Суспільні інституції (як-от охорона здоров’я, освіта) надають перевагу певним типам стосунків як легітимним для того, аби отримати відповідну послугу. Приклад з відвідинами хворої у лікарні свідчить про те, що чи не єдина форма міжособистісних відносин – сім’я (чи то на основі кревних відносин – донька / мати, чи юридичних – чоловік / дружина) – має право на існування. У такому випадку не лише ЛГБТ сім’ї, а й так звані самотні люди (неодружені, які не перебувають у стосунках) виключені з соціальних практик у державних інституціях. Зокрема, для держави є проблемою, якщо людей, які хворіють, прийдуть відвідувати, наприклад, друзі.
У статті досліджено особливості гендерних (сімейних) ролей у приватних відносинах ЛГБТ (лесбійки, геї, бісексуали, трансгендери) пар, ставлення до інституту сім’ї та його певних складових (шлюб і батьківство). Охарактеризовано патріархальні та егалітарні аспекти гендерних ролей, суттєва складова яких – організація домашнього побуту, уявлення про власну сім’ю.
Марценюк Т. О. ЛГБТ сім’ї в Україні: відтворення патріархату чи альтернатива владному дискурсу? / Т. О. Марценюк // Наукові записки НаУКМА. Соціологічні науки. - 2012. - Т. 135. - С. 50-58.