14 грудня, 2017

Про сексуальну просвіту підлітків

17 листопада 2017
Марта Чумало
Про особистий досвід, досвід своїх клієнток, котрі потерпають від насильства та активізм, у котрий залучена.

Щорічно у листопаді-грудні у школах та коледжах відбуваються «тижні правових знань». Це завжди добра нагода для громадських активісток прийти до дітей та поговорити з ними про права дитини, насильство щодо дітей, торгівлю людьми, дискримінацію, повагу та чутливість до різноманітності.


Працівниці та волонтерки Центру «Жіночі перспективи» вже багато років у цей період року відвідують з міні-тренінгами, інтерактивними лекціями, дискусіями львівські навчальні заклади. Сьогодні я хочу розповісти про практику проведення тренінгів з метою попередження сексуального насильства щодо дітей та підлітків та сексуальної просвіти. На жаль ми виявили, що саме ця тема є найбільш табуйованою у роботі з дітьми. І вчителі, і діти часто соромляться навіть у розмові вживати слова «секс», «згвалтування», «статевий потяг», «сексуальні стосунки» і т.п.


Розповім про тренінг для студентів першого курсу Львівського професійного коледжу готельно-туристичного та ресторанного бізнесу, для майбутніх покоївок та адміністраторок(-рів), 15-16 років, котрий пройшов 9 листопада 2017 року. Сексуальна просвіта: говорили про тіло, про його імпульси та бажання, про те, як люди часто задовольняють бажання інших через страх, сором, невпевненість... Багато говорили про відповідальність і про те коли дитина стає дорослою... Переважно, діти не вміють говорити про те, що їх справді турбує... Переважно, і дорослі не вміють говорити про те, що їх справді турбує. Це був досвід проговорювання. Говорили про довіру, про те, як важливо розуміти, що з тобою відбувається та могти про це з кимось поговорити. Говорили про початок статевих стосунків та про те, як рідко він виявляється справді добровільним, а не під впливом партнерів, суспільного тиску та стереотипів і традицій. Говорили про статеві злочини щодо неповнолітніх, Говорили також про можливі небезпеки та основні поведінкові стратегії.


Найбільший страх у цих дітей - це вагітність. І навіть не наслідки вагітності, а сам момент розуміння, що відбулося запліднення. Не страх заразитися хворобами, котрі передаються статевим шляхом, не страх перед абортом чи майбутнім забезпеченням народженої дитини. Не страх перед можливими проблемами у стосунках, хоча це теж проговорювалося, а страх дізнатися про вагітність і приймати якісь подальші рішення.


Одна дівчинка спитала: "А коли правильно (!?) починати статеве життя?". Але найбільше мене вразив тотальний сором... Як вони соромляться проговорювати словами... найчастіше я чула "Ну, ви, напевно, знаєте, що я маю на увазі". І коли я казала "Ні - не знаю", то підлітки пробували завуальовано пояснювати. Звучало: "Неприроднім способом", і коли я питала "Це як?" відповідали - "Ужасно". Що в головах у цих дітей? Звідки? Сором виникає, як правило, на фоні (чи в результаті) негативної оцінки іншими (важливими) людьми. І його наслідками може бути блокада бажань і задоволення, безпорадність, інші проблеми.


Коли я їхала з тренінгу, я думала: «Хто цим дітям вже наставив стільки негативних оцінок та заборон? Як вони ще будуть прориватися у своєму досвіді до розуміння своїх потреб та задоволення?». Коли ми завершували коло зворотнього зв'язку, один хлопець сказав: "Я думаю, що те, що ми з вами обговорили, важливіше для нашого майбутнього, ніж усі лекції в коледжі!", а одна дівчина сказала "Я зрозуміла, що хочу мати когось, з ким можна поговорити про все", часто звучало: "було круто", "приходьте до нас ще!".


Стаття 14 Стамбульської конвенції, за ратифікацію котрої так вболівають правозахисниці України, зокрема передбачає: держави здійснюють "...необхідні кроки для включення адаптованого до рівня розвитку учнів навчального матеріалу з таких питань, як рівність між жінками та чоловіками, не стереотипні гендерні ролі, взаємна повага..., право на особисту цілісність, у формальні навчальні плани на всіх рівнях навчання". Тож сподіваюся, що ситуація з сексуальною просвітою дітей змінюватиметься.