5 квітня, 2020

Про права, а не тюльпани: як нас порадували марші жінок* 2020 в українських містах

9 березня 2020
Поширити в Telegram
905
Анастасія Костіна
 Книголюбка. Меломанка

Київ відшумів учорашнім Маршем Жінок* 2020, мабуть-таки, на всю Україну, однак ми не нехтуємо приводом нагадати, як пройшли марші в інших українських не-столичних містах (спойлер: яскраво).

Детальніше про Марш Жінок* 2020 у Києві читайте в цьому матеріалі

У Маріуполі активістки й активісти обрали своїм кольором рожевий, але зовсім не для того, щоби цим викликати звичні трояндово-цукеркові-мімімішні асоціації, а навпаки: щоби перепривласнити собі цей колір та через нього об'єднатися.


Фото — Олександр Сосновський

«Рожевий — це колір жіночності, ніжності, краси, квітів та солодощів. Так зазвичай кажуть. Але забувають додати, що рожевий — ще й колір бунту, протесту та панк-культури. Також рожевий — це про гендерні стереотипи, маркетингові війни та експлуатацію. [...] На свято "весни та краси" ми закликаємо жінок до сестринства та взаємопідтримки! Через рожевий колір ми хочемо об'єднатися та солідаризуватися з усіма жінками* різних ідентичностей, вподобань, походжень та переконань. Ми можемо перепривласнити цей колір та визначати самостійно його значення — кожна для себе, та поважати вибір кожної»,

— зазначає Платформа ТЮ, що організувала захід.

Ще жінкам роздавали вітальні листівки з побажаннями не боятися казати “Ні”, мати гідну оплату праці, любити та поважати себе.

До Феміністичного маршу в Херсоні приєдналося близько ста людей. Без певного “традиційного супротиву” з боку групи юнаків у вигляді неповажних вигуків у бік активісток й активістів не обійшлося, але загалом хода пройшла мирно (учетверте) і навіть стала найдовшою за своєю протяжністю. Учасниці та учасники також вперше мали змогу пройтися по проїжджій частині (проспекту Ушакова), що надало можливість долучитися до акції й людям, що пересуваються на візках.



Фото — В’ячеслав Гусаков

Нагадували про: права, безпеку та інклюзію, яких ми потребуємо; насилля й дискримінацією, з якими варто боротися. Не оминули увагою й необхідність ратифікації Стамбульської конвенції.

«Під красивою обгорткою «захисту сім'ї» місцевим радам пропонується проголосувати за петицію, що вимагає прибрати з законодавства поняття «гендер» і формулювання Согі, перешкодити проведенню гендерної експертизи підручників, унеможливити ратифікацію Стамбульської конвенції. [...] У той же час, в області немає жодного притулку для жінок, які постраждали від домашнього насильства. Кризовий центр, робота над створенням якого ведеться в Херсоні, однозначно не покриє потреби всієї області»

- зазначає БО "Інша", що організувала захід у рамках тижня фем-активізму в Херсоні.

Уперше марш жінок провели в Запоріжжі. Під час ходи, основною вимогою якої стала, знову ж таки, ратифікація Стамбульської конвенції (звернення до місцевих органів влади з цією вимогою планують передати 10 березня), учасниці роздавали перехожим інформаційні листівки. Чому б і ні — можливо, так перехожі зацікавляться не тільки тим, хто всі ці люди, що йдуть з плакатами центром міста, а й навіщо вони це роблять. Також радує, що на марші були представниці й ромських жінок.


Фото — Євгенія Назарова

«Мирно, яскраво, без втрат» — так за словами Ніни Король, учасниці ходи, провели й перший Марш лагідної фемінізації в Полтаві.

Нагадували про: те, що незважаючи на формальну рівність прав, жінки все ще мають менше можливостей, ніж чоловіки; що фемінізм не суперечить сімейним цінностям; що «Гендерна рівність — запорука прогресу», що «Права людини не мають статі», що «Б’є — значить сяде». Марш зібрав різних жінок однією метою.

«Настільки всі різні, що можна знімати серіал про сучасний фемінізм або про жінок, що роблять зміни. Брати кожну окремо — і знімати серію. Обіцяємо, перевершимо “Велика маленька брехня”»,

— зазначає у дописі організаторка акції Ната Онацко.


Фото — Новини Полтави 0532.UA

Не відбулося, на жаль, запланованої Акції проти домашнього насильства за підтримки Amnesty International Ukraine та БФ “Слов’янське серце” в Краматорську. 6 березня було повідомлено, що “у зв’язку з ризиками, пов’язаними з можливим погіршенням епідеміологічної ситуації в місті”, її переносять на невизначений термін. Не всі учасниці, однак, погодилися з тим, що марш заборонили, і деякі з них, натомість, влаштували власну вуличну акцію #Намзаборонилиале.

«Ми не залишили Краматорськ без своєї уваги цього дня»,

— зазначає у своєму дописі Катерина Ханева.


Фото — Катерина Ханева

Чимало (за різними оцінками від п’ятисот до майже тисячі) активісток та активістів зібрав Марш Жіночої Солідарності в Харкові. Як центром міста виголошували «Жінки завжди на часі» та «Не психуй — ратифікуй», розповідає в окремому репортажі «Нумо Харків, права замість парків!» Галина Михайлова.

«В Україні зараз стільки нагальних питань, що немає окремих першочергових. Нам є над чим працювати»,

— зазначає співорганізаторка маршу Анна Шаригіна.

Близько п'ятдесяти людей долучилися до акції “Підтримаймо жінок і дівчат” в Ужгороді. 

«Кілька років тому назад — у 2017, 2018-му були здійснені напади на цю акцію не дуже такі приємні і в минулому році взагалі були безпрецедентні заходи безпеки. Учасники акції були огороджені настільки, що не мали доступу до людей, щоб з ними поспілкуватися. Тому цього року ми не йдемо маршем. Це просто акція на площі Театральній — найбільш людному майданчику Ужгорода, де ми спілкуємося з людьми, роздаємо наліпки, говоримо про наші вимоги, тобто абсолютний позитив»,

— зазначає співорганізаторка акції Мар’яна Колодій.

За її словами, поліція просила про інше місце проведення, однак було важливо провести акцію саме в тому місці, де сталися напади. 

Захід зініціювали 12 організацій, і для Ужгорода це значне досягнення — показати, що люди знов гуртуються навколо спільних цінностей. Також на акції вперше були присутні два представники й представниця влади.


Фото зі сторінки Закарпатської обласної державної адміністрації

Зібралися, щоб нагадати про свої права, і жінки в Луцьку. Приєднатися до акції запропонували в нещодавно створеній організації “Фемінізм UA”, Аріна Крапка створила подію в Фейсбуці, і хоча акція по суті відбулася спонтанно, це була чудова нагода показати, що в місті готові виходити й говорити про порушення прав жінок, насильство щодо жінок і що “Наша традиційна цінність — гендерна рівність”.


Фото — Аріна Крапка

Нарешті, у Львові близько двохсот учасниць та учасників вийшли на Феміністичний марш, організований Центром “Жіночі перспективи”. Хода була цікава ще й тим, що окрім учасниць та учасників з плакатами «Коханий, вийди в декрет», «Феміністка — це жінка, що говорить правду про своє життя», «Fight like a girl», «Сексист? Вийди отсюда, розбійник!», «Не хочу боятись темряви», «Я тобі не туристичний бренд», «Причини згвалтувань: темні провулки, короткі спідниці, алкоголь гвалтівники», «Я — людина, а не репродуктивний орган», були присутні й волонтерки в костюмах з “Оповіді служниці”, що нагадували: бездіяльність у захисті прав жінок може призвести до відтворення антиутопії (за сюжетом, жінки — безправні люди нижчого сорту) і в нашій реальності.

Після маршу, на жаль, не обійшлося без неприємностей: у спини Марти Чумало та ще двох активісток з криками «На х.й геть із України!» (від, імовірно, не цілком вихованих людей) полетіли сирі яйця. Що ж, шляхетність і готовність до діалогу як вона є.


Фото — Роксолана Поцюрко, Ярина Дегтяр

А ми сподіваємося, що прикрих випадків до/під час/після маршів буде все менше, розуміння феміністичної повістки — все більше, а наступного року нові українські міста приєднаються до цієї восьмеберезневої традиції: квіти — клумбам, права — жінкам, а вулицям феміністичний марш!

І тоді, коли ми вже збиралися ставити на переліку крапку, довелося-таки (і чудово!) поставити кому, бо 10 березня марш жінок організували й в Одесі та пройшлися від пам'ятника Дюку де Рішельє до Міського саду. У руках тримали: "За світ без обмежень", "Жінкам владу — жінок в Раду", "Б'є — значить сяде".


Фото — Алла Ходак

9 березня 2020
Поширити в Telegram
905
Репліки Спільноти
Реплік ще немає, Ваша репліка може бути першою