Україна

Дослідження присвячене питанню вивчення думок та досвіду працівників органів внутрішніх справ (слідство, підрозділи кримінальної міліції, підрозділи кадрового забезпечення) щодо дотримання гендерної рівності в ОВС, щодо наявності проявів дискримінації працівників-жінок в ході їхньої оперативно-службової діяльності за ознаками статі. За результатами проведеного дослідження подано оцінку розповсюдженості дискримінаційних проявів в органах внутрішніх справ та запропоновано потенційні механізми їх стримування та запобігання.

Публікація містить аналіз результатів дослідження становища жінок, які проживають у сільській місцевості, у розрізі дотримання їхніх прав, закріплених Конвенцією ООН з ліквідації всіх форм дискримінації щодо жінок. На основі проведеного дослідження розроблено рекомендації для широкого кола сторін щодо можливих шляхів покращення ситуації з правами жінок. Дослідження здійснювалося за експертної підтримки Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

Публiкацiя мiстить аналiтичний виклад результатiв дослiдження змiн ставлення до ЛГБТ, якi вiдбулись в українському суспiльствi за час, що минув з початку Євромайдану. Дослiдження базується на порiвняннi даних двох опитувань 2013 i 2016 рр., а також публiчних виступiв праворадикальних лiдерiв.

Гендерний бюджетний аналіз програм, які фінансуються з державного та місцевих бюджетів. Стислий виклад. – Київ, 2016. – 89 с.

Це видання присвячене дослідженню гендерної проблематики в Україні. У виданні міститься доповідь, що складається з шести розділів, один з яких цілком базується на результатах загальнонаціонального соціологічного дослідження Центру Разумкова, стислий словник головних гердерних термінів, а також статті вітчизняних експертів. Це видання буде корисним для експертів, соціологів, журналістів і всіх, хто цікавиться питаннями досягнення гендерної рівності в Україні.

Вплив інтервенцій міжнародних фінансових інституцій на права жінок в Україні. Спільний тіньовий звіт, Комітет CEDAW, 66 сесія.

Тисячі років зовнішній світ, хай там хто його представляв — «церква», «мас-медіа», «школа», «родичі», повсякчас намагається залізти в наш особистий простір, щоби підказати, пояснити, переконати. Здавалося б, надворі ХХІ століття, а нашим дітям досі нав’язують дивовижні стереотипи про те, чим повинні або не повинні займатися дівчата і хлопці, жінки і чоловіки. Чи наші діти страждатимуть від цього, як ми? Чи, може, навпаки — вони розширять світогляд і врешті-решт змінять цей світ? Залежить від нас, дорослих, від нашого вміння нівелювати руйнівний вплив стереотипів, від нашої підтримки.

Герой нашого часу — ідеальний татусь — своїми діями і прикладом забезпечує малечі щасливе дитинство. Сьогодні в Україні спостерігаємо поступову зміну соціальної ролі батька, відхід від стереотипу батька суто як «годувальника» родини. Він може помити дитину і заплести кіски, вислухати й підтримати. Це породжує чимало питань. Як бути хорошим — сучасним — батьком для своїх дітей? Як бути прикладом, яким діти могли би пишатися? Чи можна цього навчитися? У другій частині статті — про якості взірцевого тата, тато-школи, а також батьківство після розлучення.

Герой нашого часу — ідеальний татусь — своїми діями і прикладом забезпечує малечі щасливе дитинство. Сьогодні в Україні спостерігаємо поступову зміну соціальної ролі батька, відхід від стереотипу батька лише як «годувальника» родини. Він може помити дитину і заплести кіски, вислухати і підтримати. Це породжує чимало питань. Як бути хорошим — сучасним — батьком для своїх дітей? Як бути прикладом, яким діти могли би пишатися? Чи можна цьому навчитися? У першій частині статті — про ідеали батьківства в Україні сьогодні та в давнину, а також про те, чим відрізняються українські і закордонні тати.

Як розпізнати суспільство, дружнє до дитини? У статті проаналізовано передумови виникнення феномена «суспільства лише для дорослих», порівняно дані різних країн, де дитинство вважається щасливим і навпаки, де дітей позбавлено дитинства, а також відстежено динаміку змін в Україні на шляху формування суспільства, доброзичливого до дитини. Щоб зміни відбувалися ефективніше, треба враховувати і міняти соціальний контекст, у якому зберігається дискримінація родин із дітьми, поступово пристосовувати «дорослі» установи до дитячих потреб, постійно прислухатися до вимог технологічно прогресивного суспільства і до еволюції людських стосунків та вчасно корегувати законодавчу базу, систему освіти, проводити просвітницькі кампанії.