6553 
Нещодавно в засобах масової інформації активно обговорювалася постанова Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі №6-1412цс17[1]. Згідно неї, роботодавець тепер має право відпустити у відпустку по догляду за дитиною батька дитини — але більше не зобов’язаний це робити.
Справа стосувалася поновлення на роботі. Чоловік вважав, що його незаконно звільнили за прогули, оскільки він, на його думку, перебував у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку на підставі написаної та надісланої роботодавцю заяви. Мати дитини вийшла на роботу на повний робочий день до закінчення відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Роботодавець мотивував причини звільнення ненаданням документів, визначених частиною четвертою статті 20 Закону України «Про відпустки», на підтвердження фактичного догляду за дитиною.
Кодексом законів про працю України, а саме статтею 179 передбачено, що відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку може бути використана повністю або частинами також батьком дитини, бабою, дідом чи іншими родичами, які фактично доглядають за дитиною.
Проте, для того щоб використати дану відпустку батьку, наприклад, необхідно (відповідно до ст. 20 ЗУ "Про відпустки") окрім подання заяви роботодавцю, подати довідки з місця роботи (навчання, служби) матері дитини про те, що вона вийшла на роботу до закінчення терміну цієї відпустки і виплату допомоги по догляду за дитиною їй припинено (із зазначенням дати). Хоча у дану статтю необхідно було б внести зміни, оскільки з 2016 року допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку уже не виплачується.
Дана норма Закону України "Про відпустки", а також стаття 179 Кодексу законів про працю України є дискримінаційними, оскільки закріплюють існуючі у суспільстві стереотип. Зокрема існуючий стереотип, що догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку є обов'язком матері. Відповідно батьку, який хоче піти у дану соціальну відпустку необхідно довести, що саме він здійснює догляд за дитиною.
Як випливає із вище зазначеної постанови Верховного суду України, а також із попередньої практики, яка склалася, зокрема ухвали Верховного суду України від 15 жовтня 2010 року у справі № 6-14270св10[2] надання соціальної відпустки батьку є не обов’язком, а правом роботодавця, оскільки обов’язковим є надання такої відпуски лише матері дитини.
Із такою позицією Верховного суду України я не погоджуюся, оскільки у статті 20 Закону України "Про відпустки" зазначено, що відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається батьку дитини, бабі, дідові чи іншим родичам за умови подання відповідних документів. Таким чином, якщо батько подасть довідку по вихід матері на роботу роботодавець зобов'язаний надати йому таку відпустку.
Існуючі стереотипи, які ще й підсилюються законодавством, а відповідно і рішеннями суду призводять до непрямої дискримінації жінок на ринку праці, яка проявляється у відмові жінкам у прийнятті на роботу, відмові у просуванні по службі і підвищенні заробітної плати саме з мотивів ймовірного виходу у декретну відпустку, навіть якщо працівниця таких намірів не має.
Це яскраво показує нещодавно проведене Асоціацією жінок-юристок України "ЮрФем" дослідження, участь у якому взяли 365 жінок-юристок. 63,3% респонденток відповіли, що їм відмовляли у прийнятті на роботу через стать чи сімейні обов'язки.
Відповідно до п. 3 статті 1 Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні
непряма дискримінація - ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об’єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.
06 жовтня 1999 року Україна ратифікувала Конвенцію про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок відповідно до якої ми зобов'язані вживати заходів щодо викорінення існуючих стереотипів щодо ролі жінок та чоловіків у суспільстві, серед них зокрема і роль жінки виключно як матері.
Одним із способів викорінення існуючих стереотипів щодо виключної ролі жінки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку є запровадження за прикладом Швеції обов'язку кожного з батьків використати певну кількість днів чи місяців відпустки.
