Про авторку

Коли ви чуєте термін «свідоме/усвідомлене батьківство», про що ви думаєте? Про те, що батькам важливо розбиратися в особливостях дитячого розвитку, розуміти, як правильно піклуватися про дитяче здоров’я, і планувати адекватну освітню траєкторію? Усвідомлене — це яке: ефективне, відповідальне, виважене? Спробуємо поговорити про цей феномен простими словами і зрозуміти нарешті, як це — свідомо підходити до батьківства, і чому це непросто.

Людські новонароджені діти найвразливіші серед дітей інших ссавців. Довгий час після народження вони не спроможні ні рухатись, ні бачити, ні подавати чіткі сигнали про свій стан. І щоби батьки не кидали своє потомство напризволяще, матінці-природі довелося попрацювати над гормонами прив’язаності й хімічними реакціями мозку, які проявляються у вигляді емоцій. Та й цього було замало: згодом людству довелося вигадати те, чого не існувало в природі, а сáме батьківство — феномен, який дозволяв не лише зберегти вид homo sapience, а й розвинути його до сучасного рівня. Як цей процес відбувався історично та які його особливості в Україні у ХХ столітті?

Тисячі років зовнішній світ, хай там хто його представляв — «церква», «мас-медіа», «школа», «родичі», повсякчас намагається залізти в наш особистий простір, щоби підказати, пояснити, переконати. Здавалося б, надворі ХХІ століття, а нашим дітям досі нав’язують дивовижні стереотипи про те, чим повинні або не повинні займатися дівчата і хлопці, жінки і чоловіки. Чи наші діти страждатимуть від цього, як ми? Чи, може, навпаки — вони розширять світогляд і врешті-решт змінять цей світ? Залежить від нас, дорослих, від нашого вміння нівелювати руйнівний вплив стереотипів, від нашої підтримки.