРООН, 2015);
  • 36% жінок у сільських районах не беруть участі в прийнятті рішень у своїх громадах (ПРООН, 2015). На сьогодні, серед голів ОТГ лише 16% жінок;
  • 48% жінок, які мешкають у сільській місцевості, не мають доступу до медичних послуг (Світовий Банк, 2016);
  • 67% жінок у сільській місцевості не мають доступу до мережі Інтернет вдома (ПРООН, 2015).

Комісія визнає, що сільські жінки та дівчата стикаються з різними та перехресними формами дискримінації. Відповідні рекомендації щодо становища сільських жінок Комітет направив у Заключних зауваженнях.

Які умови у сільських жінок? 

  • Низький статус через постійну гендерну дискримінацію в сільському суспільстві та гендерні стереотипи, де жінки, як правило, вважаються непридатними до лідерства, а також відсутність суспільної підтримки жінок коли вони претендують на таке лідерство. Хоча говорять, що жінки очолюють сім'ю чи "утримують банк" сімейного бюджету, переважно рішення приймають чоловіки (фокус-групи Донецька та Луганська області у липні 2018 року: щодо землі та техніки - володіють та приймають рішення чоловіки, лише у 14% жінки володіли землею. Щодо тварин, особливо дрібних – переважно володіють жінки, однак в анкетах зазначили, що рішення приймають спільно із чоловіком);
  • Обмежена можливість працювати чи розвивати підприємництво через нерівномірне навантаження та роботу жінок по догляду за дітьми та старшим поколінням. Інфраструктура соціальних послуг практично відсутня;
  • Брак ресурсів через економічну залежність від чоловіків або очільників родини (батько). Дочки рідко розглядаються як майбутні власники фермерського господарства. Банки не бачать сільських жінок як надійних клієнтів для бізнесу, інвестиційних кредитів. А отже, переважна більшість технологічних операцій робиться жінками вручну та щодень: доїння корів, напування птиці, обробіток овочів та ін. (Фокус-групи Дніпропетровська, Запорізька, Херсонська, Донецька, Луганська області; пробне опитування щодо збереження локальних порід у Закарпатській області). Чоловіча праця здебільшого механізована або наймана, особливо у сезон (посів, обробіток та збір урожаю);

  • Низька самооцінка та відсутність досвіду менеджменту у жінок. Навчання дуже зрідка або зовсім не проводиться у селах, часто дуже теоретичні підходи селяни не асоціюють зі своїми щоденними потребами;
  • Недостатнє спілкування жінок-фермерок між собою або підприємцями з питань бізнесу, відсутності нетворгінгу або наставництва. Є декілька організацій, але вони на рівні сільської місцевості недостатньо представлені.

Як кооперативи і сімейне фермерство сприяють покращенню становища сільських жінок?

Кооперативи як форми організації можуть допомогти подолати бар'єри у доступі сільських жінок і чоловіків до ринків збуту через поєднання економічних інтересів:

  • відкриття доступу до ринкової інформації;
  • об'єднання ресурсів та покращення позицій у переговорному процесі за рахунок колективних дій;
  • кооперативи сприяють досягненню соціальних та економічних цілей, можуть використовуватися для проведення тренінгів для сільського населення щодо сучасних технологій сільського господарства.

На основі цінностей самопомочі, незалежної відповідальності, справедливості та рівності, кооперативи діють чесно, відкрито та з соціальною відповідальністю шляхом об'єднання ресурсів. Таке середовище ідеально підходить для покращення прав та можливостей сільських жінок. На жаль, навіть сьогодні гендерні упередження та дискримінація зберігаються і в Україні, особливо враховуючи сільський контекст. На Закарпатті, навіть при спадкуванні майна рідні батьки запишуть на зятя, «бо як сусіди скажуть, що він в приймах» (опитування, серпень 2108 року). Ми бачимо багато жінок, коли кооператив знаходиться на стадії початку, навіть у членстві. Але сучасне законодавство містить багато обмежень для кооперативів розвиватися – генерувати прибуток та інвестувати.

Саме тому потрібно розвивати сімейне фермерство, що є ефективним механізмом розвитку підприємництва жінок, механізації ручної праці та інвестування у власне виробництво. За такого підходу міняються гендерні ролі в родині – гнучкий розподіл обов’язків, бо доїльним апаратом може вже подоїти чоловік; міняється також і взаємовідносини чоловіка і дружини як співвласників ферми – правовий аспект. Через підтримку канадського проекту Розвитку молочного бізнесу в Україні ми бачимо, що на таких фермах на 20% знижується жіноча ручна праця та зростає рентабельність, зокрема молочної сімейної ферми, до 40%.

Що потрібно сільським жінкам у кооперації та фермерстві?

  • Здійснення моніторингу державних та обласних програм щодо розвитку сільськогосподарського сектору, та як вони впливають на жінок та чоловіків (доступність).
  • Моніторинг впливу аграрної та земельної реформи в Україні на доступ і контроль жінок до землі.
  • Залучення жіночих формальних та неформальних організацій, кооперативів у доступі до інформації та формування обласних програм з розвитку АПК.
  • Підтримка особистих селянських господарств, зокрема у створенні міні-ферм; сприяння підприємництву у сільській місцевості враховуючи види економічної активності жінок: програми фінансування жіночого підприємництва на селі.
  • Розширення доступу до консультаційних і дорадчих послуг, навчання з впровадження інноваційних технологій у сільському господарстві для жінок і чоловіків.
  • Підтримка розвитку сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів, як прибуткових організацій.

 Сільські жінки Мережуються!

У 2016 році, за підтримки трьох сільськогосподарських проектів Уряду Канади було проведено першу конференцію «Перспективи та можливості розвитку руху жінок-фермерок в Україні» та створено Бізнес-Мережу жінок фермерок.  Сільські жінки отримали можливість поширювати свої знання та визначати спільні перешкоди для розвитку бізнесу.

Неформальна бізнес-мережа була започаткована для створення безпечного середовища для жінок: обговорення та вдосконалення своїх практичних знань і навичок у бізнес-ініціативах.

Метою мережі є стати платформою для ділового партнерства та обміну між різними регіонами та різними секторами сільського господарства, підтримуючи жінок для захисту спільних інтересів.

Із 2016 до сьогодні відбуваються щорічні Форуми жінок-фермерок, що збирають близько сотні сільських жінок на кількаденні заходи. Це виробниці зернової, молочної, плодоовочевої продукції із 7 областей України.

Також проводяться Міжнародні дні сільської жінки 15 жовтня із висвітленням основних проблем і перешкод для розвитку у селі. Учасниці мережі беруть участь у Комітетських та парламентських слуханнях, семінарах за участі Міністерств та Міжфракційного Об’єднання «Рівні можливості» та формують рекомендації до органів влади щодо покращення становища сільських жінок. Канадські фермерки відвідують заходи та ферми учасниць і надають підтримку і менторство.

#успішні_жінки_Проекту_Розвиток_молочного_бізнесу_в_Україні

#Фермерство - жіноча справа!

#Кооперація по-українськи

2 вересня 2019
Репліки Спільноти
Реплік ще немає, Ваша репліка може бути першою