17 липня, 2018

Що українські чоловіки думають про гендерну рівність і насильство щодо жінки

15 червня 2018
Дарина Мізіна
студентка Інституту журналістики КНУ імені Тараса Шевченка, авторка статей про сексуальну освіту

На довгому шляху боротьби з гендерними стереотипами й домашнім насильством чоловіки зазвичай лишаються ніби викинутими на узбіччя. Про них прийнято говорити загально, до кінця не розуміючи, чи впливає гендерна стигматизація на чоловіків і чому ж насправді вони вдаються до насильства. Утім, цього червня ситуація дещо змінилася, і чоловіків нарешті почали забирати з узбіч та включати до гендерного дискурсу.

Що українські чоловіки думають про гендерну рівність і насильство щодо жінки

13 червня відбулася презентація результатів дослідження «Сучасне розуміння маскулінності - як українські чоловіки ставляться до гендерних стереотипів та насильства щодо жінок», проведеного Фондом ООН  галузі народонаселення, Урядом Великої Британії, та Мінсоцполітики. У рамках проекту фахів_чинями Українського Центру Соціальних Реформ було опитано 1520 чоловіків у віці 18-59 років із усіх регіонів України (окрім АР Крим). До вашої уваги — найцікавіші дані.

Культура насильства в Україні — це про маленьких хлопчиків, 27% яких ставали свідками фізичного насильства з боку батька або вітчима по відношенню до матері, а 50% зазнавали фізичних покарань. Це також про 54% військовослужбовців, котрі стикалися з жорстоким поводженням керівництва або товаришів по службі.

Більше про конструювання маскулінності та тріаду чоловічого насильства читйте у статті Майкла Кауфмана

Уже в дорослих чоловіків і поза межами військових частин та навчальних закладів рівень толерування насильства лишається високим. Кожен третій із опитаних чоловіків вважає, що домашнє насильство — приватна справа подружжя. 32% знають когось, хто вчиняв насильство над власною дружиною чи партнеркою. На думку 18% опитаних, чоловік має право побити жінку, якщо та йому зрадила, а 19% переконані, що зґвалтування — провина самої жертви.

При цьому більшість визнають те, що домашнє насильство — поширене явище, а 31% зізналися, що вчиняли емоційне насильство по відношенню до своїх дружин або партнерок.

Дослідження того, як чоловіки сприймають жінку, показали цілком очікувані результати. Бути гарною господинею, поступливою, прагнути догодити чоловікові та піклуватися про маленьких дітей — такими, на думку опитаних українців, мають бути основні життєві орієнтири «гарної дружини». Окрім того, багатьма жінка й досі сприймається як об’єкт власності: 53% респондентів прагнуть весь час знати, де перебуває їхня партнерка, а 32% розцінюють свою думку як вагомішу за думку дівчини/дружини. Насторожують і «вимоги» щодо статевого життя та репродуктивного здоров’я: 36% опитаних вважають, що попередження вагітності — обов’язок жінки, а 20% називають цнотливість як критерій гарної дружини (ці дані дозволю собі частково трактувати як наслідок браку сексуальної освіти).

У середньому ж на хатню роботу жінка витрачає вдвічі більше годин на тиждень (29 годин проти 15), і 62% чоловіки вважають, що їхні дружина/партнерка задоволені таким поділом праці.

 Як показало дослідження, законодавчі рішення не завжди впливають на свідомість людей, Попри скасування списку заборонених для жінок робіт, 82% опитаних чоловіків і досі вважають, що існує поділ професій за статтю. Більшість погоджуються з твердженням, що жінка й чоловік мають право на рівну зарплату, але при цьому 50% вважають чоловіків кращими політичними лідерами, а 40% — кращими бізнесменами. 

Чи не найважливішим результатом дослідження можна вважати статистичне підтвердження того, що гендерні стереотипи так само тиснуть на чоловіків, як і на жінок.  Зокрема, серед основних причин домашнього насильства виявилася криза так званої маскулінності. Себто, чоловіки, котрі не можуть виконувати своїх «питомих функцій» годувальника, голови сім’ї, справжнього мужика, починають компенсувати невпевненість у собі через зловживання алкоголем, поширення ризикованої поведінки та вияв агресії. Скрутне матеріальне становище або ж критика зі сторони партнерки/дружини можуть призвести до домашньої тиранії. При цьому більше третини опитаних наголосили, що постраждалі (переважно жінки) зазвичай самі провокують насильство.

«Основний «рушій» конфліктів – це жінка, хоча вона не завжди усвідомлює, до чого може привести цей конфлікт. Вони вважають себе потерпілими, і поліція, як правило, на боці жінок.. Але в більшості випадків винні саме жінки», — зазначив один із опитуваних, 62-річний одружений чоловік.

Беземоційність як атрибут маскулінності — ще один чинник негативного впливу стигм на чоловіків. 40% чоловіків працюють більше стандартних 40 годин на тиждень, а кожен третій відчуває стрес через свою роботу. Утім, нав’язана думка, що «справжні мужики» не ниють, призводить до того, що чоловіки просто не хочуть звертатися по допомогу ні до рідних, ні до фахів_чинь. Алкоголь та інші речовини стають виходом із ситуації. 55% кривдників зізналися, що під час вчинення насильства перебували в стані алкогольного або іншого сп’яніння.

Організатор_ки дослідження, утім, відзначають і позитивні моменти. Зокрема, молоде покоління українських чоловіків значно менше заражене сексизмом та гендерними стереотипами. Через що й рекомендують подальші програми фокусувати на них. Як з’ясувало опитування, найбільш ефективним у процесі запобігання домашньому насильству й гендерній стереотипізації буде родинне коло. Адже саме батьки та інші родичі виявилися тими, до кого кривдники готові прислухатися. Це кидає черговий виклик вихованню дітей, адже виходить, що схильність до насильства формується у сім’ї, при цьому та ж сім’я має всі шанси цьому насильству завадити.

*У рамках дослідження опитали 355 чоловіків, котрі були направлені на проходження корекційних програм або перебували на обліку з приводу насильства в сім’ї.

Детальний звіт дослідження можна подивитися тут.

15 червня 2018
Репліки Спільноти
Реплік ще немає, Ваша репліка може бути першою