Україна

Герой нашого часу — ідеальний татусь — своїми діями і прикладом забезпечує малечі щасливе дитинство. Сьогодні в Україні спостерігаємо поступову зміну соціальної ролі батька, відхід від стереотипу батька суто як «годувальника» родини. Він може помити дитину і заплести кіски, вислухати й підтримати. Це породжує чимало питань. Як бути хорошим — сучасним — батьком для своїх дітей? Як бути прикладом, яким діти могли би пишатися? Чи можна цього навчитися? У другій частині статті — про якості взірцевого тата, тато-школи, а також батьківство після розлучення.

Герой нашого часу — ідеальний татусь — своїми діями і прикладом забезпечує малечі щасливе дитинство. Сьогодні в Україні спостерігаємо поступову зміну соціальної ролі батька, відхід від стереотипу батька лише як «годувальника» родини. Він може помити дитину і заплести кіски, вислухати і підтримати. Це породжує чимало питань. Як бути хорошим — сучасним — батьком для своїх дітей? Як бути прикладом, яким діти могли би пишатися? Чи можна цьому навчитися? У першій частині статті — про ідеали батьківства в Україні сьогодні та в давнину, а також про те, чим відрізняються українські і закордонні тати.

Як розпізнати суспільство, дружнє до дитини? У статті проаналізовано передумови виникнення феномена «суспільства лише для дорослих», порівняно дані різних країн, де дитинство вважається щасливим і навпаки, де дітей позбавлено дитинства, а також відстежено динаміку змін в Україні на шляху формування суспільства, доброзичливого до дитини. Щоб зміни відбувалися ефективніше, треба враховувати і міняти соціальний контекст, у якому зберігається дискримінація родин із дітьми, поступово пристосовувати «дорослі» установи до дитячих потреб, постійно прислухатися до вимог технологічно прогресивного суспільства і до еволюції людських стосунків та вчасно корегувати законодавчу базу, систему освіти, проводити просвітницькі кампанії.

Нерідко ми чуємо заклики повернутися до традицій, що їх нам змальовують як безумовне добро. Та чи всі традиції з минувшини гуманні і відповідають сучасності? Етнографиня Ірина Ігнатенко описує стосунки батьків і дітей у минулому, їхню логіку й норми зумовлено тогочасним трибом життя. Багато що з цих звичаїв шокує сучасну людину.

Родить ребенка в Украине – в каком-то смысле настоящий подвиг. Часто женщине в один из самых важных и уязвимых моментов в ее жизни приходится сталкиваться как с агрессивным поведением медицинского персонала, так и с коррупцией в родильных домах. 

У статті представлено результати Моніторингу друкованих регіональних видань України, проведеного двома хвилями Академією Української Преси в листопаді 2017 та лютому 2018 року за підтримки Секретаріату Національної комісії України у справах ЮНЕСКО (Міністерство закордонних справ України). Для аналізу було відібрано 10 друкованих періодичних видань різних регіонів України: м.Вінниця, м.Дніпро, м.Житомир, м.Запоріжжя, м.Київ, м.Кропивницький, м.Львів, м.Луцьк, м.Полтава, м.Черкаси.

Пропоноване видання є особливим як за своїм змістом, так і у підході до самої проблеми. Вперше обрано гендерний підхід до аналізу становища жінок і чоловіків в українському суспільстві, міжстатевих відносин, місця і ролі кожної статі у розвитку громадянського суспільства, у повсякденному творенні особистості. Дане дослідження є своєрідними гендерним зрізом українського суспільства. Воно грунтується на аналізі масиву історичних документів, статистичних даних, соціологічних досліджень та іншої інформації про статеву структуру соціуму, зміни, процеси в ньому. 

У даному виданні представлені концептуальні засади експертизи українського законодавства. Разом з тим у ньому зосереджена увага на гендерному аналізі ряду галузей України: конституційного, соціального, трудового, медичного, освітянского, сімейного, житлового та міжнародного. Автори висловили ставлення до гендерної і правової ситуації в Україні і визначили основні напрями щодо гендерного вдосконалення чинного законодавства та новоутворень з проблем гендерного права.

Вперше зроблено спробу обґрунтувати сутність, важливість та необхідність проведення гендерної експертизи українського законодавства, розкрити її методологічні підходи та методичні засади, окреслити науковий інструментарій. Дається загальний аналіз спрямування гендерної експертизи, визначається комплекс відповідних дій можливого гендерного перетворення і новотворення в законодавстві. При цьому враховується європейський та міжнародний досвід.

Книга «Гендерний розвиток в Україні: реалії і перспективи» присвячена надзвичайно важливій і актуальній проблемі - розвиткові тендерних відносин і формуванню політики рівних прав і можливостей жінок і чоловіків в Україні. Це вже друге видання, здійснене Програмою розвитку ООН за участю провідних вітчизняних дослідників, що містить системний аналіз становища жінок і чоловіків та утвердження тендерних відносин в українському суспільстві. Питання, що висвітлюються, є актуальними для всього світового співтовариства. На початку третього тисячоліття міжнародна спільнота прагне вирішувати проблеми людського розвитку, виходячи з глобальних Цілей Розвитку Тисячоліття, серед яких досягнення тендерної рівності є однією з найважливіших. Книга переконливо доводить, що впровадження тендерного підходу є не лише питанням дотримання прав людини та соціальної справедливості, воно є необхідним для забезпечення рівноправного і стійкого людського розвитку, більшої ефективності державного управління, створення умов для самореалізації особистості. Досвід України свідчить про непростий шлях утвердження тендерної рівності та паритетної демократії в суспільстві.