4782 
«У війни не жіноче обличчя» – це документ людської пам’яті, запис історій жінок, яких війна змусила взяти в руки зброю для захисту рідної землі від фашизму. Ця книга – результат кількарічної кропіткої праці: авторка розшукувала учасниць Другої світової війни і записувала їхні свідчення, які цілковито відрізнялися від свідчень чоловіків-ветеранів та від офіційної форми викладу спогадів про ті події. Письменниця досліджує духовний світ жінок, які виживали в нелюдських умовах війни. У книзі зображено їхнє ставлення до смерті і необхідності вбивати, стосунки з чоловіками-соратниками і командирами, про побут на війні; про бажання жити після всього побаченого і пережитого, а ще – про повоєнну необхідність повернутися до жіночності, яка виникала не лише з внутрішньої потреби, але й через тиск суспільства,бо навіть найближчі люди вимагали якнайшвидше витіснити пережитий жах із свідомості.
У «женской» войны свои краски, свои запахи, свое освещение и свое пространство чувств. Свои слова. Там нет героев и невероятных подвигов, там есть просто люди, которые заняты нечеловеческим человеческим делом. И страдают там не только они (люди!), но и земля, и птицы, и деревья. Все, кто живут вместе с нами на земле. Страдают они без слов, что еще страшнее. – цитата з книги «У війни не жіноче обличчя» російською мовою.
Алексієвич С. У війни не жіноче обличчя / Світлана Алексієвич; пер. з рос. В. Рафєєнка. — Xарків: Віват, 2016. — Мова укр. – 400 с.
