24 січня, 2020

Патріархат руйнує чоловіків

17 листопада 2018
Поширити в Telegram
3743

Матеріал Лі Фесслер 30 жовтня, 2018. Переклад Наталії Сліпенко. 

Читайте також:

Життя чоловіка може бути прекрасним і вільним. Але спершу чоловіки мусять втекти від токсичного поняття маскулінності, яке змушує їх проводити емоційні кордони.

Майкл Кауфман, канадський автор і викладач, який спеціалізується на маскулінності й гендерних дослідженнях, бореться проти «величезної ізоляції», яка часто супроводжує традиційні прояви маскулінності. Він – співзасновник кампанії «Біла стрічка», що протидіє насильству проти жінок, і єдиний чоловік-член Дорадчого комітету з гендерної рівності «Великої сімки», який створив прем’єр-міністр Канади Джастін Трюдо. Кауфман – автор восьми книжок з гендерних питань, серед яких «Хлопчача інструкція з фемінізму» та запланована «Час прийшов: чому чоловіки повинні приєднатися до революції за гендерну рівність». Він також старший науковий співробітник Instituto Promundo, бразильської НУО, яка залучає хлопчиків і чоловіків до боротьби за гендерну рівність.

У розмові з Quartz Кауфман пояснив, чому вважає фемінізм найбільшим даром для чоловіків, і як він впорався з токсичними маскулінними стандартами у своєму власному житті.

Патріархат – це не лише система влади чоловіків над жінками і влади одних чоловіків над іншими, це ще й чоловіче прагнення влади над природою. І це прагнення швидко заводить нас у глухий кут.

1. Ви багато замислювались про нерівність на робочому місці до того, як почався рух Me Too? Що з того, чому вас навчив рух Me Too, було найважливішим?

Протягом останніх 35-40 років, як письменник, спікер, викладач, радник та активіст, я займаюся залученням чоловіків і хлопчиків до просування гендерної рівності, боротьби з насильством чоловіків проти жінок та позитивних змін у житті чоловіків, включно з трансформацією батьківства. У 1991 році я співзаснував кампанію «Біла стрічка» – рух чоловіків для боротьби з насильством проти жінок, який вже поширився на 80 чи 90 країн. Я розробляв програми боротьби з сексуальними домаганнями на роботі та працював з «ООН Жінки», з корпораціями та спілками, щоб підтримувати професійний прогрес жінок. Тож, думаю, моя відповідь на перше запитання – так. Чому мене навчив рух Me Too? Що чоловікам слід і далі слухати голоси жінок і те, як вони говорять про свій досвід. Нам ще треба добре розібратися в собі, і ми мусимо про це говорити.

Більше про рух MeToo читайте в цьому матеріалі

2. Ви вважаєте себе феміністом? Чому так або чому ні? Як ви визначаєте свій фемінізм?

Однозначно, в тому сенсі, що фемінізм – теорія і практика гендерної рівності та підтримка прав жінок і дівчат. І однозначно й у тому сенсі, що попри те, що він являє собою виклик для чоловіків, я вважаю фемінізм найкращим подарунком, який чоловіки коли-небудь отримували. Фемінізм – це також про голоси й досвід жінок, тож у цьому контексті я часто називав себе швидше профеміністом, ніж феміністом. Але враховуючи, як деякі консерватори й релігійні фундаменталісти намагаються повернути час назад у питанні прав жінок, я готовий з гордістю заявити, що я фемініст.

3. Що ви робите щодня, щоб сприяти гендерній рівності?

На професійному рівні, я тільки це й роблю – виступаю, консультую, займаюсь волонтерством. За останні роки я чимало часу витратив, пишучи наступну книжку на цю тему. Це також дуже особисте питання. Я завжди прагнув виконувати принаймні половину хатньої роботи, я втручаюся, коли чую сексистські й гомофобні коментарі й жарти, часом починаю розмовляти з незнайомцями в черзі на касі в супермаркеті. Я намагаюся пам’ятати про ті привілеї, які маю, будучи чоловіком, особливо враховуючи, що я білий гетеросексуальний чоловік середнього класу. Йдеться не про колективну провину, а швидше про переконання, що всі повинні мати ті ж самі права й привілеї, з якими пощастило мені.

4. Яка зараз найбільша загроза для чоловіків в Америці? Чому?

Патріархат. Протягом багатьох років моя робота досліджує парадокс влади чоловіків – сама сутність того, як побудований світ чоловічої влади і те, як привілеї не лише надають нам велетенські переваги, а й мають серйозні наслідки для хлопчиків і чоловіків. Тому я й кажу, що фемінізм – це чудовий подарунок для чоловіків. (Хоча він заслуговав би на нашу підтримку, навіть якби це було не так!) Коли я кажу, що патріархат – найбільша загроза, я маю на увазі різноманітні економічні, політичні, релігійні та родинні інститути, які історично постали з патріархату й закріплюють його; я також говорю про чоловіків – і жінок – які виступають проти змін та загрожують правам жінок. А ще я говорю про нагальну загрозу кліматичних змін. Патріархат – це не лише система влади чоловіків над жінками і влади одних чоловіків над іншими, це ще й чоловіче прагнення влади над природою. І це прагнення швидко заводить нас у глухий кут.

5. Ви говорите про сексизм зі своїми товаришами-чоловіками? Якщо так, які стратегії проявили себе як найбільш ефективні, а якщо ні, що вам заважає?

Увесь час. У нас вже зібралось чимало доказів того, як найкраще донести ідею до інших чоловіків – це мають бути ідеї з викликом, але позитивні. Потрібно уникати колективної провини чи звинувачення. Потрібно уникати узагальнень про чоловіків. Потрібно розуміти, що чоловіки можуть зіграти (а багато чоловіків вже відіграють) позитивну роль у боротьбі за гендерну рівність та проти насильства над жінками. І потрібно заохочувати чоловіків і слухати голоси й турботи жінок, і відстоювати ці ідеї зі своєї чоловічої позиції.

6. Що в вашому житті як чоловіка вас найбільше тривожить?

Як у всіх чоловіків, у мене є глибинні страхи про те, що я не відповідатиму суворим очікуванням, пов’язаним з тим, що я – чоловік. Хоча більшість чоловіків у певному віці починають відпускати це уявлення і просто приймають те, що ми такі, які ми є, і що ми ніколи не виконаємо усіх пунктів зі «списку чоловічності», на жаль, я іноді бачу старших чоловіків, які з усіх сил намагаються довести, що вони справжні чоловіки, й використовують це, щоб викликати ненависть до сміливих жінок. Не показуватиму пальцем на Овальний кабінет[1] чи щось таке.

7. Що ви хотіли б, щоб ваші колеги-жінки, і жінки загалом, знали про вас?

Що я стараюся. (Думаю, вони вже знають, що я роблю помилки!)

8. Деяким чоловікам здається, що вони у програшній ситуації: чоловіки критикуватимуть їх за те, що вони висловлюються [на підтримку гендерної рівності], а феміністки – за те, що вони висловлюються недостатньо. Що б ви сказали цим чоловікам?

Звісно ж, іноді бувають нападки, але те ж саме буває з усіма, хто висловлюється проти несправедливості. Не думаю, що Нельсон Мандела колись сказав: «Я краще нічого не говоритиму про апартеїд і расизм, бо деяким білим людям це не сподобається». Голоси й точки зору жінок розмаїті; навіть серед феміністок думки можуть різнитися. Ми маємо слухати їх з повагою і діяти відповідно до наших переконань і спроможності. Наша мета – бути союзниками жінок, так само, як моя мета як білої людини – бути союзником не-білих людей, або моя мета як гетеросексуальної людини – бути союзником ЛГБТК-людей. Іноді це означає, що нас почнуть критикувати, але це лише наслідок того, що ми припиняємо монополізувати простір для висловлювань.

9. Якби ви могли змінити щось таке, що ви сказали чи зробили, що підтримувало нерівне сприйняття хатньої роботи, що б це було? Чому?

Коли мій син був маленьким на початку 80-х, я намагався робити половину батьківської роботи. Але зараз я розумію, що іноді сприймав те, що робила моя партнерка, як належне і не усвідомлював, що нам треба обговорити роботу з догляду за дитиною і досягти порозуміння.

10. Яка найкраща порада, яку ви коли-небудь отримували від іншого чоловіка, і яка ваша найкраща порада молодим чоловікам?

Це прозвучить як кліше, але коли мені було десь вісім років і я сумував за домівкою, мій дядько сказав мені, що можна плакати. Це було відкриття! А моя порада молодим чоловікам така: вам пощастило, у вас є можливість приєднатися до найвеличнішої революції в історії людства – революції за гендерну рівність.

Першоджерело.


[1] Овальний кабінет – робочий кабінет Президента США у Білому домі.

17 листопада 2018
Поширити в Telegram
3743
Репліки Спільноти
Реплік ще немає, Ваша репліка може бути першою
Матеріали по темі
Інтерв’ю із Світланою Дубиною про феміністичний активізм у Вінниці
Світлана Дубина[1] — тренерка і правозахисниця, експертка Коаліції з протидії дискримінації в Україні[2]. З 2010 року очолює правозахисну Вінницьку громадську організацію «Інформаційно-просвітницький центр “ВІСь”»[3], мета діяльности якої — захист прав та забезпечення рівних прав і можливостей людей в усіх сферах суспільного життя. Членкиня міжвідомчої ради з питань сім’ї, гендерної рівности, демографічного розвитку, запобігання насильству в сім’ї та протидії торгівлі людьми Вінницької обласної державної адміністрації, членкиня експертної ради з протидії дискримінації департаменту соціальної політики Вінницької обласної державної адміністрації.
Для всіх, хто відчуває себе під скляним ковпаком
Поетеса Сильвія Плат – одне з облич американського феміністичного руху 50-х, хоча вона ніколи не займалася активізмом. Визнання до неї прийшло вже після її смерті, як і Пулітцерівська премія. Сьогодні я хочу поговорити з вами не про її поезію, а про роман «Під скляним ковпаком», який торік видало Видавництво Старого Лева.
Кого оберігає берегиня, або матріархат як чоловічий винахід
Кому це раптом заманулося знов витягати насвіт дискусію про матріархальність української культури (суспільства, сім’ї, ментальности і всього трибу життя)?! У справі про український матріархат вирок винесено давно, він остаточний і оскарженню не підлягає, бо ж загальновідомо: українцями завжди верходили жінки! То хто це тут наважився поставити під сумнів нашу чи не єдину національну гордість і неспростовний доказ одвічної демократичности українського люду?!
Що таке «Пекін+25» і в чому полягає його важливість для України?
29-30 жовтня в Женеві відбулася Регіональна європейська зустріч «Пекін+25», організована Європейською економічною комісією та ООН Жінки. Учасники зустрічі мали проаналізувати, яким чином в регіоні втілювалися рекомендації Четвертої Всесвітньої конференції ООН зі становища жінок і чого вдалося досягти у забезпеченні рівних прав жінок і чоловіків за час після її проведення. Про женевську подію та питання, які обговорювалися на ній, розмовляємо із заступницею керівника урядової делегації України, Урядовою уповноваженою з питань гендерної політики Катериною ЛЕВЧЕНКО.
Коханці революцій: чи змінилося феміністичне і квір мистецтво після Євромайдану
Євромайдан і війна на Сході України глибоко вплинули й змінили українське суспільство. Чи стало воно в перебігу цих змін приязнішим до гендерної політики, фемінізму та жіночих рухів? Сучасне мистецтво часто є маркером соціальних процесів. За останні роки відбулося багато мистецьких подій, які зачіпають теми гендеру й сексуальности, зокрема й публічних скандалів. Є вони наслідком постмайданної лібералізації суспільства чи лише продовженням тривалих процесів, які почалися ще в 1990-х? Відповіді на ці питання — у статті. (Текст було написано навесні 2019 року)
Катерина Левченко: Питання сімейної та гендерної політики – актуальний погляд у майбутнє
У новообраному українському парламенті стало значно більше жінок-депутаток. Як це позначиться на розвитку тих сфер суспільного буття, які найчастіше пов’язують саме з участю представниць жіночої статі? Чи опиняться в пріоритетах питання сім’ї та забезпечення гендерної рівності?
Інтерв’ю із Сарою Філліпс про жіночий активізм в Україні — погляд із США
Сара Філліпс (Sarah D. Phillips[1]) — докторка (PhD) і професорка антропології, директорка Інституту російських і східноєвропейських досліджень[2] Індіанського університету (США). Викладає різноманітні курси[3] з антропології, а також «Постсоціалістичні гендерні утворення», «Культура, здоров’я та хвороби», «Чорнобиль: спадщина розпаду» й ін. Дослідницькі інтереси Сари Філліпс — це медична антропологія, студії інвалідности, гендерні дослідження, ВІЛ-СНІД, наркозалежність, антропологія фармацевтичних засобів, Чорнобиль, громадянське суспільство й неурядові організації (НУО), розвиток. Географічні зони спеціалізації — Центральна і Східна Європа, колишній Радянський Союз, особливо Україна й Росія, США. Авторка численних наукових статей, розділів у книжках і монографій. Стипендіатка таких престижних фондів, як The Woodrow Wilson National Fellowship Foundation, Fulbright-Hays Doctoral Dissertation Research Abroad Grant та ін.
«Усе, що ти написала, в будь-який момент може бути використано проти тебе», або Майбутнє без кіберсталкінгу
Як запобігати проникненню в особистий жіночий простір у реальному і віртуальному середовищах? Як модернізується етика спілкування в мережі в часи трансгуманізму? І нарешті, як убезпечити себе від пікапу й кіберсталкінгу в теперішньому соціумі, де технологічний розвиток поки що випереджає етичний поступ?
ЗМІ та реклама в ідеальному світі майбутнього
ЗМІ та реклама відіграють одну з визначальних ролей у формуванні людської свідомости, адже вони чітко показують суспільні норми й проблеми. На жаль, сучасні засоби масової інформації й рекламні матеріали часто транслюють сексизм, мізогінію та віктимблеймінг. Якими вони мають бути в ідеальному світі? Спробуймо розібратися.
Наступна ланка еволюції — фемінізм
Чи можливий феміністичний світ без розподілу характеристик та обов’язків між чоловіками й жінками? Які цінності будуть у людства, коли ми перестанемо очікувати від кожної статі певних поведінкових патернів? І чому співпраця та підтримка — найвигідніша стратегія еволюції?