19 жовтня, 2019

Аудіозапис лекції Тамари Гундорової "Феміністичні тони у портреті 1990-х"

1 квітня 2019
4159

Феміністичні тони у портреті 1990-х

У рамках виставки Виставка "Безстрашні. Частина І." запрошуємо прослухати лекцію літературознавиці, докторки філологічних наук, професорки й дослідниці фемінізму в літературі Tamara Hundorova про те, як в 90-хх в Україну фемінізм прийшов через літературні студії.

Дивіться також:

Серед тих рухів та інструментів, які змінювали картину світу і моделі поведінки у ранні пострадянські 90-ті, значна роль належала фемінізму. Досвід світового фемінізму озброював і давав право говорити та відчувати лікоть товариша(ки), допомагав знайти слова і показував світ з інакшої перспективи. На полі науки і літератури зазвучали голоси Соломії Павличко, Віри Агєєвої, Ніли Зборовської. "Польові дослідження з українського сексу" Оксани Забужко ставали іконою "нової жінки". Започатковувалися перші курси з гендерних студій в університетах Львова і Києва. Виникали ідеологічні центри гендерних студій - харківський, київський. Розпочалися гендерні війни, в яких слово брали Забужко й Неборак, Агєєва й Андрухович. Як входив у пострадянську свідомість фемінізм і як він забарвив портрет кінця міленіуму? Про це, а також про феміністичну наївність, рішучість і солідарність у потртетах і дискусіях 1990-х мова в лекції Тамари Гундорової.

1 квітня 2019
Репліки Спільноти
Реплік ще немає, Ваша репліка може бути першою
Матеріали по темі
"Небезпечні зв'язки": націоналізм і фемінізм в Україні
У статті авторка аналізує інтелектуальну продукцію чотирьох українських центрів гендерних досліджень, щоб показати, як ставляться різні школи фемінізму до дискурсу націоналізму та "відродження нації", яку роль вони вбачають для себе у процесах націєтворення і як реагують на проблему "незавершеної" і "розмитої" української національної ідентичності. Дослідниця намагається відійти від від поширеного підходу до націоналізму як ідеології, що маніпулює інтересами жінок, і розглядає проблему з іншого боку: як різні напрями українського фемінізму беруть участь у "винайденні" української нації, у визначенні її нових меж, у формуванні колективної пам'яті та національної ідентичності. 
Журнал "Критика феміністична" #1, 2018
Перший номер журналу «Критика феміністична» (2018) опубліковано! Номер містить статті з феміністичною критикою війни і мілітаризації, перекладні тексти про квір-мистецтво неуспіху та автоетнографію як феміністичний метод, блогові дописи про Фуко та трансґендерний досвід, рецензії про антиопресивні педагогіки та феміністичне мистецтво
Фемінізм в Україні: кроки назустріч собі. Ч. 1. Академічний фемінізм
Чого досягли феміністки за три десятки років української незалежності? Насправді чимало: сформувалися гендерні студії як царина науки й освіти, жіночий рух прогресував від консервативного бачення фемінності до феміністичної політичної дії, український фемінізм має чимало ідеологічних напрямків і груп. Держава ж десятиліттями веде подвійну гру, на словах декларуючи принципи гендерної рівності, а на ділі перекладаючи всю відповідальність на громадський сектор. Ця стаття — захоплива подорож у часі, від кінця 1980-х років до сьогодні, яка показує, що зроблено і що маємо нині.
Програли за неявкою? Жінка і влада в українській літературі
Більшість жіночих образів в українській літературі створено не жінками. Те саме стосується образів жінок-лідерок: їх не так багато і переважно вони обмежені суто жіночими функціями і простором. Лише поодинокі героїні здатні створити чоловікам гідну конкуренцію на чоловічому полі, як-от завод, колгосп, парламент чи управління державою. І тут вони стають жорсткими, рішучими, безпринципними або ж використовують власне тіло як інструмент маніпуляцій. Навіть найновіша українська література зациклена на темі боротьби і звільнення жінки головно в приватному просторі й іще не дала нам яскравого образу героїні, яка добивається кар’єрного успіху без задньої думки про залежність від чоловіків.
Інтерв’ю з Тетяною Ісаєвою про феміністичну просвітницьку діяльність і жіночі музеї
Тетяна Ісаєва[1] — засновниця першого в Україні музею, присвяченого історії жіночого руху і темі забезпечення гендерної рівності. Вона, зокрема, авторка ідеї і директорка проекту «“Створимо музей про себе!”: створення першого в Україні гендерного музею» — Музею жіночої й гендерної історії[2]. Презентувала український Музей жіночої й гендерної історії під час П’ятої (Мехіко, Мексика), Другої (Бонн, Німеччина) і Третьої (Буенос-Айрес, Аргентина) міжнародних конференцій жіночих музеїв світу.
Жорстка економія, гендерна нерівність та фемінізм після кризи: знецінення праці жінок і відмова держави
Дослідження присвячене наслідкам економічної кризи 2014 р. та урядової політики жорсткої економії для життя жінок в Україні, зокрема, жінок зі структурно непривілейованих груп. Проаналізовано реальну соціально-економічну нерівність чоловіків та жінок, тенденції до знецінення репродуктивної праці, зміни в доступі жінок до «продуктивної» праці та вплив інфраструктурних урізань на гендерну нерівність у країні. Окреслено реакції феміністичної спільноти та надано рекомендації для лівих акторів.
Феміністична кава 26 січня: «Щоденні практики фемінізму»
Гендер в деталях та Creative Women Space запрошують усіх подруг поговорити про щоденні практики фемінізму 26 січня. Ця зустріч — продовження серії дискусій «Феміністична кава». 
Інтерв’ю з Марією Дмитрієвою про феміністичний активізм в інтернеті
Марія Дмитрієва[1] навчалася в магістратурі з лінгвістики в Каліфорнійському державному університеті в місті Нортридж (California State University, Northridge) як стипендіатка Програми імені Фулбрайта (Fulbright Graduate Student Program, 2007–2009). У Волинському державному університеті імені Лесі Українки здобула ступінь спеціалістки з прикладної лінгвістики з двома іноземними мовами (англійська і німецька). Крім того, була інтернкою у Верховній Раді України (за програмою “Помічник голови Комітету Верховної Ради  України”, 2000-2001 рр.), навчалася в магістратурі з гендерних студій у Європейському гуманітарному університеті, м. Вільнюс (2006-2007 рр.)[2], відвідувала цикл семінарів «Фундаментальна і прикладна лінгвістична гендерологія. Питання методології та викладання» лабораторії гендерних досліджень Московського державного лінгвістичного університету (2002-2003 рр.), відомі літні школи з гендерних студій, як-от Перша міжнародна літня школа з гендерних студій «Гендер у перехідному суспільстві: соціологічні, політичні та культурологічні перспективи» (Київ, 2000) і Четверта міжнародна літня школа з гендерних досліджень «Трансформуючи Академію: жіночі дослідження в пострадянських країнах» (м. Форос, 2000), та низку семінарів, зорганізованих ПРООН “Гендер у розвитку” у 2001 р. в Києві. 
Женская солидарность: пособие для женщин и мужчин
В сборнике освещаются актуальные проблемы феминистского/женского движения, а также опыт работы в образовательном проекте «Участие женщин в общественной жизни Беларуси», указаны средства и источники поддержки женского движения, дается разнообразная справочная информация по теме.
Постсоветский феминизм: украинский вариант
Понятию «феминизм» не так много лет – его изобретение приписывается в начале 19 в. французскому теоретику социализма Шарлю Фурье (по другой версии – Элис Росси). Однако сегодня в постсоветском медийном и Интернет-пространстве разгораются самые страстные дискуссии на форумах и в ЖЖ. Аналитические (либо претендующие быть таковыми) статьи «про феминизм и феминисток» привлекают к себе внимание яркими анонсами на обложках гламурных журналов. Тем не менее, остается не до конца понятным, что подразумевают под данным словом журналисты, а мнение экспертов в феминистской теории остается неуслышанным. Поэтому данный текст имеет целью анализ существующих дискурсов сферах постсоветского пространства на примере Украины. Проблема может быть сформулирована как вопрос «об общих причинах возможности/невозможности феминистского типа дискурса (как западной дискурсивной модели) для стран бывшего СССР».