3443 
Письменниця Оксана Луцишина відразу звернула увагу на співзвучність назви книги Роша зі знаменитою працею Симони де Бовуар. Сама ж Оксана Луцишина прихильниця ідеї, що людина — це соціальний конструкт, саме тому учасницю дискусії вразило, наскільки глибоко та детально Андре Рош розкрив тему формування маскулінності в розрізі французької історії. У свою чергу, Вікторія Наріжна зазначила, що маскулінність сприймається суспільством через свою протилежність фемінності. Себто, коли маленький хлопчик зростає, із ним зазвичай більше часу проводять саме жінки, і його чоловіча поведінка формується за принципом «вони роблять так, бо вони — дівчатка, а я ж маю робити зовсім інакше».
Перекладачка книги Ірини Славінська розповіла, що відправною точкою для матеріалу Андре Роша слугує початок Великої французької революції. Адже саме тоді формується поняття громадянського суспільства, де на заміну неподільній владі правителя з’являється суб’єктність народу. Утім, так сталося, що образ революціонера закарбувався в суспільній свідомості як чоловік зі зброєю в руках. «Андре Рош пояснює це так, що громадянин народжується тоді, коли бере до рук зброю армії. Таким чином він ніби присвоює собі владу, бо влада — у того, хто може вбивати, демонструвати свою зверхність», — зазначила Ірина Славінська і додала: «Відправна точка у вигляді революції мене і здивувала, і не здивувала. Адже це фішка французької літератури, — додавання доброї долі політичного у книгу».
Чи не найбільше Оксану Луцишину вразив фрагмент із книги, де описується процес чоловічої ініціації. Коли хлопця, що досягнув 16-річного віку, вели у бордель, аби нібито перетворити його на справжнього чоловіка. Після такого «ритуалу» у юнакові змінювалося все: його голос, рухи, манери, навіть лексика. На думку Оксани Луцишиної, таким чином проектується заявка на владу, а також відслідковується тенденція вірити, що справжній чоловік формується лише в чоловічому середовищі.
А от Вікторія Наріжна відзначила парадоксальність згаданої ініціації. Із одного боку, ніби саме чоловіки роблять чоловіком іншого, але в той же час для ініціації вони приходять у бордель, до жінок. «Мені здається, що у чоловіках досі живе оцей архаїчний страх перед жіночою всепожираючою сексуальністю. У деяких первісних общинах, наприклад, була поширена практика орального сексу між молодшим і старшим чоловіками. Вважалося, що поглинаючи сперму чоловік поглинає і маскулінну силу, без якої він буде заслабким для жінок», — розповіла Вікторія Наріжна. Ірина Славінська відзначила, що поруч із жіночою небезпечністю завжди крокує і так звана загроженість. Мовляв, коли жінка «нічия», вона стає не лише загрозою для чоловіка, але і об’єктом для насильства.
Торкнулися учасниці дискусії і такого атрибуту маскулінності, як табу на емоції. Ірина Славінська розповіла, що відповідно до книги Андре Роша, заборона на чоловічі почуття формується разом із появою образу бравого вояка, для якого було за честь померти, а також шкіл-інтернатів. Такі заклади створювалися спеціально для хлопчиків, адже вважалося, що в сім’ях їх розніжують жінки. Тоді ж з’являється теза про потребу жорстоких умов для загартування характеру, а беземоційність вважається проявом непокори. Адже коли тебе карають, очікують, що ти розкаєшся, заплачеш, натомість стриманість свідчить про нон-комформізм. Вікторія Наріжна навела приклад античної культури, у якій також присутня ідея красивої смерті, але при цьому немає табу на емоційність.
На думку учасниць дискусії, наразі людство входить у нову добу пластичності, коли розмиваються рамки, і жіноче часто переходить у чоловіче, а чоловіче — у жіноче. Фемінна риса мультизадачності, так зване жіноче прокляття, наразі стає необхідною для успіху в більшості професійних сфер не тільки для жінок, але і для чоловіків. «Хтось може вважати, що Україна гине, але насправді це час гуманізації всього. У сучасному суспільстві виникають нові форми маскулінності», — переконана Вікторія Наріжна.
Насамкінець Оксана Луцишина зазначила: «Мені хочеться бачити цю книжку як одну з книжок у світі, де все страшенно помінялося і продовжує мінятися. Власне, поява гендерної ідентичності, нового типу родин, життя у форматі single, що ідентифікується з незалежною одинокою людиною — усе це ті зміни, які бачимо в сучасному світі. І мені би хотілося, щоб люди були більше відкритими до цих змін. Тому що дуже часто можемо бачити поборників традиційних цінностей, людей, які думають, що можна жити з айфонами, але у світі, де досі панує неподільна влада короля, але короля вже давно обезголовили».
Книга «Це зробила вона», що вчить дівчат мріяти сміливо
Видавництво «Видавництво» продовжує свій нелегкий шлях літературної просвіти українських підлітків та їхніх батьків щодо складних тем. Чи не головною літературною новинкою цьогорічного Книжкового Арсеналу стала їхня нова книга «Це зробила вона», у якій зібрано 50 історій українських жінок, котрі досягли успіху, але лишилися невідомими через гендерну нерівність у суспільстві.
Спізасновниця «Видавництва» Лілія Омельяненко розповіла, що ідея створити таку книгу зародилася в них із Іллею Стронговським іще рік тому. «Ми хотіли відрити імена українських жінок, адже і у школі, і у суспільстві загалом про успішних українок говорять дуже мало. Це наш внесок, аби українські дівчата мали натхнення займатися своєю улюбленою справою незважаючи ні на що», — зазначила Лілія Омельяненко. Співзасновник «Видавнцтва» Ілля Стронговський зізнався, що працювати над книгою було важко на кожному етапі її створення. «Ми хотіла, аби ілюстратор_ка і автор_ка не співпрацювали, аби образ жінки вийшов осмисленим по-різному. Єдине, що об’єднує всіх жінок, про які розповідає книжка — це те, що вони всі були недооцінені», — розповів Стронговський.
На презентації книги були присутні і автор_ки деяких текстів. Письменниця Татуся Бо розповіла, що відразу обрала свою героїню Марію Приймаченко, ставлячи собі за мету написати про неї не в контексті тяжкої долі, а зробивши акцент на казковості її полотен. «Я дала почитати книгу одній дівчинці підлітку, і вона попросила залишити її, бо книга стала для неї дуже важливою. Мені здається, це знак того, що видавцям вдалося створити книгу, яка вселятиме віру в сучасних дівчат», — переконана Татуся Бо.
Руслан Горовий, який писав текст про льотчицю Катерину Зеленко, зазначив: «Коли мені запропонували написати текст на замовлення, я збирався відмовитися, бо взагалі не пишу на замовлення. Але дізнавшись більше про книгу, таки зважився. Бо в мене самого дві доньки, і я хочу, аби вони жили в іншому світі».
А от Лариса Денисенко змінила свою героїню вже під час роботи над текстом. Спочатку вона мала писати про Аллу Горську, утім, пізніше їй запропонували дослідити Марію Пек, адвокатку, суддю та очільницю Детройта українського походження, яка реалізувала себе у США. «Для мене важливо, аби дівчата, прочитавши цю книгу, зрозуміли, наскільки складно було їхнім попередницям, і як багато можливостей існує зараз», — розповіла авторка.
«Мені здається, що всіх цих жінок об’єднує неймовірне бажання. Коли віриш у свою справу, обов’язково досягнеш успіху, не зважаючи на брак знань, зв’язків чи фінансів», — переконана Лілія Омельяненко.
«Це зробила вона» — книга, що дарує українським дівчаткам ті рольові моделі сильних жінок, яких українському суспільству дуже бракує. Історії жінок, що пішли проти нерівності, дають зрозуміти, що успіх — це не лише про чоловіків. Під час презентації Ілля Стронговський поділився з присутніми чудовою новиною. «Видавництво» і далі продовжуватиме відкривати жіноче обличчя української історії — наразі команда працює вже над другою частиною книги, що матиме назву «Це теж зробила вона» і збере в собі історії жіночого успіху в абсолютно неочікуваних сферах.
