13 
Згортання програм інклюзії, заборона трансгендерним людям служити в армії США, впровадження лише двох гендерів — такими змінами ознаменувалася нова політика Трампа. Естонія, Хорватія і Словенія легалізують одностатеві шлюби, президентом Латвії та премʼєром Франції стають відкриті геї, однак консервативні сили збільшують свою популярність та приходять до влади в країнах ЄС, а Польща й Угорщина залишаються головними країнами з «анти-ЛГБТ» політикою. А яка ж ситуація в Україні із захистом від гомофобних злочинів, партнерствами та як євроінтеграція і війна допомагають (або ні) в ухваленні законів для спільноти.
Ставлення до прав ЛГБТ+ спільноти в Європі: актуальні тенденції
70,4% українців підтримують [1] рівні права для ЛГБТ+ людей, що на 3,1% більше, ніж у 2023 році, а в 2022-му ця частка становила 63,7%. Середнє число серед країн ЄС — 69% [2].
Як бачимо, Україна, попри війну, але завдяки євроінтеграції стрімко вирівнює та покращує ситуацію з прийняттям ЛГБТ+ людей, на що іншим країнам знадобилися десятки років. Однак першочерговим каталізатором таких швидких змін стала перемога Євромайдану в 2014 році.
Нині Україна має рейтинг (згідно з даними ILGA Europe) із позначкою 19% щодо рівня забезпечення прав ЛГБТ+ людей, перебуваючи в ньому вище від Польщі (18%) й на одному рівні з Румунією (19%), згідно з Rainbow Map 2024, серед країн, які уже в ЄС. При цьому росія опустилася до рекордних 2% [3].
ЄС ще в 2021 році оголосив себе вільною зоною для ЛГБТ+ спільноти, але тепер стикається з відкатом рівня прийняття.
Згідно з проміжним звітом щодо Стратегії з різноманіття 2020–2025 [4] частка ЛГБТ+ громадян ЄС, які вважають, що їхній уряд ефективно бореться з нетерпимістю до ЛГБТ+, знизилася з 33% у 2019 році до 26% у 2023-му. А 55% ЛГБТ+ людей у ЄС зазнавали утисків на ґрунті ненависти в 2023 році порівняно з 37% у 2019-му.
У політичних настановах для Європейської комісії на 2024–2029 роки її президентка Урсула фон дер Ляєн оголосила про оновлену стратегію щодо рівности ЛГБТ+ як частину постійних зусиль із побудови Союзу рівности [5]. Загалом щороку ЄС виділяє на програми з рівности близько 50 млн євро, і ця сума зростатиме. Союз закріпив Стратегію для ЛГБТ+ до 2029 року: попри внутрішні геополітичні складнощі, базові принципи прав людини для ЄС залишаються непохитними.
ЄС і надалі стикатиметься з викликами в питаннях прав квір-людей через посилення консервативних сил. Зокрема, через прихід до влади політиків більш правих та менш ліберальних поглядів навіть у таких сильних демократіях, як Нідерланди (ультраправа Партія свободи (PVV)); Італія (консервативна прем'єр-міністерка Джорджія Мелоні); Франція (Марін Ле Пен, яка критикує «гендерну ідеологію») та Німеччина (зростання популярности ультраправої партії «Альтернатива для Німеччини»).
Попри коливання в Західній Європі, деякі країни Східної Європи та Балкан схильні до більш позитивних зсувів у питаннях рівности, які стали можливими через суспільні зміни, що дозволили прийти до влади молодим європейським силам: Естонія, Хорватія і Словенія легалізували одностатеві шлюби за останні роки, а торік президентом Латвії вперше серед усіх країн світу став відкритий гей Едгарс Рінкевич. Уявити таке 10 років тому було б більш реалістично для країн старої Європи або США.
Водночас у Хорватії відбувся регрес після ухвалення законів у процесі євроінтеграції для захисту маргіналізованих спільнот, зокрема й ЛГБТ+ людей (про це писала ZMINA в дослідженні про досвід Західних Балкан на шляху до ЄС). Так сталося, бо процес впровадження змін був радше формальним для звітування й виконання вимог ЄС та не відображав реальних змін у суспільстві, а громадський сектор був недостатньо залучений.
Це те, чого Україна може і має уникнути на шляху євроінтеграції.
Звичайно, важливо враховувати контекст двох головних гомофобних держав-членкинь ЄС — Польщі та Угорщини, але й на них чинять тиск органи ЄС.
Коли ЄС у 2021 році оголосив себе зоною, вільною для ЛГБТ+, деякі польські муніципалітети оголосили себе «вільними від ЛГБТ+ ідеології». У відповідь на це ЄС заморозив кошти деяким регіонам, що ухвалили такі рішення. Тож деякі міста відмовилися від гомофобних резолюцій, щоб повернути європейське фінансування.
Угорщина заборонила «пропаганду ЛГБТ+ серед неповнолітніх» (аналог російського закону) в 2021 році, після чого в 2022-му ЄС заморозив понад 22 млрд євро для Угорщини через порушення верховенства права включно з дискримінацією ЛГБТ+ людей, а в 2023 році Європейський суд визнав закон Угорщини незаконним і таким, що суперечить правам людини.
Часто в Україні можна чути питання на кшталт: «А як же Польща та Угорщина? Вони ж гомофобні, але вони в ЄС?».
Важливо розуміти, що ці країни долали шлях вступу з 1990-х і приєдналися в 2004-му, коли питання прав квір-людей для ЄС ще не було такою мірою на порядку денному. Тепер це питання — лакмусовий папірець демократичних змін для європейців, які іноді скептично налаштовані щодо того, чи готові вони до розширення й ухвалення нового члена ЄС.
Прогрес і перешкоди для правозахисту в контексті євроінтеграції
Оскільки права ЛГБТ+ спільноти є частиною загальноєвропейського контексту прав людини, Українська держава зобов’язана їх забезпечити впродовж євроінтеграції. Це додало нових важелів тиску для правозахисної спільноти й активістських груп.
1. Право на мирні зібрання для ЛГБТ+
Перша спроба провести прайд у Києві була [6] в 2012 році як реакція на законопроєкт часів Януковича про «заборону гей-пропаганди» [7], який дублював російський. Перший прайд в Україні відбувся 2015 року в Києві, однак відзначився насильством [8] щодо учасників. У ньому взяли участь близько 300 осіб.
Після перших Маршів рівности ситуація з видимістю ЛГБТ+ спільноти стала покращуватися порівняно з домайданними часами: в 2016 році рівні права для ЛГБТ+ підтримували [9] 33,4% українців. Через декаду після Революції Гідности цифра прийняття збільшилась удвічі. Саме прайди післямайданного часу можна вважати точкою зрушення в контексті прав спільноти.
У 2024 році, попри повномасштабне вторгнення й обмеження, пов’язані з воєнним станом в Україні, відбулася [10] правозахисна хода Маршу рівности на вулицях Києва. Участь у ній взяли близько 300 осіб, 100 з яких були представниками посольств країн ЄС, США, також була присутня колона ЛГБТ+ військових.
У щільному оточенні поліції навколо станції метро «Театральна» вдалося пройти 50 метрів впродовж 20 хвилин, допоки близько тисячі опонентів, які зібралися на Майдані, не прорвали кордон поліції. Це був один із найкоротших прайдів у Києві.
Читайте більше: стаття Дзвенислави Щерби "ЛГБТ-рух в Україні до та після Євромайдану: чи є прогрес?"
ЛГБТ+ правозахисники зазначали, що цей прайд нагадував найперші марші в Україні, коли місце збору було відоме лише погодженим учасникам, а кількість радикально налаштованих опонентів перевищувала активістів утричі, через що ризик потерпілих був вищим, ніж на останніх прайдах до вторгнення, які відвідували [11] від 5000 до 8000 людей. До того ж, окрім опонентів, небезпеку становили можливі російські провокації.
Опоненти вигукували побажання смерті ЛГБТ+ спільноті, слюри і зображували нацистські знаки. Це все згодом висвітлила BBC [12] та низка інших світових ЗМІ. France 24 зазначив [13], що відсутність захисту прав ЛГБТ+ в Україні сповільнює процес вступу до ЄС.
Водночас більшість світових ЗМІ, наприклад Washington Post [14], вказали, що «це влучне нагадування про те, що Україна перебуває в стані війни, але бореться за цінності — і бореться за наші спільні цінності, і, безумовно, різноманітність та рівність є ключовими серед них», цитуючи посла Франції в Україні Гаеля Вейсьєра, який був одним із багатьох західних дипломатів, що взяли участь у марші.
Після того, як 28 лютого 2022 року Україна подала заявку на членство в ЄС, держава отримала Questionnaire [15] (опитувальник), де шляхом селфскринінгу мала відповісти на ключові питання для ЄС, які визначали, чи готова країна стати кандидаткою.
Серед 372 питань були такі, що стосувались і ЛГБТ+ спільноти. Зокрема: питання 237 «Чи вільно реалізовувалася свобода зібрань, наприклад, під час організації гей-прайдів?»; питання 184 «Чи проходить поліція та інші силові структури тренінги з прав людини і чи працює з уразливими групами населення?» або ж питання 191 «Які заходи були вжиті для забезпечення ефективного розслідування заяв про жорстоке поводження з меншинами?».
Саме завдяки прайд-руху держава змогла позитивно відповісти на перші два питання, однак останнє й досі залишається без відповіді.
2. В Україні зростає кількість гомофобних і трансфобних злочинів
Правозахисний центр «Наш світ» у своєму звіті повідомив [16], що за 2024 рік сталося 72 такі випадки, що на 15% більше, ніж у 2023 році. Серед основних причин цього може бути те, що ВР досі не ухвалила змін до Кримінального кодексу про відповідальність за злочини на ґрунті нетерпимости за ознаками сексуальної орієнтації та гендерної ідентичности (СОГІ).
Законопроєкт №5488 [17] має на меті запровадити це. І хоча він є рекомендацією Єврокомісії ще з 2015-го, наразі нема політичної волі ухвалити його. Законопроєкт не внесений до порядку денного поточної 13-ї сесії Верховної Ради дев'ятого скликання, тобто його розгляд знову відкладений.
Водночас ухвалення законопроєкту про посилення кримінальної відповідальности за злочини на ґрунті нетерпимости за багатьма ознаками, зокрема й сексуальної орієнтації та гендерної ідентичности, входить до Дорожньої карти з верховенства права, яку найближчими місяцями має подати ЄС Уряд України.
Крім того, ухвалення згаданого закону має змінити мислення українства. Бо щоб демократичні інституції функціонували, повинна існувати справедливість, зокрема в судах, невідворотність покарання. Посилення кримінальної відповідальности за злочини на ґрунті нетерпимости — це про європейське мислення. Коли в суспільстві поважається різноманіття не лише стосовно квір-людей, а як таке.
3. Були ухвалені два важливі євроінтеграційні закони, які містять аспекти сексуальної орієнтації та гендерної ідентичности (СОГІ)
Закони про медіа (2022 рік, №2849-IX [18]) та про рекламу (2023 рік, № 3295-IX [19]) в Україні, які забороняють дискримінацію за багатьма ознаками, мовиться, зокрема, і про СОГІ.
Нацрада з питань телебачення і радіомовлення навіть розробила [20] рекомендації проти мови ворожнечі з залученням до їх створення представників організацій громадянського суспільства.
Наразі це перші ухвалені законопроєкти на підтримку ЛГБТ+ спільноти після 2017 року, коли були ухвалені зміни до Трудового кодексу, які закріпили протидію дискримінації за ознаками СОГІ та були внесені на вимогу ЄС у межах візової лібералізації.
4. Спостерігаємо ігнорування потреб ЛГБТ+ спільноти в захисті
На виконання рекомендації Єврокомісії в грудні 2024 року ВР ухвалила [21] законопроєкт про правничу допомогу, але звідти були вилучені ознаки СОГІ.
Закон ухвалили, бо треба було забезпечити постраждалим від злочинів ненависти доступ до безоплатної вторинної правової допомоги, яка передбачає процесуальне представництво й адвокатську підтримку. Народний депутат Володимир Ватрас, презентуючи законопроєкт, пояснив, що його підготували в межах рекомендацій Єврокомісії про прогрес України для інтеграції в ЄС.
Однак сексуальна орієнтація та гендерна ідентичність не були враховані, попри рекомендації Єврокомісії та положення Стамбульської конвенції, на виконання якої й орієнтований цей документ. Крім того, закон ухвалили одразу «в цілому», щоб унеможливити внесення змін до другого читання.
Нагадаємо, що нардеп Володимир Ватрас раніше блокував і закон про цивільні партнерства. Він прямо висловлювався проти передавання законопроєкту іншому комітету й не приховував бажання зробити все, щоб його відхилили.
5. Реєстровані партнерства
Європейський суд з прав людини закликав Україну запровадити цивільні партнерства в своєму рішенні у справі [22] «Маймулахін та Марків проти України».
Водночас законопроєкт №9103 [23] про інститут реєстрованих партнерств, що мав на меті реалізувати право одностатевих пар на оформлення цивільних стосунків без внесення змін до 51 статті Конституції України (про те, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка), застопорився через гомофобне ставлення до нього профільного Комітету з правової політики (попри активну громадську підтримку і швидкий збір підписів під петиціями на підтримку). Змінити головний комітет не вдалося, тож потрібно шукати інший інструмент для реалізації цього права.
Читайте більше: стаття Марти Змислої "Навіщо їм шлюб? Права, яких немає у ЛГБТ-військових"
Загалом з’явилося вікно можливостей для просування важливих правозахисних ініціатив, як це було, наприклад, із ухваленням Стамбульської конвенції: однією з них може стати закон про цивільні реєстровані партнерства.
Україна ратифікувала Стамбульську конвенцію влітку 2022 року, коли була на порозі здобуття статусу кандидатки на вступ у ЄС. Боротьба за ратифікацію конвенції тривала близько 11 років, однак стала реальністю лише тоді, коли голосування мало політичну мету — дати чіткий сигнал країнам ЄС, які приділяють посилену увагу правам людини, зокрема Нідерландам і Данії, що Україна — демократична європейська країна, а не частина «русского міра», як на той час могли вважати багато європейських політиків.
А голосування за партнерства, як у випадку зі Стамбульською конвенцією, залежно від майбутнього загальнополітичного контексту може стати можливістю продемонструвати ЄС, наприклад, готовність України вступити в Союз або отримати ще один пакет допомоги. Попри блискавичні терміни ухвалення євроінтеграційних реформ, швидкість яких позитивно вражає Єврокомісію, просування теми партнерств залишається складним і довготривалим.
6. Розділ 23 «Судова влада та основоположні права», зокрема пункт 3.1, залишається основною опорою в процесі реалізації прав ЛГБТ+ спільноти на шляху вступу в ЄС. Саме відповідно до цього розділу переговорного процесу про вступ України в ЄС урядом визначаються стратегічні цілі та заходи для впровадження в межах дорожніх карт, зокрема тих, що стосуються кластера «Основи». Фіналізація дорожньої карти триває, однак і щодо інших розділів та кластерів має тривати політика інклюзивности.
Решта дорожніх карт, зокрема з функціонування демократичних інституцій, у багатьох стратегічних результатах містять слово «інклюзивно» або формулювання «реалізовано в інклюзивний спосіб», що має на меті представлення й забезпечення базових потреб для маргіналізованих груп.
Також дорожні карти з функціонування демократичних інституцій враховують низку стратегічних результатів та заходів у разі закінчення дії воєнного стану, що дозволить провести вибори. Можемо очікувати, що ЄС захоче побачити ЛГБТ+ ветеранів та жінок, залучених до влади.
Російська гібридна війна
Ліквідація останніх ЛГБТ+ організацій у росії, остаточна заборона ЛГБТ+ руху як такого через визнання його «екстремістським» чітко корелюється з посиленням диктатури в РФ та остаточною відмовою від демократії як державної політики.
Слоганом Маніфесту КиївПрайд2022 став [24] вираз «Гомофобія — це росія». Політика путіна змусила Україну обʼєднатися навколо речей, які залишалися «контроверсійними» до 24 лютого 2022 року.
РФ все ще поширює ідею, що ЛГБТ+ права — це «західний декаданс», який руйнує традиційні цінності, і це підживлює євроскептичні настрої. Однак ця теза залишається у вузьких колах однодумців серед маргінальних ксенофобних публічних діячів та колишніх політиків ОПЗЖ.
Російська пропагандистська машина не перестає продукувати фейки про українських ЛГБТ+ військових [25], щоби дискредитувати ЗСУ, проте під кінець 2024 року зменшила їх інтенсивність через низьку дієвість на широкі верстви українського населення і тепер більше націлює їх на своїх громадян для підбурювання настроїв.
Спільнота українських ЛГБТ+ військових залишається одним із найважливіших чинників у просуванні прав спільноти під час війни. Це можна пояснити тим, що єдині, кому українці стабільно довіряють найбільше, це ЗСУ. 95% — рівень довіри за даними дослідження [26] в грудні 2024 року, а наприклад, 69% опитаних підтримують [27] надання партнерам ЛГБТ+ військових тих самих прав, що й членам сімей інших військовослужбовців, хоча лише 28,7% респондентів висловили [28] підтримку запровадженню реєстрованих цивільних партнерств для одностатевих пар.
Вплив політики Трампа на євроінтеграцію України і права ЛГБТ+
Скасування програм із різноманіття вплине не лише на Україну, а й на загальносвітове ставлення до ЛГБТ+ спільноти. США тривалий час були прикладом для інших країн у питаннях прав людини. Якщо Вашингтон змінює курс, інші уряди можуть використати це як виправдання для згортання прав ЛГБТ+.
ООН, ЄС та інші міжнародні інституції можуть послабити тиск на держави, які порушують права людини, якщо США більше не підтримуватимуть ці обʼєднання. Ми вже чуємо заяви про те, що США не обмежаться виходом із ВООЗ, а республіканці в Конгресі США підготували [29] законопроєкт, яким пропонують припинити членство США в ООН.
Припинення американського фінансування українського громадського сектору, зокрема ЛГБТ+ організацій, є відчутним, однак у перспективі ситуація має нормалізуватися шляхом підтримки послідовних демократій, таких як Британія, Канада, Австралія та країни ЄС. Утім робота над адвокацією ключових антидискримінаційних законопроєктів безперечно сповільниться, бо, замість роботи над просуванням рівности, організації змушені витрачати організаційний ресурс на реструктуризацію.
Щодо стосується контексту адвокації прав ЛГБТ+ спільноти в Україні, тут ми можемо втратити частину зовнішнього тиску на проведення реформ у сфері рівности. Аргумент «нам потрібно підтримати ЛГБТ+ спільноту, адже її підтримує США» більше не матиме такої сили в очах української влади, як раніше. Деякі українські політики можуть отримати додаткову мотивацію для протидії впровадженню ЛГБТ+ прав, посилаючись на зміну політики США.
На цей час українські ЛГБТ+ військові виборюють власні права, часто посилаючись на політику недискримінації в країнах-членах НАТО. Однак ми все частіше чуємо і від Європи, і від США сумніви щодо подальшої долі Союзу, участі тих чи тих країн, що також може вплинути на рівень реформ щодо інклюзивности в Збройних силах України.
Проте США все ще декларують базові права для геїв та лесбійок. Навіть попри нові політики Трампа, такі питання, як шлюби та протидія дискримінації, досі захищені, а от для транс- та інтерсекс-людей ситуація ставатиме складнішою.
Окремий вплив має заборона Трампа служити трансгендерним людям в збройних силах.
За часів президентства Байдена підхід до трансгендерних людей в армії, навпаки, був позитивним, держава навіть фінансувала необхідні процедури для трансгендерного переходу, адже американці підрахували, що дешевше виділити кошти на це, аніж втратити професійного військового.
В Україні, незважаючи на те, що в деяких випадках діагноз «гендерна дисфорія» дає можливість не служити, на фронті та в тилових частинах несуть службу трансгендерні військові. Вони не мають доступу до державних програм із замісної гормонотерапії та не отримують безплатно операції з переходу, однак цю ситуацію можна назвати більш наближеною до реалій країн ЄС.
Водночас ситуація в Україні певним чином унікальна, бо наша трансгендерна спільнота має великий бойовий досвід, а питання трансгендерного досвіду в таких умовах досі залишається недостатньо дослідженим. І це може стати полем для отримання важливої інформації, яку неможливо зібрати в інших війнах, адже Україна — єдина держава в історії, де під час такої великої війни питання ЛГБТ+ військових настільки підсвічене.
Висновки
Євромайдан став каталізатором розвитку та масової комунікації ЛГБТ+ руху в Україні.
Виконання вимог ЄС на шляху гармонізації українського законодавства з європейським залишається чи не єдиним рушієм змін щодо питань, які не мають одностайної підтримки та ухвалення законів, щодо яких було б складно уявити так швидко без цих вимог.
Однак важливо, щоби впровадження прав для вразливих до дискримінації спільнот відбувалося не лише через квотування та вимоги Єврокомісії, а й через відповідність українським громадянським цінностям свободи та рівности. Щоби залучення громадянського суспільства до роботи над дорожніми картами євроінтеграції відбувалося через усвідомлення важливости такої співпраці.
Настав час відходити від політики підтримки ЛГБТ+ як антиросійської — вже загинуло багато квір-людей за Україну. Це питання створення і становлення власного демократичного суспільства, яке спиратиметься на європейські цінності, вивірені часом, і буде змінюватися не заради виконання «вимог щодо євроінтеграції», а задля становлення нації як самостійної, такої, де панують права людини.
Відкриття переговорного кластера «Основи» (один із блоків переговорного процесу з ЄС, який охоплює фундаментальні принципи правової системи) заплановане [30] в першій половині цього року. Офіс віцепрем'єрки з питань євроінтеграції має на меті відкрити ще п’ять кластерів до кінця року. Однак питання, чи готова Україна до всіх можливих викликів у питаннях прав людини, залишається відкритим. Можна ухвалити будь-які євроінтеграційні законопроєкти, але якщо вони не приведуть до фактичних змін, шлях до ЄС стане довшим, аніж запланований урядом: 2027–2029 роки.
Звісно, значний вплив на питання в сфері прав людини матиме російсько-українська війна, в якій роль Європи ставатиме вагомішою через політику Трампа. Отже, ЄС та Україна мають бути готові працювати в новій реальности.
Джерела
1. https://gay.org.ua/publications/Situation-of-LGBT-in-Ukraine-2024-UKR.pdf
2. https://europa.eu/eurobarometer/surveys/detail/2972
3. https://rainbowmap.ilga-europe.org/
4.https://commission.europa.eu/strategy-and-policy/policies/justice-and-fundamental-rights/combatting-discrimination/lesbian-gay-bi-trans-and-intersex-equality/lgbtiq-equality-strategy-2020-2025_en
5.https://state-of-the-union.ec.europa.eu/state-union-2022/state-union-achievements/building-union-equality_uk
6. https://zmina.info/news/gordist-i-uperedzhennya/
7. https://lb.ua/society/2012/10/02/172843_deputati_vvodyat_zapret_propagandu.html
8. https://zmina.info/articles/marsh_rivnosti__2015_zhorstokij_napad_na_aktivistiv/
9. https://gay.org.ua/publications/AReport_NashSvit_May2022.pdf
10. https://zmina.info/news/u-kyyevi-vpershe-z-pochatku-povnomasshtabnoyi-vijny-vidbuvsya-prajd-yak-cze-bulo/
11. https://zmina.info/articles/prava_ne_dajiut__prava_berut_u_kijevi_vpjiate_vidbuvsjia_marsh_rivnosti_2/
12. https://www.youtube.com/watch?v=NzXCTYH-P_g&ab_channel=BBCNews
13. https://youtu.be/3766eDiv9eo?si=j3vYGMelVwB3OqjS
14. https://www.washingtonpost.com/world/2024/06/18/ukraine-pride-soldiers-war-russia/
15. https://eu-ua.kmu.gov.ua/wp-content/uploads/ukraine_questionnaire_part_i_1.pdf
16. https://gay.org.ua/publications/Situation-of-LGBT-in-Ukraine-2024-UKR.pdf
17. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=71891
18. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2849-20#Text
19. https://itd.rada.gov.ua/billInfo/Bills/Card/41772
20. https://detector.media/infospace/article/214985/2023-08-01-v-ukraini-dlya-media-skladut-slovnyk-nebazhanoi-leksyky/
21. https://zmina.info/news/parlament-uhvalyv-zakonoproyekt-pro-bezoplatnu-pravovu-dopomogu-postrazhdalym-vid-zlochyniv-na-grunti-neterpymosti-ne-vrahuvavshy-oznaky-sogi/
22. https://zmina.info/news/ukrayinska-gej-para-vygrala-spravu-u-yespl-nemozhlyvist-uklasty-shlyub-v-ukrayini-vyznaly-porushennyam-prav-lyudyny/
23. https://itd.rada.gov.ua/BILLINFO/Bills/Card/41497
24. https://www.instagram.com/kyivpride/p/Cdpk5RLKPnP/?img_index=1
25. https://voxukraine.org/prostyj-poshuk#gsc.tab=0&gsc.q=%D0%BB%D0%B3%D0%B1%D1%82%20%D0%B2%D1%96%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D1%96&gsc.sort=
26. https://veteranfund.com.ua/wp-content/uploads/2024/12/RG_UA_Veterans_1000_UA_122024_press.pdf
27. https://veteranfund.com.ua/wp-content/uploads/2023/04/RG_032023_CATI_NAKO.pdf
28. https://inkorr.com/ak-v-ukrainciv-zminilosa-stavlenna-do-lgbt-spilnoti-rezultati-doslidzenna-251929
29. https://hromadske.ua/zakoproyekty/240095-ruspublikantsi-pidhotuvaly-zakonoproyekt-pro-vykhid-ssha-z-oon-iaku-nazvaly-platformoiu-dlia-tyraniv
30. https://eu-ua.kmu.gov.ua/news/u-kyyevi-predstavyly-strategichni-napryamy-transformatsij-vyznacheni-u-dorozhnih-kartah-dlya-vstupu-v-yes/
