19 січня, 2020

Гендер для медій: третє видання, 2017

16 січня 2017
Поширити в Telegram
3389
Ольга Плахотнік

Дослідниця у філософських і соціологічних напрямах феміністичних і квір-студій. Кандидатка філософських наук, доцентка. Докторантка Відкритого університету у Великій Британії, старша наукова співробітниця ГО «Центр культурно-антропологічних студій» (Київ). Редакторка журналу «Критика феміністична: східноєвропейський журнал феміністичних і квір-студій». Співредакторка і співавторка підручника «Ґендер для медій» («Критика», 2013, 2014, 2017).

Марія Маєрчик

Дослідниця у сфері етнології, генеалогії знань та історії ідей, квір- і феміністичних студій, перекладачка і публіцистка. Кандидатка історичних наук, старша наукова співробітниця Інституту народознавства НАН України, доцентка Національного університету «Києво-Могилянська академія». Редакторка журналу «Критика феміністична: східноєвропейський журнал феміністичних і квір-студій».

Читайте також:

Місце видання: Київ

Дата публікації: 2017

Мова видання: українська

Підручник за редакцією Марії Маєрчик (голова редколегії), Ольги Плахотнік, Галини Ярманової складається з трьох частин. Перша частина присвячена розгляду теоретичних положень гендерної теорії та її розвитку за останнє півстоліття. У другій об’єднано розділи, у яких застосовано гендерний аналіз до різних аспектів соціального життя – науки, медій, мови, освіти, ринку праці, насильства, спорту. Третю частину присвячено гендерній політиці – новому напряму сучасної політичної думки, що активно розвивається в Україні та у світі.
Підручник можна завантажити у pdf-форматі, паперові примірники можете знайти у київському офісі фонду ім. Гайнріха Бьолля або придбати в Книгарня Є.

За редакцією

Марії Маєрчик (голова редколегії), Ольги Плахотнік, Галини Ярманової

С п і в а в т о р к и:
Марія Маєрчик
Людмила Малес
Тамара Марценюк
Ольга Плахотнік
Олена Приходько
Олена Синчак
Світлана Шимко 
Критика, Київ 2017

Підручник виконано в межах наукової програми Інституту народознавства НАН України та громадської організації “Центр культурно-антропологічних студій” за фінансової та координаційної підтримки Представництва Фонду ім. Гайнріха Бьолля в Україні.  

Підручник складається з трьох частин. Перша частина присвячена розгляду теоретичних положень гендерної теорії та її розвитку за останнє півстоліття. У другій частині об’єднано розділи, у яких застосовано гендерний аналіз до різних аспектів соціального життя – науки, медій, мови, освіти, ринку праці, насильства, спорту. Третю частину підручника присвячено гендерній політиці – новому напряму сучасної політичної думки, що активно розвивається в Україні та у світі. 

У підручнику ми зреалізували кілька нових ідей. По-перше, експериментували з мовою: це перше велике видання, що послідовно дотримується неандроцентричної мови. Ми воліли не захаращувати текст задужкованими чи слешованими закінченнями, а тому, де можливо, вибудовували речення так, аби уникати гендерованої мови взагалі, а де неможливо – вживали і жіночий, і чоловічий рід у повному написанні слів. А оскільки андроцентризм мови – явище багаторівневе, тобто не зводиться тільки до граматичних закінчень (див. схему 7.1), то ми пильнували і решту механізмів конструювання андроцентризму в мові.

По-друге, в підручнику ми робимо спробу критично переосмислити доволі поширену біофундаменталістську версію гендерної теорії (систему гендер/стать), а натомість пропонуємо фукіанську теорію влади й узасаджений на ній постструктуралістський інституційний підхід, тобто розглядаємо, як суб’єкти постають продуктом панівних дискурсів та ідеологій. Конструкціоністські епістемології дають змогу критично переосмислити категорію статі, гендеру, сексуальності та раси і деконструюють натуралізовані форми влад та бінарні судження. Ці підходи водночас пропонують нову оптику і засоби аналізу ліберальних гендерних політик, заснованих на ідеях ліберального фемінізму другої хвилі та сучасній ідеології неолібералізму, що на час написання підручника були єдино представлені в українській державній гендерній політиці, академічних дослідженнях та діяльності гендерних громадських організацій.

Третім новаторським елементом є наші спроби – визнаємо, надто обережні й недостатні – говорити про сексуальність як невилучну частину гендерної теорії. У підручнику ми, хоч і дуже стисло, розглядаємо питання інтерсексності, трансгендерності, зачіпаємо тему гетеронормативності, а також пропонуємо схему так званої “гетеросексуальної матриці” (схема 3.2; у підручнику її розглянуто як “теорію двох гендерних шухляд”), що її обґрунтувала Джудит Батлер у класичній праці “Гендерний неспокій: фемінізм та підрив ідентичності” (1990).

Підручник створено для старших курсів бакалаврського рівня навчання (3-4 року навчання). Він однаково буде корисним і для факультетів журналістики, і для інших гуманітарних та соціальних спеціальностей: філософії, філології, культурології, соціології, педагогіки, історії тощо. 

Перші два видання підручника були схвально сприйняті аудиторією, з’явилося кілька академічних рецензій. На основі підручника відбулися дві інтенсивні літні навчальні сесії для активісток і викладачок університетів, його використовують для навчальних курсів у вишах і середніх навчальних закладах, ним цікавляться низові активістські групи та громадські організації.

16 січня 2017
Поширити в Telegram
3389
Репліки Спільноти
Реплік ще немає, Ваша репліка може бути першою
Матеріали по темі
Для всіх, хто відчуває себе під скляним ковпаком
Поетеса Сильвія Плат – одне з облич американського феміністичного руху 50-х, хоча вона ніколи не займалася активізмом. Визнання до неї прийшло вже після її смерті, як і Пулітцерівська премія. Сьогодні я хочу поговорити з вами не про її поезію, а про роман «Під скляним ковпаком», який торік видало Видавництво Старого Лева.
Освіта як фабрика смислів: від статево-рольового підходу до гендерно-чутливих змін
Що наповнює освітній процес? Терміни, формули, факти чи гендерні стереотипи? Чого навчають у школах і вишах — літератури й математики чи того, якими мають бути «правильні» чоловіки й жінки? «Прихований навчальний план» закладів усіх рівнів ще з радянських часів ґрунтується на статево-рольовому підході. За тридцять років незалежности України ситуація поволі змінюється. Про розвиток гендерно-чутливого підходу, досягнення, виклики і перспективи — у цій статті.
Невидима дискримінація в освіті
Чи є дискримінація в освіті? На перший погляд, наче немає — обидві статі мають рівний доступ до навчання. Та якщо придивитися, починається: ось уже й археологія не жіноча справа, а увага до жіночої історії в студентському есе може спричинити конфлікт з викладачем та заниження оцінки. Чи може бути інакше? Має бути інакше!
Коханці революцій: чи змінилося феміністичне і квір мистецтво після Євромайдану
Євромайдан і війна на Сході України глибоко вплинули й змінили українське суспільство. Чи стало воно в перебігу цих змін приязнішим до гендерної політики, фемінізму та жіночих рухів? Сучасне мистецтво часто є маркером соціальних процесів. За останні роки відбулося багато мистецьких подій, які зачіпають теми гендеру й сексуальности, зокрема й публічних скандалів. Є вони наслідком постмайданної лібералізації суспільства чи лише продовженням тривалих процесів, які почалися ще в 1990-х? Відповіді на ці питання — у статті. (Текст було написано навесні 2019 року)
Що в індексі тобі моєму: чи справді з правами жінок в Україні гірше, аніж в Польщі, Росії і Киргизстані?
Нещодавно Джорджтаунський інститут жінок, миру та безпеки (США) у співпраці з National Geographic випустили цьогорічний  Індекс безпеки і миру для жінок.  Україна опинилась на 105 (з 167) місці. Попереду - Польща, Росія, Білорусь, Казахстан, Таджикистан, Вірменія, Руанда, Катар, Бахрейн і ще багато “дружніх” до жінок країн. Як так сталось — аналізує докторка економічних наук.
Онлайн-курс «Про гендер — простою мовою для громад»
Із 28 жовтня розпочнеться онлайн-курс, присвячений питанням гендерної рівності в контексті роботи у місцевих громадах. Курс буде корисним для представників/представниць органів місцевого самоврядування та громадських активістів/активісток, які прагнуть ефективного, сталого та справедливого розвитку громад, пише Громадський простір.
Феміністична академія майбутнього
Спроби уявити феміністичне майбутнє академії одразу ж повертають думки до сучасности. З одного боку, до не-феміністичної сучасности як протилежности такого майбутнього. Українська академія переважно залишається в полоні упереджень, які обмежують жінок і чоловіків. Не лише в академічній спільноті, а й поза нею, бо академія докладається до встановлення гендерного порядку в усьому суспільстві. Завтрашні рішення про закони, стандарти й політики ухвалюватимуть учорашні студентки і студенти. Водночас роздуми про феміністичне майбутнє змушують згадати, що «сучасність» дуже неоднорідна. Поки в одних контекстах сьогоденням є патріархальна архаїка, в інших уже настало феміністичне майбутнє. Зміни в напрямі рівности жінок і чоловіків, які ми можемо собі уявити, десь уже були до якоїсь міри реалізовані. Хтось уже помислили, сказали, довели на практиці, що це — можливо, що так — буває, що звичному безрадісному стану справ є альтернативи. Що ж змінилося у феміністичній академії майбутнього?
Стан та просування рівних можливостей для жінок та чоловіків у культурних та креативних індустріях
У 2018 році Британська Рада спільно із агенцією економічного розвитку PPV Knowledge Networks дослідила представлення жінок у культурних та креативних індустріях в Азербайджані, Вірменії, Грузії та Україні. Дослідження було профінансовано Фондом попередження конфліктів, стабільності та безпеки Уряду Великої Британії у рамках ширшої програми підтримки креативних індустрій, яку здійснює Британська Рада.
Про дівчинку Наталочку і сріблясту рибку
Письменниця Наталка Сняданко поспостерігала за сім’ями українців на курорті — всі ми добре знаємо ці гендерні «розклáди». Як робити натомість, щоби бути рівними і справді щасливими? Усе ніби дуже просто, але прості речі часто виявляються найскладнішими.
Гендерні війни: як ми можемо їх розпізнати і припинити?
У нашому повсякденні багато ситуацій, у яких проявляється «гендерна війна», що її ми зазвичай не помічаємо. «Звичні» моделі поведінки, «невинні» жарти, «само собою зрозумілі» очікування, які всі разом призводять до дискримінації і нерівностей. Автор робить анатомічний розтин кількох типових «битв» цієї війни і показує шлях до гендерного миру.