8 грудня, 2019

Фемінізація бідності: соціологічне дослідження життєвих обставин молодих матерів

28 листопада 2019
Поширити в Telegram
318
Ольга Совенко
Дослідниця, викладачка, поетеса, авторка пісень.
Анна Супруненко
Має ступінь PhD з політології, експертка з гендерної політики
Читайте також:

Європейська країна Україна в 2017 році посіла 112 місце у світовому рейтингу рівня життя (за даними The Legatum Institute). Також це одна з найбільш нещасних країн – 132 місце (World Happiness Report) між Ганою та Угандою. За даними Міжнародного валютного фонду у 2018 Україна визнана найбіднішою країною Європи з $2656 ВВП на душу населення і середньою зарплатою $325,53.

За офіційними даними населення України скоротилося з 52,06 млн у 1991 р. до 42,5 млн осіб у 2018 р. Відбувається депопуляція за рахунок значного перебільшення кількості померлих над кількістю народжених, в деякі роки це становило більше 400 тис. осіб на рік. Величезною є трудова міграція – загальна кількість українських мігрантів сягає 8 млн осіб. Одна з головних причин демографічної кризи – значне зниження добробуту більшості населення. Взятий у 2014–2019 українською владою неоліберальний курс призвів до чергового етапу «шокової терапії», головна складова якої – заходи жорсткої економії, в тому числі – суттєве скорочення видатків на соціальну сферу.

Найбільше страждають від зниження рівня життя насамперед жінки, і особливо – молоді матері. А відсутність наукових досліджень щодо фемінізації бідності в Україні позбавляє суспільство можливостей розробки ефективних дій задля покращення, зокрема, демографічної ситуації.

Існує глибокий дисбаланс у становищі жінок та чоловіків в Україні, наприклад, розрив в оплаті праці жінок та чоловіків складає 20–30% не на користь жінок. Тобто, жінки відіграють менш активну роль у формальній економіці, відповідно – отримують менше економічних ресурсів.

Особливо гендерний дисбаланс проявляється в репродуктивній праці, –  щоденній роботі по догляду за дітьми та їх вихованню. Чоловіки до цієї сфери в Україні залучені мінімально. Пригнічені складними економічними умовами, українські жінки самостійно виконують всю роботу по господарству, догляду за дітьми, а також – за старшими членами родини. При цьому всьому молоді українські матері, перебуваючи «в декреті», ще встигають працювати та підвищувати власну кваліфікацію всіма можливими засобами, а також – опановувати нові сфери зайнятості (сфери освітніх, туристичних, косметичних та інших послуг, електронної торгівлі тощо).

Ми зацікавились умовами життя українських жінок, що перебувають у відпустці по догляду за дитиною, і запланували провести дослідження з акцентом на економічні та побутові умови їхнього життя. Заради цього ми провели опитування 95 жінок, які тимчасово залишили основну роботу і виховують малих дітей вдома, та плануємо серію глибинних інтерв’ю серед таких жінок.

Опитування проводилось у період з 2 листопада до 13 грудня 2018. Відбір респонденток відбувався методом снігової кулі (через особисті знайомства та знайомства знайомих), а також за допомогою відповідних груп у соціальній мережі Фейсбук. Це жінки, які перебувають в офіційній відпустці по догляду за дитиною (що триває 3 або 6 років в Україні) або ті, хто залишився домогосподарками після народження дітей. Є жінки, які стабільно підробляють, але не виходять на постійну роботу. У половини наших респонденток по 1 дитині, у 40% опитаних по 2, у 7% – по 3 дитини і в 3% – більше, ніж 3 дитини віком від 0 до 7 років, а вікова категорія самих матерів – від 20 до 47 років, при цьому близько третини – це жінки 30–33 років, 28% – це жінки 34–37 років, 23% – представниці вікової категорії 26–29 років.

Майже всі респондентки мають вищу освіту, в основному за спеціальностями інтелектуальної праці, і переважна більшість респонденток (86%) були офіційно оформлені за місцем останнього працевлаштування.

Середній дохід опитаних жінок до виходу у декретну відпустку складає 351 долар (перераховано згідно середньорічного курсу валют на момент виходу у відпустку), від 100 до 1400 доларів загалом. У 84% опитаних середньомісячний дохід складав менше 500 доларів, у 13% – від 500 до 1000 доларів, у 3% – більше 1000 доларів.

77% наших респонденток планували свою останню вагітність, 90% опитаних жінок проживає з батьком найменшої дитини.

В результаті опитування ми отримали наступні дані.

Лише 49% опитаних вважають свою родину фінансово стабільною. 38% матерів відповіли, що мають зараз власний дохід (активний чи пасивний). А ось як вони оцінюють те, якою мірою забезпечує їх та їхню родину чоловік (середній бал для оцінок від 1 до 5, де 1 – зовсім не забезпечує, 5 – повністю забезпечує):

1) найменшу дитину – 4,1;

2) Вас – 3,7;

3) родину в цілому – 3,9;

4) дім, побутові витрати – 3,9;

5) оздоровлення, відпочинок родини – 3,1.

Більше третини матерів, що взяли участь в опитуванні, постійно практикують наступні види економії:

  • купувати дешевші мийні засоби та скорочувати інші побутові витрати загалом;
  • купувати дешевий або взагалі не купувати новий одяг та косметичні засоби для себе;
  • відмовлятися від відвідування кафе або інших місць дозвілля;
  • відмовлятися від відпочинку з родиною та / або подорожей до місць оздоровлення;
  • відмовляти собі у звичних придбаннях для власних потреб.

При цьому меншою мірою опитані схильні економити на продуктах харчування – 15% постійно це роблять і третина опитаних – іноді. А з інших видів економії жінки практикують обмін речами, купівлю речей у «секондах», а також – купівлю продуктів та речей за акціями; вирощування та обробку продуктів харчування з власних городів, святкування сімейних свят вдома, відкладання ремонтів оселі та купівлі побутової техніки та іншого. Окрім того жінки економлять на догляді за собою, намагаються економно споживати комунальні послуги тощо.

58% матерів зізнається, що їм образливо від того, що доводиться економити на різних придбаннях для родини і 59% зазначають, що їм образливо економити на різних придбаннях для них особисто.

Показовим є те, що 56% опитаних матерів планують ще мати дітей, 40% – не планують, а 24% – не визначились.

Зрозуміло, що демографічна ситуація, а саме – рівень народжуваності в Україні більшою мірою залежать не лише від фізичних, а й психоемоційних станів жіночої половини населення репродуктивного віку. Зокрема, комфортність перебування в першій декретній відпустці для жінки формує її бачення перспектив повторної вагітності, народження та виховання наступної дитини.

Одним із найбільш значущих факторів для цього, на нашу думку, є економічна свобода, – можливість забезпечити себе та дитину всім необхідним. Але українські жінки, народжуючи дітей, потрапляють у надзвичайну залежність від чоловіків: власного заробітку вони не отримують, державна допомога по вихованню дитини в нас відсутня, а допомога при народженні дитини є дуже малою (наразі приблизно 35$ на місяць), і ніяк не забезпечує хоча би основні потреби дитини.

Незважаючи на те, що багато жінок ведуть все ж таки «продуктивну економічну діяльність», навіть перебуваючи у декретній відпустці, їхніх заробітків часто не вистачає на те, щоб покрити витрати на нянь або найманих помічниць по господарству. А отже, працююча жінка в декреті завжди є заручницею багатьох економічних факторів. І якщо при цьому вона може винайти оптимальний баланс між самореалізацією та увагою до родини (а це часто трапляється завдяки ігноруванню власних економічних та соціальних інтересів), то родина в майбутньому може очікувати на поповнення. В іншому випадку, для жінок, які покладаються лише на заробіток чоловіка, найпершим фактором планування дитини є фінансова стабільність родини, яка в постійній економічній нестабільності країни вкрай важко досягається, про що зізнаються наші респондентки.

Дещо покращує ситуацію жінок у відпустках по догляду за дітьми допомога чоловіка / партнера та родичів, а саме:

  • 55% опитаних зазначають, що їхні чоловіки / партнери постійно беруть участь у вихованні спільної дитини / дітей, 18% зізнаються, що чоловік / партнер часто, і ще 18% – час від часу бере участь у вихованні спільних дітей, відповідно, 5% – рідко та 4% – ніколи не беруть участі;
  • 26% жінок стверджують, що їх чоловіки / партнери постійно беруть участь у веденні хатнього господарства їхнього спільного помешкання, 18% – що часто беруть участь, 27% – час від часу беруть участь, а 13% – що рідко та 16% – що чоловіки ніколи не допомагають їм по господарству;
  • 13% матерів вказують, що їм постійно допомагають фінансово / матеріально їхні родичі (гроші, продукти харчування тощо), 8% – що їм часто матеріально допомагають родичі, 31% стверджують, що отримують матеріальну допомогу від родичів час від часу, 29% – що рідко, а 19% кажуть, що їх родинам родичі ніколи не допомагають фінансово / матеріально;
  • 21% респонденток вважають, що їх постійно підтримують своєю нематеріальною допомогою родичі (допомога у вихованні дітей, у веденні господарства тощо); 11% – що їх часто підтримують, 20% – що час від часу отримують таку допомогу, 24% зізнаються, що рідко, і 24% – що ніколи не отримують нематеріальної допомоги від родичів.

Відповідно, отримуючи різні види допомоги, від 20% до 73% жінок мають змогу відчути підтримку у такій соціально значущій справі, як виховання дітей, а також – розділити відповідальність за дітей із близькими. На нашу думку, це є не останнім фактором підтримки гармонійного мікроклімату родини, де виховуються малі діти.

На відкрите запитання про свої мрії опитані нами матері 30 разів згадали про вирішення фінансових / матеріальних проблем (виплатити кредит, придбати власне житло, отримати фінансову стабільність та т.і.), 25 згадок – про благополуччя та здоров’я дітей та родини в цілому, 22 згадки – про подорожі, по 21 згадуванню отримали самореалізація та / або відкриття власної справи (підвищити професійний рівень, розвиватись разом із дітьми тощо), а також відпочинок (закордоном, на березі моря, з родиною або просто «виспатися»), 15 згадок – про інше (завершення війни, зустріч з далекими родичами, схуднення та інше).

Отже, як бачимо, економічні питання дуже бентежать українських матерів, що виховують малих дітей, втрачаючи при цьому власну фінансову платформу, розчаровуючись у стабільності державної політики, у можливостях власної родини, що не відповідають її потребам. Хотілося б, щоб наші «жінки у декреті» не ставали фінансово бідними, живучи з необхідністю постійно економити, щоб вони менше розчаровувались, і, збагачуючись емоційно, не втрачали матеріальної опори!

Шукаємо фінансової та організаційної підтримки
для продовження цього дослідження (
ol_felia@ukr.net).

28 листопада 2019
Поширити в Telegram
318
Репліки Спільноти
Реплік ще немає, Ваша репліка може бути першою
Матеріали по темі
Не чоловіча робота. Дещо про гендерний дисбаланс серед журналістів
Жінки в редакціях українських ЗМІ — більшість, якій не позаздриш. Чому так склалось і як профеміністично реагувати на ситуацію — розповідає Отар Довженко.
Мужская работа: парни-педагоги о том, каково это учить и воспитывать чужих детей
Отправляем на свалку истории убеждение, что мужчины не созданы для воспитания детей. Недавно UaUa.info рассказывал о папе, который вышел в декрет, год посвятил исключительно маленьким сыновьям и совершенно по-новому открыл для себя отцовство.
Чому в школах мало учителів-чоловіків. І чи є це проблемою?
У вересні 2018 року дослідницька мережа «Еврідіка» опублікувала статтю «Чи має значення те, що чоловіки не викладають?», у якій викладені деякі добре відомі факти: за інформацією Євростату лише 15% вчителів початкової школи в Європі – чоловіки, і навпаки, лише 25% професорів європейських університетів – жінки, пише Профспілка працівників освіти і науки України.
Шлях влади і шлях помади. Чому дівчат (не) цікавить політика?
«Жіночий розум», «жіноча природа» та «жіноче призначення». Це священна тріада (недостовірних) пояснень того, чому жінки беруть мало участі в політичному процесі. Однак коли саме це все починається? Анна Лигіна розглядає етапи виховання «гарної дівчинки» і пояснює, як саме вони впливають на зацікавленість жінок політикою та на участь у ній. Чи вигідно жінкам втілювати ідеал «ти-ж-дівчинка» та які є альтернативи — у статті.