#HeForShe

У вересні 2018 року дослідницька мережа «Еврідіка» опублікувала статтю «Чи має значення те, що чоловіки не викладають?», у якій викладені деякі добре відомі факти: за інформацією Євростату лише 15% вчителів початкової школи в Європі – чоловіки, і навпаки, лише 25% професорів європейських університетів – жінки, пише Профспілка працівників освіти і науки України.

Чоловіків, які разом із жінками борються за гендерну рівність, називають феміністами. Починаючи з 1837 року, коли французький філософ Шарль Фур’є придумав слово «фемінізм», сотні тисяч чоловіків долучалися до руху за рівні права для жінок і за краще суспільство для всіх. Активісти й інтелектуали переконані, що патріархат і жорсткі гендерні ролі — це те, що гнітить усе людство. В Україні часів незалежності створено кілька чоловічих організацій, які працюють з питаннями гендерної рівності, з’являються активісти-феміністи, а міжнародні організації підтримують цю тенденцію (ООН навіть започаткувала рух HeForShe). У часи, коли чоловіки дедалі частіше декларують феміністичні цінності і залучаються до гендерних проектів, ми хочемо поговорити з тими, хто має що сказати і може стати прикладом для інших чоловіків. Серію інтерв’ю «Чоловіки, які підтримують фемінізм» ініціювала Тамара Марценюк у рамках курсу «Маскулінність і чоловічі студії», який вона вже кілька років викладає на кафедрі соціології в Києво-Могилянській академії. У підготовці інтерв’ю брали участь студентки і студенти.

Канадський гендерний активіст Майкл Кауфман вважає, що фемінізм – найкращий подарунок для чоловіків.

Дослідницька робота та публікація цього звіту здійснені Українським центром соціальних реформ на замовлення UNFPA, Фонду ООН в галузі народонаселення за сприяння Департаменту з питань міжнародного розвитку Уряду Об’єднаного Королівства Великої Британії та Північної Ірландії (UK DFID).  

Присутність партнера/-ки на пологах — це не тільки моральна і фізична підтримка, а й різноманітна допомога. У цьому є феміністичний зміст — це той самий розподіл обов’язків. Жінка виконує «основну роботу», але ж і чоловічу роль нарешті трансформовано — від простого очікування під вікнами або розпивання з друзями «гіркої» до повноцінної співучасті в пологовому процесі, виконання цілої низки важливих функцій. Чим не удар по патріархату, — запитує автор і розповідає про те, з чим йому довелося зіткнутися під час партнерських пологів.

США мають тривалий досвід боротьби з домашнім насильством (з 1960-70-х років). Сьогодні це величезний інституціоналізований рух проти насилля, який об’єднує велику кількість державних структур і громадських організацій. «Родзинкою» цієї активності є те, що чоловіки на рівні із жінками долучилися до діяльності з подолання насильства, зайнявши свою нішу, яку називають чоловічим рухом проти насильства (antiviolence men’s movement).

У статті 1987 року, яка вже стала класичною, автор досліджує, як саме вибудувано соціальні уявлення про маскулінність та яку роль відіграє насильство в образі «справжнього чоловіка». В основі чоловічої ідентичності лежить тріада насильства — проти жінок, проти інших чоловіків та проти самих себе. Здійснюючи теоретичний аналіз і даючи практичні поради, Кауфман відкриває можливості майбутнього — те, якими можуть бути чоловічі ідентичності без аспектів домінування й насильства, і як це може змінити світ.